Губернатори воєнного Донбасу: хто керував Донецькою та Луганською областями з 2014 року та чим це закінчилося

Фото: ФБ Сергей Гайдай

Колишній голова Луганської ОВА та Мукачівської РДА Сергій Гайдай повідомив про свою мобілізацію до ЗСУ.  До цього в новинах ім’я Сергія Гайдая з’являлось у зв’язку з корупцією  під час закупівлі дронів та РЕБ.  2 серпня 2025 року колишнього голову Луганської облдержадміністрації Сергія Гайдая було затримано за підозрою в корупції в оборонних закупівлях, які включали «відкати», що призвело до постачання неякісних дронів і систем РЕБ, що підірвало оборону. В цей же день  Кабмін на терміновому засіданні погодив звільнення Сергія Гайдая з посади голови Мукачівської РДА. 7 серпня  Гайдай вийшов із СІЗО, так як за нього була внесена застава у розмірі 10 млн. грн. 

На тлі скандалу та кримінальної справи з ексгубернатором Луганщини Сергієм Гайдаєм згадуємо, хто очолював найчутливіші – східні – регіони України та не зміг уникнути скандалів і звинувачень.

З жалем доводиться визнати: війна в Україні для багатьох стала не трагедією, а способом збагачення чи скандальної популярності. “Ловлять рибку в каламутній воді” багато – від підприємця, який відключив касовий апарат, до керівників регіонів, що наживаються на обороні або відновленні розбитих територій. 

Коротко про – про те, якими різними були голови Донецької та Луганської областей з 2014 року.

Донецька область

Сергій Тарута (2 березня 2014 – 10 жовтня 2014 року)

Сергій Тарута Фото: ФБ Сергія Тарути

Був призначений в. о. президента України Олександром Турчиновим на початку збройного конфлікту на сході України. Тарута був відомий як великий бізнесмен та народний депутат. Його спроби стабілізувати ситуацію в регіоні ні до чого не призвели, і вже до літа він перебрався до підконтрольного Україні Маріуполя. Як і багато хто, Тарута наївно припускав, що конфлікт незабаром загасне, тому видавав ідеї з відновлення економіки Донбасу після того, як усе вляжеться. Проте ситуація пішла в інший бік. Таруті висували претензії, що він «не втримав регіон».

Олександр Кіхтенко (10 жовтня 2014 року – 11 червня 2015 року)

Генерал у відставці Олександр Кіхтенко був призначений президентом України Петром Порошенком і свою діяльність зосереджував на забезпеченні безпеки та координації у зоні АТО. При цьому з мешканцями окупованих територій при Кіхтенку було запроваджено пропускний режим з подачі СБУ, що призвело до хаосу з документами та оформленням перепусток, до величезних черг на блокпостах. За Кіхтенка учасники добровольчих українських батальйонів намагалися заблокувати постачання гуманітарної допомоги в окупований Донецьк. Губернатору спробували поставити у провину “зв’язки з терористами”, але далі голослівних звинувачень справа не пішла.

Павло Жебрівський (11 червня 2015 – 13 червня 2018)

Павло Жебривський. Фото: ФБ Павла Жебривського

Жебрівський провів на вільних територіях Донецької області декомунізацію та з метою збереження зв’язків із окупованими районами організував гуманітарно-логістичні центри (гуманітарні ринки) у прифронтових районах, прямо біля блокпостів. За задумом, ринки мали допомагати мешканцям обох сторін лінії розмежування в купівлі необхідних продуктів, проте оскільки вони знаходилися на підконтрольній Україні території, їхати з окупації за мішком картоплі, простоявши добу в черзі на блокпосту, бажаючих було мало.

Надалі ці нікому не потрібні логістичні ринки змусили припускати, що їх організували з кримінальним наміром – для відмиву грошей та незаконної торгівлі з непідконтрольними територіями. Офіційних звинувачень проти Жебрівського із цього приводу не висувалося, але ці питання викликали суспільний резонанс. Гуманітарно-логістичні центри наказали довго жити менш ніж за рік.

Олександр Куць (22 червня 2018 – 5 липня 2019)

Колишній офіцер СБУ, Куць наголошував на безпеці та контррозвідці. Був у «списку ворогів» так званої «ДНР», оскільки бойовики вважали його причетним до ліквідації Арсенія Павлова («Мотороли»). Як голова обласної військово-цивільної адміністрації числився співробітником СБУ. Яскравих епізодів його губернаторства не зафіксовано.

Павло Кириленко (5 липня 2019 – 6 вересня 2023)

Павло Кириленко Фото: wikipedia.org

Кириленко керував областю під час ескалації війни у 2022 році: координував евакуацію, гуманітарну допомогу та оборону у прифронтових містах, таких як Бахмут та Авдіївка. З посади керівника регіону пересів у крісло керівника Антимонопольного комітету. Там уже з’явилися до нього питання щодо незаконного збагачення (Кириленко не вказав у своїй електронній декларації за 2024 рік 20 об’єктів нерухомості та люксовий автомобіль – загальною сумою 56 млн грн). Минулого року за Кириленка було внесено 30-мільйонну заставу, ексгубернатор Донеччини також був зобов’язаний носити електронний браслет, доки йшло слідство у його справі.

Вадим Філашкін (29 грудня 2023 року – теперішній час)

Нинішній голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Вадим Філашкін з 2015 до 2016 року був заступником начальника Головного управління Нацполіції в Донецькій області, а у 2019 році – заступником голови Донецької ОДА. Після призначення головою ОДА він активно координує оборону регіону, гуманітарну допомогу та евакуацію громадян у прифронтових містах області.

Луганська область

Ірина Веригіна (10 березня 2014 – 18 вересня 2014)

Була призначена керівником обласної адміністрації в. о. президента України Олександром Турчиновим. Намагалася протистояти сепаратистським рухам у регіоні, брала участь в організації евакуації та доставки гуманітарної допомоги.

Геннадій Москаль (18 вересня 2014 – 15 липня 2015)

Геннадій Москаль Фото: ФБ Геннадій Москаль

Досвідчений політик, народний депутат Геннадій Москаль особисто відвідував прифронтові зони, зосередившись на відновленні світла та води, неодноразово бував на передовій. Також він боровся з контрабандою через лінію розмежування – блокував вантажівки з гуманітаркою. Запам’ятався резонансними негативними висловлюваннями про мешканців Луганська («Там не залишилося нормальних людей»), про бійців батальйонів «Айдар» та «Торнадо» та іншими одіозними діями та словами, у тому числі й нецензурщиною щодо тодішнього міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Після губернаторства на Луганщині очолював Закарпатську ОДА до 2019 року. Помер у березні минулого року.

Георгій Тука (22 липня 2015 – 29 квітня 2016)

Колишній волонтер Георгій Тука займався гуманітарною допомогою та антикорупційними заходами, викриваючи нецільове використання коштів. При цьому деякі інтернет-ресурси звинувачували його у тому, що він не боровся, а очолював контрабанду у зоні АТО. Звинувачували його як керівника волонтерської організації «Народний тил» у присвоєнні пожертв, зібраних для АТО. Всі ці звинувачення не були офіційно підтверджені.

За деякими даними, Тука було звільнено з посади губернатора через конфлікти, пов’язані з його боротьбою з контрабандою. Він публічно називав пункти контрабанди, такі як Трьохізбенка та Лобачов-Жовте, що створювало напругу з військовими та місцевими елітами. Жоден із скандалів не переріс у повноцінну кримінальну справу.

Юрій Гарбуз (29 квітня 2016 – 22 листопада 2018)

Запам’ятався скандалом через опубліковані фото з полювання, що не зовсім доречно для губернатора прифронтового регіону. На зустрічі з жителями цього регіону Гарбуз потрапив у приціл фотокамер з дорогим швейцарським годинником Ulysse Nardin вартістю близько 30 тис. доларів. Робив чимало дивних заяв, які підривали його репутацію як політика та керівника регіону. У 2016 році, після призначення Гарбуза головою Луганської ОДА, в мережі випливло його інтерв’ю 2009 року, де він, будучи головою Марківської райдержадміністрації, виступав за «єднання росіян та українців» і критикував істориків за спроби «змінити історію». Це викликало звинувачення у проросійських симпатіях, особливо у контексті війни на Донбасі.

Віталій Комарницький (5 липня 2018 – 25 жовтня 2018 року)

Доктор юридичних наук, професор пробув на посаді голови Луганської області лише три з половиною місяці на тлі підозр у пособництві бойовикам так званої “ЛНР” через зв’язок з членами Партії регіонів. Деякі джерела стверджували, що син Комарницького мешкає в РФ. Його відставка пов’язувалася з невдоволенням його роботою на посаді губернатора та згаданими скандалами. Особливих здобутків для регіону від губернаторства Комарницького не було.

Сергій Гайдай (25 жовтня 2019 року – 15 березня 2023 року)

Сергый Гайдай Фото: ФБ Сергей Гайдай

Був призначений президентом України Володимиром Зеленським. Гайдай керував областю під час повномасштабного вторгнення, координуючи евакуацію та оборону у Сєвєродонецьку та Лисичанську.

Він активно спілкувався у соцмережах, інформуючи про війну та підтримуючи громадян.

Після звільнення з Луганської ОДА він став головою Мукачівської РДА у Закарпатській області. Також його готували до призначення головою Полтавської чи Івано-Франківської ОДА. Тепер він є фігурантом справи НАБУ.

24 листопада Гайдай повідомив у своїх соцмережах, що мобілізувався до ЗСУ і повертається на Схід, але вже у якості військовослужбовця. Наразі має звання солдата, та після проходження базової підготовки буде призначений на посаду штаб-сержанта.

Артем Лисогор (17 квітня 2023 – 15 квітня 2025 року)

Артем Лисогор Фото: ЛОВА

Полковник поліції з юридичною освітою служив у полку особливого призначення «Дніпро-1», брав участь у бойових діях на Донбасі з 2014 року. З 2016 року він працював заступником начальника Головного управління Нацполіції у Житомирській області, а у 2021–2022 роках був заступником командувача Об’єднаних сил з координації Нацполіції. Під час повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Лисогор брав участь в обороні Сєвєродонецька та Щастя, що принесло йому орден «За мужність» ІІІ ступеня. На посаді губернатора Луганської області запам’ятався оперативним висвітленням у соцмережах наслідків російських обстрілів та зміцненням обороноздатності регіону.

Олексій Харченко (18 квітня 2025 року – теперішній час)

Поки що новий керівник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації не встиг стати об’єктом значних публічних суперечок, оскільки його діяльність обмежена складними умовами управління прифронтовою областю, 95% якої окуповано Росією.

Источник: kp.ua