Хоча українська ППО демонструє високі показники збиття ворожих дронів і ракет, але все одно ворогу, на жаль, вдається періодично влучати в об’єкти критичної інфраструктури наших тилових міст, в тому числі Києва, позбавляти людей тепла в будинках, води, світла. Окремі «шахеди» прориваються в столицю. Що слід зробити, щоб вогневі групи збивали більше цих ударних дронів ще на підльоті до Києва? Навіщо разом з «шахедами» ворог запускає безпілотники-«обманки» «гербери»? Ці та інші питання кореспондент «ФАКТІВ» поставив командиру одного з найбільших добровольчих формувань територіальної громади Києва «Мрія» Сергію Сасу. Цей підрозділ — один з тих, які захищають небо столиці.
«Ворог кладе в безпілотники-„обманки“ по два жмути фольги, щоб наші засоби виявлення фіксували їх як повноцінні ударні дрони»
— Мені розповідали, що на початках кістяк вашого підрозділу складався зі співробітників Конституційного суду України. Це відповідає дійсності? — ставлю питання Сергію Сасу.
ВІДЕО ДНЯ
– Так, це правда. Розповім дещо детальніше. Почну з того, в 2022 році я був діючим суддею Конституційного суду України. Двадцять восьмого лютого відвіз родину в сільську місцевість, і повернувся в Київ з сином і зятем. Ми втрьох приєдналися до 112 бригади територіальної оборони. Я маю офіцерське звання, тож мені доручили сформувати роту і призначили її командиром. Заступником командира роти став суддя Конституційного суду України Віктор Кичун. Вже тоді я мав більше 60 років, тому незабаром мені сказали, що служити в теробороні не можу через мій вік.
Працюють бійці ДФТГ «Мрія». Кожна вогнева група чергує добуРЕКЛАМА
Тут слід сказати, що напередодні повномасштабної війни, першого січня 2022 року набрав чинності Закон про основи національного супротиву. Згідно з ним, ми почали створювати добровольче формування територіальної громади (ДФТГ). Назвали його «Мрія» — на честь найбільшого в світі літака, який рашисти знищили в аеропорті «Антонов» в Гостомелі.
Тепер щодо участі в нашому ДФТГ співробітників Конституційного суду України. В перші дні великої війни офіційно призначений виконувач обов’язків Конституційного суду України (не буду називати його прізвища) кудись поїхав і не виходив на зв’язок. Тож мені випало зайняти це місце, адже я був старшим за віком суддею Конституційного суду України. Скликав збори колективу, розповів, що організується добровольче формування і багато хто вирішив долучитися до нього. Тож, дійсно, спершу основу нашого ДФТГ «Мрія» складали співробітники цього суду.
Незабаром наші лави стали поповнюватися друзями, знайомими, знайомими знайомих. Також до нас приєдналися судді Верховного суду України. Але зараз судді в нашому добровольчому формуванні складають десь сім-вісім відсотків від загальної чисельності.
РЕКЛАМА
— Це правда, що «шахеди» полюють на мобільні вогневі групи?
— Я чув цю інформацію, але не можу ані підтвердити її, ані спростувати. У нас таких випадків не було.
— Що ворог розміщує на безпілотниках-«обманках» «герберах»?
– Кладе всередину по два жмути фольги, щоб наші засоби виявлення фіксували їх як повноцінні ударні дрони. По «герберах» доводиться стріляти, витрачати боєприпаси. А вони фактично пусті — без бойової частини (вибухівки).
РЕКЛАМА
— Збивати їх складно?
– На жаль, так. Вони пінопластові. Щоб їх уразити, слід влучити в двигун. Він маленький — десь 40 на 60 сантиметрів. Ці «обманки» відволікають від небезпечних цілей і виснажують ППО.
Під час чергування на даху одного з об’єктів. Фото з сайту hromadske.ua
— Ви використовуєте засоби РЕБ, щоб дезорієнтовувати і саджати ворожі безпілотники?
– Ми нищимо безпілотники за допомогою кулеметів. А засоби РЕБ використовують спеціальні підрозділи. Якщо дрон летить високо, РЕБ може його посадити. Якщо низько — це значно важче.
— Яка максимальна висота ураження безпілотників доступна таким, як ваші вогневим групам, які мають на озброєнні кулемети?
– Десь два кілометри. Слід розуміти: довжина «шахеда» три з половиною метри, ширина — біля трьох метрів. Коли він летить на висоті 700 метрів, то з землі (якщо дивитись неозброєним оком) виглядає не більшим від ворони. Тож влучити в нього непросто. А як він йде на висоті двох тисячах метрів, то для виявлення потрібні потужні засоби. Вони є, застосовуються. Безпілотники збиваються. Це доволі складна з технологічної точки зору робота. Вона ще більш ускладняється в морозну погоду.
— Чому ворожі БпЛА прориваються в Київ?
– Нагадаю, що, коли восени 2022 року росія почала бити «шахедами» по тиловим містам України, ці безпілотники певний час безперешкодно залітали в Київ і знищували різні об’єкти. Але незабаром оперативно створені вогневі групи почали збивати «шахеди».
Росіяни стали шукати, що цьому протипоставити: міняти швидкості, висоти (летять то вище хмар, то — нижче), залітати з різних напрямків, запускати безпілотники «табунами», які складаються як «шахедів», так і з «обманок» «гербер», тощо. Через ці причини окремі «шахеди» й прориваються в столицю. Ворог намагається виявити прогалини в нашому захисті, намагається вдосконалюватися і ми маємо не відставати від нього.
«Ми вже підготували з власної ініціативи першу групу пілотів дронів-перехоплювачів»
— Президент України Володимир Зеленський наголошує, що ефективність боротьби з «шахедами» недостатня, приймає відповідні кадрові рішення. На вашу думку, що саме слід вдосконалити в «малій» ППО?
– Захист від ударних ворожих дронів має бути більш ешелонованим, сконцентрованим на їх найвірогідніших маршрутах (не тільки в Київській, але й в сусідніх областях, зокрема, Чернігівській і Сумській). Для цього вогневих груп має бути якомога більше, передусім за межами Києва — щоб збивати дрони за містом. Але й в столиці повинні лишатись вогневі групи — щоб добивати безпілотники, яким все ж вдається прорватися в Київ.
Слід збільшувати спроможності вогневих груп, в тому числі за рахунок покращення їх забезпечення засобами виявлення та збиття безпілотників (оптико-електронними комплексами SkyLock, цифровими екосистемами для моніторингу повітряних загроз «Скай-мапа», засобами нічного бачення, нічними прицілами, транспортними засобами, пальним, тощо). Відповідні витрати мають брати на себе органи влади міст і сіл, адже це безпекове питання для населених пунктів.
— Ваші вогневі групи використовують дрони-перехоплювачі для збиття «шахедів» та «гербер»?
– Актуальне питання. Дивіться, в червні 2025 року було прийнято постанову Кабінету міністрів України N 699, якою визначено завдання: залучити вогневі групи добровольчих формувань до збиття безпілотників ворога за допомогою дронів-перехоплювачів. Ми вже підготували з власної ініціативи першу групу пілотів дронів-перехоплювачів. Готові продовжити таку підготовку на постійній основі, але для цього потрібне відповідне забезпечення.
Бійці «Мрії» на заняттях
— Ви мали дрони-перехоплювачі для навчання першої групи?
— Так. Для її підготовки ми змогли роздобути п’ять навчальних і стільки ж бойових дронів.
— Щоб розвивати цей напрямок вам потрібне стабільне постачання дронів-перехоплювачів?
– Правильно. Але тільки цього недостатньо — слід включати саперів-мінерів в склад груп, які будуть застосовувати такі дрони. Адже саме спеціаліст має встановлювати і за потреби знімати бойову частину (заряди з вибухівкою) на перехоплювачі.
— Навіщо знімати ці боєприпаси?
— Дрон-перехоплювач може й не влучити в безпілотник противника. В такому разі є сенс повернути дрон назад, і зняти боєприпас. А коли в зоні відповідальності вогневої групи залетить наступний безпілотник ворога, знову встановити на перехоплювач бойову частину і запустити його по цілі.
— У добровольчих формуваннях немає саперів-мінерів?
– На жаль, поки що немає. Тому є сенс формувати вогневі групи спільно з військовими частинами, під контролем і керівництвом яких працює те чи інше добровольче формування. Ці бойові частини залучатимуть до роботи з нами своїх саперів-мінерів.
Далі: для збільшення ефективності мобільних вогневих груп добровольчих формувань слід не тільки надавати їм дрони-перехоплювачі, але й переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК). До того ж дозволити збивати цілі з цієї зброї не тільки вдень, але й ночами, коли відбуваються масові нальоти ворожих безпілотників. Для цього слід оснастити ПЗРК системами ефективного наведення в темну частину доби.
До речі, раніше ми мали навчальний центр, в якому підготували близько восьми тисяч операторів переносних зенітно -ракетних комплексів таких, як, NLAW, Stinger, тощо.
Щодо навчання додам ще, що маємо центр з підготовки операторів різних типів БпЛА. Він отримав відповідний сертифікат Міністерства оборони України. Від початку великої війни кількість людей, які пройшли в ньому навчання, також складає біля восьми тисяч.
«На вогневих позиціях є генератори, тож люди мають можливість зарядити планшети, рації, телефони, закип’ятити воду, підігріти їжу»
— Яке озброєння мають вогневі групи «Мрії»? — ставлю питання Сергію Сасу.
– Різні типи кулеметів. Спершу нам видали ручні кулемети ДП-27 (Дегтярьова піхотні, які випускали, починаючи з кінця 1920-х років — Авт.) і спарені кулемети «Максим». Зараз маємо значно сучаснішу зброю, в тому числі крупнокаліберні кулемети: радянські ДШК, «Утес», спарені зенітні кулеметні установки ЗКУ, натівські Browning, Canik, а також російський «Корд».
На озброєнні «Мрії» є спарені кулемети Максим. Фото з сайту hromadske.ua
— Держава забезпечує ваш підрозділ всім необхідним для бойової роботи?
— Ні, не так. Згідно закону, держава надає добровольчим формуванням територіальних громад (а наше одне з них) тільки зброю і боєприпаси.
— Зрозуміло — про все інше маєте дбати самі?
– Саме так. Решту питань забезпечення бойової роботи вирішуємо самостійно. Мова йде про автівки, паливо, засоби спостереження і наведення (системи Skylock і «Скай-мапа»), обмундирування, харчування на вогневих позиціях, тощо.
— Яка чисельність вогневих груп?
— В кожній від шести до восьми людей — залежно від наявних у них засобів виявлення і ураження. Слід розуміти, що кожна вогнева група — це злагоджений колектив.
— Члени вогневих груп працюють на цивільних роботах, а у свій вільний час ночами захищають небо над Києвом?
– Вони заступають на чергування не на ніч, а на добу (з восьмої ранку до восьмої ранку наступного дня). Люди у нас найрізноманітніших професій: бізнесмени, співробітники підприємств, установ і організацій, держслужбовці, судді, народні депутати, співаки, музиканти, танцюристи. У нас багато людей, які звільнилися зі Збройних сил України за станом здоров’я. Також в «Мрії» є люди, які відсиділи значні строки в місцях позбавлення волі.
Читайте також: Долітає за 6 хвилин, має ядерну боєголовку, майже не збивається ППО: що відомо про російську ракету «Циркон»
— Скільки діб на місяць має чергувати кожний учасник підрозділу?
— Не менше двох діб. Обирають зручний для кожного час: хтось у вихідні, хтось — серед тижня. Дехто відпрошується на роботі, дехто бере відпуски.
— А якщо через ті чи інші причини людина не може виходити на цілодобові чергування, то їй доведеться піти?
— Ні. Як виняток допускаємо чергування 12 годин, або тільки в денний чи нічний час.
— Скільки людей в вашому добровольчому формуванні?
— Зараз понад 500.
— Цього достатньо?
— На власному досвіді ми переконалися — багато людей бути не може.
— Тобто нові люди вам потрібні?
— Так. Наприклад, для того, щоб зменшити навантаження на тих, хто регулярно заступає на чергування — людям важко, особливо взимку. До того ж хтось захворює, комусь іноді не вдається відпроситись з роботи. Тому запрошую киян, які хочуть захищати небо столиці, приєднатися до нас.
«Найстаршому в Києві «мисливцю за «шахедами» 75 років»
— Новачки проходять курс навчання?
— Так — двотижневі курси в спеціальному центрі, в якому працюють досвідчені фахівці. Вчимо військової тактики і психології, основам саперно-мінерної справи, тактичній медицині. Потім навчання продовжується безпосередньо на вогневих позиціях, де новобранців вчать працювати саме з тієї зброї, яка є на конкретній вогневій групі.
Тут слід зауважити, що ветерани війни, які вже мають бойовий досвід, вміють користуватися зброєю, можуть не проходити навчання на наших базових курсах.
— Я правильно розумію, що зарплати за чергування в вогневих групах не виплачується?
— Так, не виплачується. Більш того: хто має можливість, ще й своє приносять. Чимало наших людей використовує власний транспорт для чергувань. До того ж, друзі нашого підрозділу щодня готують на волонтерських засадах по 100 обідів (з наших продуктів), які ми розвозимо на вогневі позиції.
Читайте також: Мисливець на дрони: секретна зброя США пройшла випробування в Україні
— Скільки років найстаршому і наймолодшому учасникам вашого добровольчого формування?
– Маємо один фактично студентський підрозділ, в якому молодь, як правило, віком до 25 років. Є дівчина Вікторія, яка прийшла до нас після закінчення школи. Вона вже майже три роки з нами, як всі, чергує на вогневих позиціях. Це щодо молоді. Є й ті, кого я називаю мудрі (люди старшого віку). Серед них — навіть генерали і полковники. Вони допомагають нам вирішувати багато організаційних питань, і чергують на вогневих позиціях. Найстаршому учаснику «Мрії» 75 років. Він в минулому льотчик-випробувач. Ця людина, до речі, пройшла навчання на оператора дронів-перехоплювачів, призначених для збиття безпілотників. Дуже сподіваємось, що запрацює Постанова уряду за номером 699 і ми будемо отримувати дрони-перехоплювачі.
— Як організована служба вогневих груп в морози?
– Дивіться, ми за будь-якої погоди беремо участь в захисті Києва від ворожих безпілотників. Думаю, слід заначити, що маємо два види вогневих груп: стаціонарні і мобільні. Стаціонарні знаходяться в пунктах постійної дислокації. Там є засоби зв’язку, електропостачання, тепло, вода. Коли оголошується повітряна тривога, ці вогневі групи лишаються на своїх позиціях.
Мобільні вогневі групи також мають місця постійної дислокації, але, коли оголошується повітряна тривога, і дається сигнал «готовність номер один», вони направляються на машинах у визначені їм точки для виконання бойової роботи. Але й на вогневих позиціях є генератори, тож люди мають можливість зарядити планшети, рації, телефони, закип’ятити воду, підігріти їжу.
— Я правильно розумію, що мобільні вогневі групи виїздять в визначені їм сектори, а стаціонарні — захищають певні об’єкти?
– Саме так. Щодо вашого питання про морози. Буває так, що вогневі групи по довгу знаходяться на сильному холоді — від цього нікуди не дітися. Наприклад, мені довелося чергувати при температурі мінус 10, коли «готовність номер один» тривала з вечора до ранку — приблизно вісім годин поспіль. Іншого разу я чергував при мінус 16. Ми перебували в автівці на березі річки. Холодний вітер, як то кажуть, зі штанів видував. Але ми всі прийшли в наше добровільне формування територіальної громади з власної волі, з бажанням захищати Україну. Тож на труднощі не скаржимося.
Раніше командир групи ручного розмінування, яка займається знешкодженням мін й вибухонебезпечних боєприпасів, Олена Бориславська розповіла про особливості своєї роботи.
Фото з відкритих джерел