Сорочинський ярмарок — одна із візитівок України. Зазвичай він відбувається в селі Великі Сорочинці Миргородського району на Полтавщині. Цей ярмарок має особливий колорит. Хто хоч раз відвідав його, не забуде цю подію ніколи й згадуватиме все життя.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про тему Сорочинського ярмарку у творчому доробку українських фарфористів.
«Ця серія стала однією з вершин української порцелянової пластики середини ХХ століття»
— Скульптурна серія Валентини Трегубової «Сорочинський ярмарок була створена у 1966 році на Коростенському фарфоровому заводі, — розповідає Людмила Карпінська-Романюк.— Вона стала однією з вершин української порцелянової пластики середини ХХ століття. Розпис виконано фарбами та золотом, що додає композиції урочистості й святкового звучання. Мисткиня передає у композиціях колорит українського ярмарку. Ось, наприклад, гончар із горщиками та продавчиня цибулі.
ВІДЕО ДНЯ
В. Трегубова. «Продавчиня цибулі», «Гончар із горщиками» — зі скульптурної композиції «Сорочинський ярмарок». Коростенський фарфоровий завод. 1966
«Сорочинський ярмарок» Трегубової наче застигла мить театральної вистави: хтось танцює, хтось торгує, а хтось просто спостерігає. У композиції відчувається і ритм, і настрій, і колористична урочистість. Розмаїття персонажів, їхні жести, пози й міміка передають увесь гамір, рух і барвисту суєту ярмарку, який не випадково став символом українського національного колориту. Ціна скульптурної групи «Сорочинський ярмарок» у 1960-х роках становила 46 карбованців — сума на той час фантастична, що засвідчує як художню цінність композиції, так і складність її виготовлення. Лише в 1967 році було експортовано 200 комплектів до Канади (Монреаль), а ще 30 — до Японії, що свідчить про неабиякий міжнародний інтерес до українського декоративного мистецтва.
РЕКЛАМА
— Краса!
– А от порцелянова шкатулка «Сорочинський ярмарок» Валентини Покосовської. На кришці — жанрова сцена з Сорочинського ярмарку: чоловік залицяється до молодиці у святковому вбранні. Її постать горда, самодостатня, з легкою кокетливістю та усвідомленням своєї привабливості. Розпис корсету, квітчастих хустки та плахти вражає вишуканою деталізацією. Образ чоловіка мрійливо-сентиментальний. Після завершення навчання за фахом «художник-виконавець з кераміки» у 1951 році Валентина Покосовська була направлена на Баранівський фарфоровий завод, де працювала практично до кінця свого життя. Творчість Валентини Покосовської посідає важливе місце в історії української декоративної скульптури середини XX століття. Її роботи вирізняються делікатною пластикою, етнографічною достовірністю та декоративною довершеністю, що поєднує індивідуальну художню манеру з традиціями українського фарфору.
В. Покосовська. Шкатулка «Сорочинський ярмарок». Баранівський фарфоровий завод. 1954РЕКЛАМА
«Тарілка Олени Жернової розповідає про щедрість української душі»
— А хто із сучасних фарфористів звертався до цієї теми?
— Дуже гарна робота «Сорочинський ярмарок» художниці Олени Жернової. На передньому плані — віз із овочами та фруктами, що символізують достаток і врожай. Позаду — стилізовані намети, килими, глечики, рушники — все, що уособлює ярмаркове розмаїття. У верхній частині композиції — веселий птах, що додає сцені динаміки й нотки дива. Ця тарілка розповідає про щедрість української душі, що живе у традиції ярмарку, де мистецтво, торг, спів і врожай сходяться в одне ціле — у коло життя.
О. Жернова. Тарілка «Сорочинський ярмарок» від столового сервізу (дипломна робота у Львівському інституті прикладного мистецтва,), 1989 рік
«Художниця Олеся Томків-Войтович створює веселу, барвисту, театралізовану оповідь на стінках чайника, цукорниці, вазочки»
— Вишукано!
РЕКЛАМА
– Інша яскрава серія — тарілка та кухоль Валентини Родіонової. Тарілка — як театральна сцена ярмарку, де герої ніби вийшли на авансцену: чоловіки й жінки у барвистому вбранні, з козою, пляшками, пиріжками, варениками й базарними балачками. Кольори насичені: червоний, жовтий, синій… Кухоль продовжує ту ж тему, на ньому зображено сценку із сільськими жінками, що несуть на продаж гусей і кабанця. Їхні пози, одяг, деталі зображення ніби кадри з кінокартини. Сюжет говорить сам за себе: тут звучать ярмаркова пісня, дзвінкі голоси, відчувається аромат гарячого хліба й свіжих жартів. Тарілка й кухоль Валентини Родіонової — це візуальна поштівка Полтавщини, де Сорочинський ярмарок живе на столі, в серці, в українському побуті — яскраво, тепло й з ароматом щедрої вечері.
В. Родіонова. Тарілка та кухоль «Сорочинський ярмарок». Будянський фаянсовий завод, 2003
Художниця-тернопільчанка Олеся Томків-Войтович створює веселу, барвисту, театралізовану оповідь на стінках чайника, цукорниці, вазочки, використовуючи методи стилізованого лубкового ілюстрування, що наближає декор до дитячої книжкової графіки або сценічної афіші.
Декольні малюнки О. Томків-Войтович «Сорочинський ярмарок» на предметах чайного сервізу форми В. Спиці, Д. Павлусика «Ромашка». Тернопільський фарфоровий завод. 1991
Мені надзвичайно подобається те, як тема ярмарку у фарфоровій пластиці поєднує гумор, національний колорит і театральну експресію. У цих композиціях відчувається жива енергія народного життя, веселої метушні, гомону, смішного та гротескного водночас. Художники демонструють блискуче вміння уловити характер в позі, усмішці, жесті — і саме це робить сцени справжніми мініатюрними виставами. Ці фарфорові композиції — по суті, візуальні метафори української душі: веселої, щирої, щедрої, глибоко ліричної.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк про жіночі імена, які стали джерелом натхнення для створення сервізів.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото у заголовку В. Трегубова. Скульптурна композиція «Сорочинський ярмарок». Коростенський фарфоровий завод. 1966. Зберігається у Житомирському обласному краєзнавчому музеї
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк