Масниця — це проводи зими й зустріч весни. З неї розпочинається весняний цикл календарних традиційних свят українців. Тривалість Масниці з часом зазнала змін. У другій половині XVII ст. відбулося скорочення періоду святкування Масниці до семи днів, а у XX ст. — свято обмежується переважно двома-трьома днями. Але Масничному тижню передують ще два, які теж служать для того, щоб поступово перейти до тривалого Великого посту.
Люди сміхом, веселощами й піснями проганяли зиму і закликали весну
— На Масницю люди здавна проганяли божество мороку й смерті Зиму та закликали життєдайну Весну, — розповідає «ФАКТАМ» Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. — Це здавна був період розваг, смачної їжі, катання на конях тощо. «Масницю качали» і вірили, що сміхом, веселощами, жартами, піснями можна проганяти зиму і закликати весну. Від Різдва до Масниці тривають м’ясниці (мнясниці, м’ясоїд). Проміжок від М'ясоїда до утримання від будь-якої скоромної їжі в Великий піст минає через Сиропусний тиждень, коли їдять сир, інші молочні продукти, а також яйця та рибу. В цьому році одне з найулюбленіших свят — Масницю — святкують з 16 по 22 лютого.
ВІДЕО ДНЯ
Масницю зустрічали, справляли й проводжали, а готувалися до неї заздалегідь, особливо в останні два тижні, які мають свої назви. Так, передостанній тиждень перед Масницею називають Всеїдним, Блудною неділею, Всєдною неділею, Загальницею, коли дозволено щодня (навіть в середу та п’ятницю) споживати будь-яку їжу, зокрема і скоромну (м'ясну та молочну). Їли м’ясо навіть і ті, що «понеділкували» (постували у понеділок). Подекуди на Черкащині в цей період не справляли весіль — казали, що інакше «буде блудить котресь із супругів». А на Житомирщині, навпаки, саме на цьому тижні було найбільше весіль, бо «всі дні їли м’ясо». На Слобожанщині під час Всеїдного тижня дівчата влаштовували свою четверту дівочу складку.
Молодь на Масницю влаштовувала вечорниці. Фото: facebook.com/mamajeva.sloboda РЕКЛАМА
У народі помітили, що на Всеїдному тижні без завірюхи не обходиться. Старі люди говорять, що на цей тиждень «хурія йде в гості»: напившись, вона загубила дитину і вертатиметься, аби її знайти. Кажуть, що «Всеїдна плаче й шукає дитину, тож вилазить усі закутки — скрізь позаміта снігом». А ще на цьому тижні не купували поросят, «бо з їх сала не їсти і свиней на сало не дожидать» тому, що поросята «головщину на себе чуют, ни їдят, маршавіют, занихаются і ростут погані».
В цьому році одне з найулюбленіших свят – Масницю – святкують з 16 по 22 лютого
Наступний за Всеїдним — Переступний тиждень або «Рябий», «Гижковий», «Гижчаний» чи «М'ясопусний». В цей час щодня їдять скоромне (крім середи та п’ятниці), продовжують справляти весілля, бо вже на наступному тижні — Масляному — не годиться «парубкові і дівці гуляти весілля, хіба що молоді будуть обоє вдівці (або котрий з них)».
РЕКЛАМА
Передмасничний тиждень люд називав іще «Поминальним», бо у суботу (на Поліссі і в п’ятницю) вшановували пам’ять померлих родичів. Поминальні ритуали відбували як на Переступному тижні (п'ятниця, субота), так і на Масляному (субота, неділя). Поминали предків і вдома спільним обідом, і в церкві — парастасом (панахида).
У ці дні в давнину не виконували важкої роботи. Вважали за гріх, наприклад, у поминальну суботу мазати хату чи якусь будівлю: «Люди хлібом поминають душі мертвих, а ти глиною». На Полтавщині в суботу перед Масляною поминали і самогубців. В цей день печуть книші та пиріжки й гарячими подають як милостиню «за всіх мертвих, побитих, повішаних, потоплених». Гарячі страви роздавали, бо вірили, що душі предків живляться парою.
На Поліссі ще на початку XX ст. у поминальну суботу готували багато страв, що їх любили померлі: все пісне, на олії — борщ або суп з квасолею, рибу, млинці, узвар, канун та ін. Хліб мав бути свіжоспечений і його тільки ламали. Ножа не було на столі, їли ложками (щоб не поранити душу), яких мало бути непарне число (і не менше трьох). За столом говорили тихо, під час вечері горіла свічка.
Холодець зі свинячих ніжок був обов'язковою стравою у М'ясопуст
Переступний тиждень завершувався М’ясопусною неділею (М'ясопуст — припинення споживання м’яса, у Західній Європі називають Карнавалом, що дослівно означає «прощавай, м’ясо»). У цю неділю споживали чи не найбільше м’ясних страв, а день ще називали «Заговини», «Пущальна неділя», «Пущення», «Гишкове пущення», «Ножкове пущення», «Ножані запусти» тощо. Назви «гижкове», «ножані» походять від обов’язкової в цей день страви — холодцю зі свинячих ніжок, якою неодмінно, за прадавнім звичаєм, заговлялися. Також готували інші страви: печеню, ковбаси, запечену птицю, пиріжки з м’ясом, смажене сало тощо. Варили й горілку з медом, цукром.
РЕКЛАМА
На бенкет запрошували братів, сватів, кумів, свояків, сусідів, приятелів. Їли-пили до півночі, а рештки залишали на столі до ранку — для померлих. Щось з їжі віддавали незаможним або вночі доїдали, примовляючи: «Хоч пузо роздайсь, а Божий дар не остансь».
Традиційно на Масницю варили вареники і пекли млинці
Молодь заговлялася окремо від дорослих — у вечорничній хаті влаштовували складку. Дівчата готували вечерю, а хлопці з музиками йшли до дівчат, несли напої й гостинці.
Готуючись до Масниці, господині чепурили хату, прибирали в оселі. Заздалегідь припасали сир і масло (починаючи ще з Пилипівського посту), також купували продукти на ярмарках. Навіть бідна родина на Масницю намагалася розжитися на сир і масло: «У бідного тільки на Масницю є сир та масло», «Масляниця — баламутка, обіцяла сиру й масла, та не хутко». У кого не було ні сиру, ні масла, той постував.
Після М’ясопусної неділі на Переступному тижні наступав власне масничний тиждень (коли споживали страви з набілу: сир, сметана, масло, молок), в кінці якого — в Прощену неділю — вже готувалися до Великого посту.
Читайте також, що обов'язково потрібно зробити в останній день Масляної і чого робити категорично не можна.
Раніше Євген Клопотенко дав поради, що приготувати на Масницю.
У заголовку фото facebook.com/mamajeva.sloboda