Одним з аргументів кремля стосовно початку повномасштабного вторгнення була впевненість путіна, що економіка України швидко впаде. Тоді дійсно були підстави сподіватися на це, оскільки замість того, щоб зміцнювати оборону, наша влада переймалася зовсім іншими речами. Але погодьтеся, що попри всі жахіття ми прожили ці вже майже чотири роки в досить прийнятних умовах. Так, завдяки допомозі Заходу в нас немає проблем з зарплатами бюджетникам, пенсіями та соціальними виплатами, але й немає карткової системи, наші депозити не заморожували, тарифи практично не підвищували, полиці магазинів забиті, ресторани заповнені, проходять спортивні та культурні заходи тощо. Тим часом у ворога скорочуються резерви й зростають дефіцит бюджету та рівень інфляції.
Журналіст Павло Казарін, який воює з першого дня великої війни, написав нещодавно: «Наша країна живе в очікуванні, що в росії закінчаться гроші. А росія — в очікуванні, що у нас закінчаться солдати. Хто вгадає з прогнозом — той і переможе».
Що відбувається з нашою та російською економікою? Про це «ФАКТИ» поговорили з інвестиційним банкіром, заступником директора Dragon Capital, фінансовим експертом і відомим блогером Сергієм Фурсою.
«Ці санкції — це умовно маленький крок для Америки, але величезний стрибок для самого Трампа»
— Сергію, Трамп днями нарешті ввів свої перші санкції проти росії, мішенями яких стали два стовпи економіки агресора «Роснєфть» і «Лукойл». Видання The Telegraph пише, що ці санкції будуть діяти як повільна отрута, тобто не призведуть до раптової смерті російської економіки, однак будуть поступово її душити.
ВІДЕО ДНЯ
Відомо, що росія вже втратила більшість закордонних ринків газу, тому продаж нафти залишився найбільшим джерелом доходу для її військової машини. Після такого кроку Трампа спецпредставник кремлівського фюрера Дмитрієв терміново полетів у Вашингтон. Він там усім розказує про нібито безперспективність тиску на росію. Деякі експерти вважають, що москва смикне воєнний стоп-кран, коли відчує реальну загрозу для системи. Чи зможе цей санкційний зашморг Трампа перекрити кисень росії? Як буде ця історія розвиватися, якщо він посилюватиме тиск?
— Те, що Дмитрієв відразу полетів у США, якраз свідчить про перспективність цієї історії. Це точно негативний поворот для росії, от просто без варіантів. В кремлі думали, що спіймали Бога за бороду, а тепер Дмитрієв намагається домовитись з Білим домом.
РЕКЛАМА
Ці санкції є дуже важливими з огляду на два моменти.
Перший — це удар по економіці, який дійсно буде мати вплив. Точно підрахувати ефект зараз неможливо, бо зрозуміло, що росіяни будуть намагатися обходити ці обмеження, плюс ми не знаємо реакцію Індії та Китаю — наскільки вони знизять закупівлю російської нафти. Але результат все одно буде значний, бо «Лукойл» і «Роснєфть» — дуже великі компанії, це половина експорту російської нафти. Просто питання в тому, що немає таких санкцій, які б призвели до одномоментного колапсу економіки росії.
Другий момент — що ці санкції запровадив сам Трамп. Це дуже важливо. Тому що економіка — це часто історія про психологію. Люди приймають рішення, виходячи зі своїх очікувань. Для прикладу. Якщо ми очікуємо, що гривня буде падати, ми починаємо її продавати й купляти долар. І от диво — вона падає, навіть якщо до цього не було жодної причини.
В економіці так само все працює. Отже, коли на виборах переміг Трамп, здалося, що путін так само переміг, що він отримав те, що хотів. І це надихнуло російських економістів і російський бізнес. Для нас це була погана новина, бо з одного боку є ці негативні тенденції в російській економіці, які ми бачимо весь цей рік, а з іншого залишалося очікування, що це ненадовго і скоро виправиться.
РЕКЛАМА
Зараз ведення санкцій б'є саме по цих очікуваннях як економічних, так і політичних суб'єктів, які думали: «О, дивіться — путін знов всіх переграв». Однак в результаті, як виявляється, переграв сам себе.
При цьому підхід Трампа ще залишає можливість путіну якось відкотити історію, бо Трамп йому завжди надає можливість виходу. Але зміна цього підходу і зміна цих елементів очікувань і переможного настрою знову ж таки для нас є вкрай важливими, бо це тиск на росію і на тих, хто приймає там рішення.
Тому ці санкції — це умовно маленький крок для Америки, але величезний стрибок для самого Трампа, який жодних санкцій стосовно росії до цього не вводив. Не хочу говорити чогось типу «це шок для путіна», але те, що це сталося, дуже неприємно для росіян.
“Точно підрахувати ефект санкцій зараз неможливо, але результат все одно буде значний, бо «Лукойл» і «Роснєфть» – дуже великі компанії, це половина експорту російської нафти”, – розповів Сергій Фурса
Читайте також: «Хто вам сказав, що навіть найжорсткіші санкції з боку США зупинять цю війну?» — Роман Цимбалюк
РЕКЛАМА
— У 2026 році 40% бюджету росії складуть витрати війну та силовиків. На соціальну політику лише 16%, на охорону здоров'я — 4%, на ЖКГ — 4,5%, на спорт та фізкультуру — 0,2%. Що взагалі відбувається з економікою росії в умовах війни на виснаження? Хороших варіантів там немає і не буде, вважає відомий економіст Ігор Ліпсіц. Їхній уряд вживає певні антикризові заходи. З нового року почнеться масштабне підвищення податків та різних зборів. Внаслідок цього навантаження пересічний росіянин заплатить державі на 15−20% більше, ніж зараз. «Ми всі боремося за перемогу, і кожен адекватний громадянин країни з задоволенням заплатить, щоб ця боротьба тривала», — розповідають російські пропагандисти. До того ж в Держдумі розглядають ідею введення продуктових карток, росіян вже закликають скромніше зустрічати Новий рік, плюс додалася ще паливна криза. Що далі?
— Ми не знаємо досконально, що там відбувається, оскільки бачимо ті самі цифри, які бачать всі. Ситуація в економіці дійсно погіршується. Однак для нас набагато важливіше, що відбувається з їхнім бюджетом. Фінансувати війну якось треба, а це дуже-дуже дорого.
Цього року в них суперрекордний дефіцит бюджету, причому це стається: а) на тлі великих витрат на так звану СВО, бо вони цей воєнний бюджет роздули кілька років тому; б) на тлі скорочення доходів — нафтогазові доходи просто впали, а не нафтогазові впали в реальному вираженні, бо вони не випереджають інфляцію.
Таким чином ця дірка зростає й з’їдає всі російські запаси. І в них лишається тільки один момент — це внутрішній борг. Частково це історія про реальні гроші, які у людей є й лежать десь в банках, частково — про друкарський верстат. Але так чи інакше обидві ці історії — про ефект емісії грошей.
Якщо гроші просто лежать в банку, а їх починають витрачати на війну, вони розганяють інфляцію. Тобто вся цивільна економіка, яка прямо не пов'язана з війною, точно падає цього року. Десь сильно, десь відносно, але падає.
Основним драйвером цього падіння є висока облікова ставка, яку Центральний банк росії вимушений був зробити в кінці минулого року на тлі розгортання інфляції. Ця ставка фізично придушила дуже багато галузей російської економіки. Зараз вони її знижують, але дуже поступово, і поки що вона не вийшла на той рівень, який дозволяє їм подихати повітрям.
Читайте також: «Ми допомагаємо росії заробляти нафтодолари, які потім прилітають до нас у вигляді ракет та шахедів», — експерт Михайло Гончар
— Яка приблизно цифра цієї ставки має бути, щоб нормалізувати ситуацію? Пишуть, що головою Центробанку Набіулліною дуже не задоволені в кремлі, що тиск на неї колосальний.
— Зараз вона знизила ставку з 17% до 16,5%. Думаю, що російському промисловому лобі хотілося б 10−12%. Вони бажали б це бачити зараз. Найближчим часом цього не буде, але цей показник будуть ще скорочувати. Тому важливий оцей момент з інфляційним тиском, бо з одного боку їм треба гасити бюджетну пожежу, з іншого — інфляцію. А нормальних відповідей, як це зробити разом, немає, бо див не буває. Ви не можете вирішити ці дві глобальних проблеми одночасно. Тому все це буде продовжуватися. І в першу чергу через необхідність фінансування війни. Якби не це, Набіулліна різко б знизила облікову ставку, не побоюючись інфляції, і економіка б відновилася. Але війна не дає її відновлювати.
— Цього літа Центробанк визнав дворазове падіння прибутку на 194 мільярди рублів, це понад 2,3 мільярда доларів. Це поки що не тенденція, однак досить тривожний дзвінок. Якщо обвал банківських прибутків продовжиться, можна буде говорити про ознаки початку великої системної кризи. Аналітики пишуть: якщо події розвиватимуться за таким сценарієм, люди масово кинуться знімати свої депозити й так звана СВО закінчиться набагато швидше. Це дійсно може прискорити завершення війни? Чи це наші хотєлки?
— Це наші хотєлки. Якщо станеться руйнація російської банківської системи, це розвалить все. Але ситуація сьогодні нескінченно далека від цього. Нічого зараз не відбувається такого, що б говорило про це. Жодних ознак.
Що є? Є сповільнення росту депозитів, яке спостерігається останні два місяці. Точного пояснення цьому явищу немає навіть у російських економістів. Може, це пов'язано з загальним негативним настроєм, який ми бачимо.
Те, що рівень життя на росії падає, відстежується навіть по тому, що в них почали закривати хороші магазини й відкривати магазини-дискаунтери, й вони вже домінують. Це, в принципі, завжди свідчить про не дуже добрий фінансовий стан людей. Але це поки що попередні речі. Казати про глибоку кризу, яку б відчули споживачі, не можна. Нічого не відчули. Поки що це відчувається на рівні падіння продаж, виробництва і так далі, але до пересічного росіянчика воно сильно не докотилося.
“Те, що рівень життя на росії падає, відстежується навіть по тому, що в них почали закривати хороші магазини й відкривати магазини-дискаунтери. Це свідчить про не дуже добрий фінансовий стан людей”, – вважає Сергій Фурса
«У нас дуже часто приймають рішення, які мають вибіркову логіку»
— Тепер про нашу економіку, адже Україна перебуває у надзвичайно складному економічному та соціальному стані. За даними досліджень Advanter Group, в нас катастрофічний дефіцит кадрів — у середньому третина у всіх секторах, особливо в логістиці та будівництві. Демографічна криза теж вражає — на одного пенсіонера 0,8 офіційно працюючих. Для досягнення одного трильйону доларів ВВП, як у Польщі, нам треба суттєво підняти продуктивність праці й залучити до трьох мільйонів трудових мігрантів, кажуть фахівці. З якими показниками ми закінчимо цей рік? В якому стані економіки увійдемо в наступний?
— Що ми маємо цього року? Сповільнене, але все ж таки зростання економіки, хоча зрозуміло, що по ній дуже б’є відключення електроенергії. Проте зростання ВВП буде на рівні плюс-мінус 1,5%.
Маємо сповільнення інфляції. Якщо минулого року показник був десь 15%, то цей рік маємо пройти з показником трошки менше ніж 10%. Тому повільне зростання економіки очікується і далі на тлі стабілізації ситуації з інфляцією, якщо ця стабілізація продовжиться й у 2026-му.
Дійсно, є і брак кадрів, і депопуляція. Брак кадрів — це найбільший виклик для української економіки зараз, і буде найбільшим викликом в найближчі 10−20−30 років. Тому дуже недолугим було рішення уряду про відкриття кордонів для чоловіків у віці 18−22 років. Це прямий удар по економіці і по цілому ряду бізнесів, і взагалі довгострокова проблема. Державі конче потрібно сфокусуватися на цьому, а це означає сфокусуватися на організованій трудовій міграції.
В Україну вже зараз їдуть працювати громадяни Таджикистану, Киргизстану, Пакистану, але легально влаштуватися на роботу вони не можуть. Це величезна проблема, тому що через якісь зашкарублі шовіністичні погляди й через корупцію, яка, напевно, існує в цій міграційній службі, ми б'ємо по власній економіці. І це при тому, що в нас великий соціально навантажений бюджет і зараз, і в майбутньому. Тому нам потрібна детінізація економіки. І це так само стане фокусом нової програми МВФ. А те, що ми фактично забороняємо іноземцям працювати в Україні, причому будь-яким, — дуже тупо. Це конфліктує з нашою економічною та бюджетною вимогою по детінізації.
Читайте також: «Нам треба чітко сказати, що Україна не буде робити те, чого хочуть фюрер або Трамп», — Роман Безсмертний
— Bloomberg з посиланням на джерела нещодавно повідомив: «На Нацбанк чиниться тиск з боку МВФ, який перед переговорами про новий кредит для України вимагає девальвувати національну валюту виснаженої війною країни». В результаті курс гривні тепер трохи більше ніж 42 за долар, чого не було давно. Ви нещодавно написали класний текст про це. Роз'яснімо читачам, що відбувається?
— В цій статті Bloomberg сказано, що МВФ на зустрічах у Вашингтоні, які проходять щорічно, комунікував з Нацбанком, що він очікує девальвації гривні відсотків на 10. Це трошки перелякало пересічних українців, бо ця стаття добре розійшлася. І це спричинило певний тиск на гривню (поки що дуже помірний — на 1−2-3%), якого ми не бачили з початку цього року.
Але суть в тому, що нічого нового в цій історії немає. Нацбанк вже рік тримає курс фіксованим, а МВФ вже рік каже, що треба девальвувати поступово. МВФ тут має підтримку з боку українського Мінфіну, бо для нього, звісно, послаблення гривні це плюс, тому що легше виконувати бюджет. Оскільки, коли половина бюджету — це іноземна допомога, яка надходить в іноземні валюти, то, звісно, у тебе буде набагато більше гривні, якщо вона девальвує.
Однак це все залежить від Нацбанку, а не від Мінфіну. А Нацбанк стоїть на своєму і не хоче змінювати курсову політику. Його аргументи такі: ми боремося з інфляцією, а девальвація гривні відносно долара спричинить додатковий інфляційний тиск, що суперечить політиці Нацбанку. Плюс Нацбанк каже: «Дивіться, ми прив'язані до долара, а долар цього року суттєво послабився відносно євро. В результаті й гривня послабла відносно євро. А оскільки Європа — наш основний торгівельний партнер, то чого ви від мене хочете? От ми й девальвували трошки в рамках цієї інфляційної різниці. Тому не чіпляйтеся».
Так, у нас цього року величезний торгівельний дефіцит, напевно, майже рекордний, але він пов'язаний не з експортом, на який може впливати, наприклад дуже сильна валюта, а зі зростанням імпорту. А імпорт зростає переважно через війну. Багато імпорту, який пов'язаний з енергетикою. Чи то газ напряму, наприклад, чи то обладнання, яке потрібно для ремонтів, — все це заходить через імпорт.
Звісно, є потенціал впливу на цей торгівельний дисбаланс з огляду на те, що в нас досі діють пільгові режими на імпорт електромобілів, а це де-факто преміумспоживання під час війни, яке має обкладатися додатковими податками. Однак замість цього ми створюємо податкові пільги.
Плюс у нас просто божевільна історія з китайськими посилками. Їх цього року ми завеземо на суму понад шість мільярдів доларів (дехто вже називає цифру вісім). Причому взагалі без податків. І це абсолютно ненормально. Ми таким чином підтримуємо китайського виробника.
Читайте також: «Якщо хто й може зупинити цю війну, то це не Америка і не росія, а Китай», — історик Ярослав Грицак
В нас є можливість трошки обмежити цей імпорт або принаймні збільшити доходи бюджету. І це треба робити. Це набагато корисніше зараз, ніж девальвація гривні.
В принципі, ми маємо розуміти наступне. Курс гривні сьогодні однозначно не ринковий. Але фішка в тому, що під час війни ніякого ринкового курсу не існує. Його просто не може бути. І дійсно, можливо, більш логічно виглядало б поступове послаблення гривні, особливо враховуючи, що в доларах ті самі ціни в Україні вже досить високі. Незвично виглядає зараз, коли ми вже можемо порівнювати ціни в ресторанах в Києві і в Лондоні. Але все одно це додаткова девальвація з причини ще більшого зростання цін в гривні, наприклад.
І позиція Нацбанку, і позиція МВФ мають свою логіку, треба це розуміти. Тобто немає такого, що хтось точно правий, а хтось неправий. Але рішення приймає Нацбанк, і він чітко каже, що буде дотримуватися фіксованого фактичного курсу гривні.
“Курс гривні сьогодні однозначно не ринковий. Але фішка в тому, що під час війни ніякого ринкового курсу не існує”, – роз’яснив Сергій Фурса
— 17 липня в нас змінився уряд. Як ви оцінюєте перші сто днів роботи Кабміну, який очолює Юлія Свириденко? Які досягнення, успіхи, провали побачили за цей період?
— Нічого я не побачив. Що тут можна побачити? Нічого не змінилося, тому тут нема про що говорити.
— Багатьох обурює, що частина українців війною не переймається від слова «зовсім». Вони розважаються, відпочивають, щось святкують, жодної копійки не задонатили на армію. Чому в нас немає справжньої мобілізації суспільства — або ти на фронті, або для фронту?
— Людей складно звинувачувати, коли вони намагаються жити життя. Різко мобілізоване суспільство можливо тільки в короткостроковій історії. Перші два-три місяці повномасштабної війни всі були дуже мобілізовані. Але довго так жити просто фізично неможливо. Тому люди намагаються жити повноцінно, поки є можливість.
Так, на жаль, є проблема з тим, що влада не хоче приймати важливі, але непопулярні рішення. І це сприяє розхолодженню деякого прошарку суспільства. З іншого боку, росіяни нам постійно нагадують, що війна триває. Якщо хтось розслабився і забув, — ось тобі удари по енергетиці, ось тобі блекаути, ось тобі переживання з приводу холоду у квартирі.
Але було б тяжко вимагати від людей, щоб вони роками вели напружений і аскетичний спосіб життя, думаючи тільки про війну. Жодна психіка таке не витримає.
Читайте також: «Ми віддаємо життя за майбутнє наших дітей. Однак таких, як ми, вже майже немає. Ми закінчуємося, на жаль», — підполковник ГУР Андрій Савенко
В нас дуже часто приймають рішення, які мають вибіркову логіку, хоча вибори можливі тільки після війни, а до її кінця ще дуже довго. Однак, на жаль, ми цю логіку бачимо. Це в тому числі рішення про виїзд з країни молодих людей, це небажання посилювати мобілізацію, це дуже часто підігравання російським наративам, які її зривають, це небажання закривати Telegram в Україні тощо.
Речі, через які росіяни впливають на українське суспільство, — це, безумовно, проблема й помилка влади. А як ми можемо вимагати від людей, щоб вони страждали? Хоча рівень життя у нас зараз завдяки західній підтримці дуже високий як для війни. Це аномалія, але ця аномалія можлива. І коли у вас є можливість жити краще, ніж гірше, було б дивно, якби ви нею не користувалися.
— На нас очікують дуже складні випробування взимку. Ми витримаємо це все?
— А куди ми дінемося?
— У росіян багато чого виходить, на жаль.
— Що в них виходить?
— Та хоча б взяти просування на фронті.
— Вони що, саме так хочуть просуватися? Ні. Вони за останні два роки витратили безліч ресурсів, щоб просунутися на 10−20 кілометрів. Це їх мета? Про загрозу захоплення Покровська ми чуємо вже півтора року. Зараз вони дійсно наблизилися до міста. Ото таке «досягнення». Насправді в них не виходить те, що вони хочуть.
Читайте також: «Миру не буде. Україні це потрібно прийняти, зрозуміти та мобілізувати державу та суспільство», — військовий аналітик Ігаль Левін