Великдень наближається. А чи продумали ви вже сервірування святкового стола? Якщо ні, варто зробити це вже зараз.
Можливо, у вас вдома є гарні сервізи з історією, які можуть стати окрасою стола?
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка, дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про неймовірні кобальтові сети, створені вітчизняними фарфористами.
«Сервіз „Горнятко“ — приклад елегантності, характерної для українського фарфору другої половини двадцятого століття»
— Вінтажний сервіз на святковому столі може стати предметом цікавої розмови, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Адже така річ має історію створення та побутування. Ось чайний сервіз «Горнятко» — приклад елегантності, характерної для українського фарфору другої половини двадцятого століття.
ВІДЕО ДНЯ
Глибокий кобальтовий колір огортає поверхню сервізу, створюючи відчуття густої синяви. На цьому тлі тонкі золоті лінії утворюють ритмічну сітку, в якій розквітають стилізовані квіти. Форма «Горнятко», створена Сергієм Федяєвим, вирізняється м’якою округлістю та врівноваженою пропорційністю. Чайник, цукорниця й чашки побудовані на гармонії плавних об’ємів, що дарує відчуття затишку й камерності.
Чайний сервіз. Дружківський фарфоровий завод, 1976. Форма «Горнятко». Автор форми — С. ФедяєвРЕКЛАМА
Квіткові мотиви, вписані в сітку ліній, створюють декоративний ритм, який оживає під світлом і надає предметам легкої святковості. Такі сервізи були частиною культури домашнього чаювання 1970-х років — часу, коли порцеляна залишалася важливим символом гостинності та родинного тепла. Іноді саме в таких, на перший погляд простих речах, і проявляється справжня магія фарфору — коли колір, форма й орнамент складаються у гармонію, що відразу привертає погляд і залишає відчуття тихої, шляхетної краси. Цей сервіз належить до тих витончених творів українського фарфору, де декоративна пишність поєднується з благородною стриманістю форми.
— Яка краса!
— А ось сервіз Василя Веретьохіна та Катерини Рудич. На глибокому кобальтовому тлі розгортається розкішний квітковий орнамент — ніжні пелюстки рожево-білих квітів, переплетені тонкими золотими гілками. Вони ніби повільно розквітають на темній поверхні фарфору, нагадуючи вечірній сад, освітлений теплим світлом.
РЕКЛАМА
Чайний сервіз. Городницький фарфоровий завод, близько 1955 р. Автор форми — В. Веретьохін. Автор розпису — К. Рудич
«Квіти виглядають живими: вони не просто прикрашають поверхню, а ніби огортають форму, підкреслюючи її округлість»
— У чому особливість форми цього сервізу?
— Форма, створена Василем Веретьохіним, вирізняється елегантною пластикою. Високий чайник із плавно вигнутим носиком, округла цукорниця, витончений молочник та чашки зі стриманими силуетами утворюють гармонійний ансамбль. У кожному предметі відчувається прагнення до класичної рівноваги — форми м’які, врівноважені, підпорядковані єдиному ритму.
— Декор зачаровує…
РЕКЛАМА
– Так. Декор Катерини Рудич підкреслює святковість цього сервізу. Кобальт надає фарфору глибини і благородства, а золото створює ефект легкого мерехтіння, яке змінюється залежно від світла. Квіти виглядають живими: вони не просто прикрашають поверхню, а ніби огортають форму. Такі вишукані сервізи були характерними для Городницького фарфорового заводу середини ХХ століття, коли митці активно поєднували традиції європейської декоративної порцеляни з власною художньою мовою. У цьому сеті відчувається атмосфера урочистості. Блиск золота, глибина кобальту і ніжність квітів надають посуду вишуканості. Це порцеляна, яка зберігає відчуття святковості навіть у найпростішому жесті — коли чашка наповнюється гарячим чаєм.
«Золоті ручки й тонкі обідки додають композиції святкового блиску»
— Який кобальтовий сервіз з квітами ваш улюблений?
– Кожен красивий по-своєму. Ось ще один гарний сервіз — «Світлячок» мисткині Тетяни Потравної. У ньому відчувається особлива камерність — він створений ніби для тихих розмов і невеликих домашніх ритуалів кавування. Його форма витягнута й легка: високий кавник із плавно вигнутим носиком, компактна цукорниця, невеликий молочник та делікатна чашка з тонкою ручкою утворюють гармонійний ансамбль, у якому кожен предмет виглядає природним продовженням іншого. Золоті ручки й тонкі обідки додають композиції святкового блиску. Контраст між білим фарфором та кобальтом створює відчуття декоративної насиченості, але водночас зберігає легкість і гармонію.
Т. Потравна. Кавовий сервіз. Полонський фарфоровий завод, 1983
— Ошатний сервіз!
– Окрасою святкового стола стане і чайний сервіз Юрія Василенка. Цей сет був створений на Городницькому фарфоровому заводі у 1970-х роках. Сервіз нагадує спокійне нічне небо. На темному тлі золото розквітає дрібними квітами, що мерехтять у ритмі орнаменту. Форма предметів округла та врівноважена. Чайники й чашки ніби тримають у собі тепло, зберігають його для повільної розмови. Тонкі ручки, легкий вигин носиків, м’які пропорції — усе підпорядковане відчуттю затишку. Але за цією видимою легкістю — справжня майстерність. Розпис золотом по кобальту вимагає особливої точності: темне тло не прощає помилок. Кожен мазок має бути впевненим і чистим, адже виправити його неможливо. Золото наноситься тонким шаром і проходить окремий випал — тільки тоді воно набуває свого м’якого, живого блиску. Саме тому цей декор виглядає таким делікатним: він створений не поспіхом, а рукою, що знає міру і ритм. Милуватися сервізами українських митців можна нескінченно.
Ю. Василенко. Чайний сервіз. Городницький фарфоровий завод. 1970-ті
Раніше у «ФАКТАХ» колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповідала про фарфоровий сет «Лісова пісня».
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото у заголовку: Чайний сервіз. Дружківський фарфоровий завод, 1976. Форма «Горнятко». Автор форми — С. Федяєв
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк