Українська банківська система вже понад десятиліття залишається заручником проблемних активів, які давно втратили економічний сенс. Вони не приносять доходу, але обтяжують баланси банків і стримують кредитування бізнесу та інвестицій.
ВІДЕО ДНЯ
За даними НБУ, наприкінці 2025 року обсяг непрацюючих кредитів перевищував 370 млрд грн. Понад 80% цього портфеля зосереджено у державних банках, де частка проблемної заборгованості наближається до третини. Значна частина банківського капіталу фактично «заморожена» у боргах, які роками не обслуговуються. За таких умов повноцінне фінансування економіки залишається недосяжним.
Чому проблему роками не вирішували
Формально інструменти для роботи з проблемними активами існували і раніше. Проте менеджмент державних банків опинився у пастці правових і репутаційних ризиків.
РЕКЛАМА
Продаж боргів з дисконтом, списання заборгованості або передача активів інвесторам часто сприймалися як потенційно збиткові чи корупційні рішення. Будь-яка спроба очистити баланс могла завершитися перевірками та кримінальними провадженнями. Тому банки роками зберігали неліквідні активи, фактично консервуючи проблему.
Нове законодавство: основа для змін
Наприкінці 2025 року ситуація почала змінюватися. Було підписано Закон № 4465-ІХ, який передбачив обов’язкову реалізацію майна держбанків через систему Prozorro.Продажі. Такий підхід відповідає міжнародній практиці та забезпечує прозорість і конкуренцію.
РЕКЛАМА
Паралельно формується комплексна модель управління непрацюючими кредитами: уніфікована термінологія, чіткий алгоритм врегулювання боргів, можливість продажу активів за ринковою ціною, захист менеджменту та податкова нейтральність.
Важливо, що передача проблемних кредитів новим власникам відкриває ширші можливості для добровільного врегулювання заборгованості. Інвестори та спеціалізовані компанії мають більше інструментів для переговорів із боржниками, реструктуризації боргів і пошуку взаємовигідних рішень. Це дозволяє не лише повернути частину коштів, а й зберегти життєздатний бізнес.
Загалом ідеться про виведення роботи з проблемними кредитами з «сірої зони» у прозору та передбачувану систему.
Без уряду механізм не працює
РЕКЛАМА
Попри ухвалення закону, ключовий елемент досі не запущений. Кабінет Міністрів має затвердити правила реалізації проблемних активів і перелік винятків. Без цього банки не можуть повноцінно застосовувати нові норми.
Процедури залишаються невизначеними, ризики — високими, а відповідальність — персональною. Формально закон діє, але механізм очищення балансів фактично не працює. Зволікання з боку КМУ зберігає сотні мільярдів гривень у статусі «мертвого капіталу».
Прозорість замість ручного управління
Запропонована модель базується на відкритих електронних аукціонах у системі Prozorro. Продажі, де ціна формується ринком. Це мінімізує ручне управління та кулуарні домовленості.
Такий підхід дозволяє захистити інтереси держави, зменшити ризики для менеджменту та повернути активи в економічний обіг.
Чому це критично для відновлення
Очищення балансів держбанків — фундаментальна умова економічного зростання та післявоєнної відбудови. Поки банки перевантажені проблемними кредитами, вони не можуть повноцінно фінансувати бізнес і інфраструктуру.
Держава змушена постійно підтримувати фінустанови замість інвестування в розвиток. Крім того, Україна має зобов’язання перед МВФ і Світовим банком щодо системного вирішення проблеми NPL, від чого залежить фінансова підтримка та довіра інвесторів.
Час переходити до дій
Сьогодні держава має все необхідне для запуску реформи: законодавчу базу, електронну інфраструктуру, міжнародну підтримку та досвід. Бракує лише своєчасного рішення Кабінету Міністрів.
Без нього система залишатиметься напівзапущеною. Натомість швидке ухвалення чітких правил гри дозволить перетворити «погані кредити» з тягаря на ресурс для відновлення.
Очищені баланси — це сильні банки. Сильні банки — це доступні кредити і основа розвитку країни в умовах війни та післявоєнної відбудови.
Нагадаэмо, за новими правилами, дані про кредити українців зберігатимуться 10 років.