«Кава — це не фарба, а жива біоенергетична субстанція»: у Полтаві науковиця створює неймовірні картини, що оживають у смартфонах

— Хочу бегемота! — не моргнувши оком, сказав господар нового закладу швидкого харчування на Алмазному в Полтаві.

— Цікавий хід, — усміхається Ірина Баньковська. — Я зайшла до знайомих у нове кафе, побачила голу білу стіну й запитала, яку картину вони хотіли б отримати від мене у подарунок. Це був виклик в першу чергу собі! Бо я ж малювала олівцями лише в дитинстві, зазвичай, коли хворіла й не ходила до школи. Малювати кавою почала зовсім недавно, пару років тому. На той момент у цій справі взагалі була початківцем. Але ж слово не горобець… А — бегемот!

Коли малюнок був готовий, мені здалось, що симпатичний самотній бегемот — це надто сумно. Тому вирішила створити йому компанію. Намалювала ще зебру, слона, мавпу, жирафа, павичів, папугу, родину левів. Картинки з циклу «Африка» перемістились на голу стіну й стали своєрідною родзинкою закладу. На їхньому фоні відвідувачі часто роблять селфі й фото.

Творчість з науковим підходом

Стосунки з кавою в Ірини не складались по життю. В її родині не було культу цього напою. Якщо батькам колись і вдавалося купити пачку дефіцитної кави, то її тримали комусь на подарунок. Згодом жінка виявила, що цей напій знижує її й без того низький кров’яний тиск.

ВІДЕО ДНЯ

— Але як тільки я вмочила пензлик у розчинну каву й провела ним по паперу, одразу зрозуміла, що вона мною повністю заволоділа, — із захопленням розповідає художниця. — Якось подруга запросила мене на один захід із психологічної реабілітації для ВПО. І ми потрапили на майстер-клас з малювання кавою. Це було, як кохання з першого погляду. Я відчула, що ось це саме моє і що я хочу експериментувати з кавою. Малювала й отримувала неймовірну насолоду від процесу. Було відчуття, що я завжди знала, як це робиться. Кава — це не фарба. Це жива біоенергетична інформаційна субстанція. Робота з нею — особливе дійство, магія.

Ірина не приховує, що спілкується з кавою й говорить про неї, як про живу: «Кава малює», «Кава вирішує», «Кава знає»…

Науковиця постійно експериментувала. Бувало, брала одразу кілька різних марок розчинної кави у стіках для порівняння якості малюнку.

— Сорт, дійшла висновку, особливого значення не має, — говорить вона. — Хоча я зупинилась на «Якобсі». Може, тому, що вона дає яскравіші тони. Недавно випадково відкрила для себе «Чорну карту». Вона темніша, дає більш густу консистенцію та глянець.

Пробувала розводити порошок у різній кількості води, різної температури. До речі, краще підходить тепла чи навіть холодна. Головне, щоб кава розчинялася повільно. А можна й не розводити — достатньо вологий пензлик вмочити в неї.

Почала розбиратися у сортах паперу для малювання. Буває такий, що вбирає в себе вологу, він потребує уваги. Найкращий — в якому більше вмісту бавовни. Він найдорожчий. Хоча це не завжди синонім якості. Насправді все залежить від того, що художник хоче намалювати на ньому.

Ірина Баньковська

— Якщо чесно, я чомусь думала, що малюють кавовою гущею…

— Малюють. Наприклад, виливають осад з чашки на папір, повертають його туди-сюди (або й не повертають), чекають, поки висохне. Дивляться, що нагадує пляма, а потім домальовують побачене в ній. Хтось же спочатку робить малюнок, обводить його контури клеєм ПВА, а потім посипає спитою кавою. Знаю жінку, яка додає до кави ваніль чи інші ароматизатори. Для неї важливо, щоб від картини йшов приємний запах…

Я теж пробувала малювати гущею, але ця техніка мені не зайшла. Розчинна кава — зовсім інша пісня. Це «різнобарв'я», яким можна грати, добиваючись натуральності малюнка. Загалом колір кави — це монохром, й вимагає майстерності, щоб передати ним кольори, тони.

З кавою треба домовлятися. От у мене є одна картина з ангелом. Він настільки прозорий, що здаля його майже не видно. Кажу: «Давай я тебе зроблю темнішим, помітнішим». І що ви думаєте? Нічого не вийшло. Відмовився!

А колись, працюючи над іншою картиною, художниця зрозуміла, що вичерпала можливості кави, а їй хотілося додати яскравості. «Спробуй куркуму», — почула вона підказку. Спробувала, й отримала неочікуваний результат.

Картина створена з використанням куркуми

Дослідження й експерименти, проведені Іриною Баньковською не тільки з сортами кави, паперу, а також з інструментами для малювання, пояснюються, безумовно, тим, що все її трудове життя було пов’язане з наукою. Вона, доктор сільськогосподарських наук, експертка з якості продукції свинарства, довгий час завідувала лабораторією зоотехнічного аналізу Інституту свинарства й агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, що розташований у Полтаві. Тобто, працюючи з живими організмами та біологічним матеріалом, весь час знаходилася у стані пошуку.

А знайшла себе у творчості.

Читайте також: «Люди пишуть, що навіть через екран відчувають аромат моїх квітів», — майстриня з керамічної флористики Юлія Олійник

«І поезія звучить у кожнім слові»

— У мене є правило, певно, вироблене роками праці в науковій галузі: перш ніж за щось братися, тему треба досконально вивчити, — продовжує моя співрозмовниця. — Люблю проводити досліди. І зараз, перш ніж узятися за нову ідею, перегортаю купу інформації в Інтернеті, щоб дізнатися, як інші її реалізують, щоб відчути й створити щось своє. Пошук найкращого варіанту — це теж політ натхнення й творчості.

Після циклу картин під назвою «Африка» в Ірини з’явився цикл «Море». І так сталося, що знайомий, який займається комп’ютерним дизайном, «оживив» чайок на одній з них. І наклав на картинку вірші авторки. Це було вау! Так, вона пише ще й поезію. А ще — поетичні сценарії для театральних постановок. Але про це трохи згодом. Син одразу сказав: «Це повинні бачити люди!». Так з’явилась ідея створити канал в інстаграмі. Ця соцмережа одна з небагатьох платформ, яка дає можливість генерувати QR-код. Тож уже на першій виставці робіт Ірини Баньковської восени минулого року в Полтавському літературно-меморіальному музеї В. Г. Короленка кожна її картина була оцифрована. Й відвідувачі могли насолоджуватися на екранах своїх смартфонів «оживленим» зображенням під тематичну музику, на яку накладено вірші авторки.

Картина з циклу «Море»

Потім дирекція музею попросила її виставити різдвяний цикл картин. Тоді — до Дня святого Валентина. А зараз пані Ірина готує велику персональну виставку, яка відбудеться попередньо у травні у Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка.

А поміж цими подіями Ірина Баньковська стала переможницею ХVIІI Міжнародного художнього фестивалю «Малюй.UA», що проходить під відкритим небом біля Арки Свободи в Києві. Експозиція постійно діє з 1922 року.

— Брала участь у фестивалі не заради перемоги. Просто знала, що робота варта того, щоб її побачив світ. В ній сильна енергетика, сильна ідея, глибокий сенс, — говорить.

Ту картину, на якій мати тримає на руках немовля, Ірина намалювала на одному подиху, протягом 18 годин, наповнюючи роботу безмежною любов’ю, переносячи на папір потік власних почуттів. Малювала на піку емоційного, духовного й душевного стану. Й народжувалися ці рядки:

Небеса благословляють ранок.

Мить, яка народжує Життя,

Неповторна… Мати і дитя…

Найсвітліше Диво із Любові!

Новий день народжує Світанок.

Всесвіт відчуває двох сердець биття.

Вдих і видих обіймають почуття,

І поезія звучить у кожнім слові…

Картина «Святість життя»

З Києва «Святість життя» поїхала на виставку «Покоління війни», що відбувалася в Іспанії, в Центрі української культури, на батьківщині знаменитого художника Пабло Пікассо, де отримала подяку.

— Знаю напевне, що люди, споглядаючи цю картину, сповнену щастям і світлом, починають дивитися на життя по-іншому, і їхні душі зігріваються цією святістю, — каже пані Ірина. — А щоденні турботи, страхи, депресії зникають або відходять на задній план. Ми народжені життям, щоб давати йому продовження.

Читайте також: «Моя картина „Магія“ має містичну історію», — художниця Гелена Павленко

Комп’ютерна програма не розуміє душі

— Вірші ви почали писати, почавши малювати кавою?

— Ні, дещо раніше, за пару років до повномасштабної війни. Вони просто почали «писатися». Коли з’являється потік поетичних фраз, моє завдання — встигнути їх записати. Інколи він з’являється невчасно, скажімо, у маршрутці чи на вулиці… Я намагаюсь зловити рядки, а вони тікають. Потім нервую. А іноді прошу, щоб до мене прийшов цей стан натхнення.

Маю купу чернеток з нарисами майбутніх поезій. Час від часу переглядаю їх — і раз, щось включається всередині. Дещо пишеться відразу, дещо чекає свого часу. Якось було, що римувалось і римувалось, аж доки не закрила коробку з чернетками. Так з’явилось шістнадцять віршів, як кажуть, за один присід.

Мені здається, мене Бог веде, а моє завдання — просто слухати, чути, діяти й насолоджуватися усім цим творчим процесом. Ну, і результатом, звісно.

У творчому доробку Ірини багато поезій про кохання, зокрема, під час війни.

А одна з її картин має назву «Всесвітнє Кохання».

— Це не просто картина, це молитва у кольорі кави, — говорить художниця. — На ній зображений Творець і Мати Світу. Але що цікаво: штучний інтелект не зміг її оживити. Він додав персонажам лише зорі у волосся. Комп’ютерна програма не розуміє душі. В неї немає на це ресурсу…

Останнім часом з-під пензля художниці з’являються філософські картини, пов’язані з нашою реальністю. Наприклад, коли через ворожі удари по енергетиці ми подовгу лишались без світла, вона намалювала пташку, що розбиває лампочку й вилітає з неї на волю. Це, пояснює, символ нової України, яка не залежить від старих електричних форматів. Можливо, люди й не знають поки що про нові види природної енергії, але вони обов’язково існують і проявляться…

Розповідаючи про свої картини, Ірина Баньковська ніби заново переживає миті їхнього народження. Бо в кожній з них — її душа.

«Я маю здатність створювать Світи.

Коли з Любові проростає Квітка.

А в небесах народжується Зірка.

Коли Краса і Спокій на Душі", — пише вона.

Нині Ірина Баньковська вже сама дає майстер-класи з малюнка кавою. «Дозволяйте каві зробити свій малюнок. Не вказуйте їй на всі сто, як треба малювати, бо вона вміє це робити краще. Вона сама підказує лінію, тінь, паузу», — наголошує на заняттях. І цитує себе:

«Малюнок Кавою не можна зіпсувати!

Це малювання — магія мистецтв.

Єдиний шлях — почати відчувати,

Зануритися в «кавовий процес».

Ірина Баньковська вже сама дає майстер-класи з малюнка кавою

Пишається, що в неї з’явилося кілька учнів, які заявили про себе як про креативних художників.

Мріє про уроки з арттерапії для дітей, жінок, військових.

Та щоразу, беручись за нову для себе роботу, долає виклики.

Учениці пані Ірини малюють весну

— Якось постійний клієнт того кафе, яке прикрашає моя «Африка», замовив мені картину до свого дня народження, — пригадує пані Ірина. — Він захотів, щоб на ній був корабель серед морських хвиль. Я передивилась в Інтернеті багато схожих малюнків, але жоден з них мене не надихнув на створення власного. Тоді я звернулась до свого творчого потоку з проханням знайти вихід. І тут в уяві виник «Летючий Голландець» — легендарний корабель-привід. Кілька днів малювала картину. Раніше мені не доводилось малювати кораблі. Та й формат картини був іншим: взяла не традиційний для мене розмір листа А-4, а солідний А-3. Вперше використала розведений цикорій, бо потрібно було додати багато темного кольору. Одне слово, крутезна технологія. Зате картина вийшла просто неймовірна.