Люди все більше розуміють цінність натуральних продуктів, бо це основа здоров’я. Екологічно чисті овочі, фрукти та ягоди знайти сьогодні у продажу насправді не так вже й легко, адже багато культур вирощуються із застосуванням хімії, використовується вона й при транспортуванні плодів, щоб довше збереглись. Натуральне молоко та м'ясо — теж справжня цінність.
Чимало професій, пов’язаних з селом, які були популярні у минулому столітті, нині фактично зникли. Цьому, зокрема, сприяли розвиток технічного прогресу та урбанізація.
В українській порцеляні минулого століття створені колоритні образи трудівників села. Є й чимало статуеток, які відображають цінність натуральних продуктів харчування.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про роботи на ці теми.
«Дівчинка обережно тримає два великих качани капусти, немов справжній скарб»
– Перед нами одна з найпоетичніших робіт видатної скульпторки Оксани Жникруп «Дівчинка з капустою», — говорить Людмила Карпінська-Романюк. – Це раритет із раритетів. Фігурка дівчинки втілює легкість, немов її силует утворений з ранкового світла. На ній біле платтячко з тонким блакитним орнаментом. Волосся, заплетене у м’які хвилясті коси, надає образу домашньої теплоти. Дівчинка обережно тримає два великих качани капусти, немов справжній скарб. Так, і є: дари природи — те, що є особливо цінним. Вони — основа нашого здоров’я та життя.
ВІДЕО ДНЯ
Оксана Жникруп. “Дівчинка з капустою”. Київський експериментальний кераміко–художній завод. 1955
— Краса!
РЕКЛАМА
– Скульптура втілює те, що завжди відрізняло творчість Оксани Жникруп: поєднання вишуканої академічної форми з чутливістю до людської емоції. Робота звучить як маленький фарфоровий вірш, у якому побут перетворюється на поезію, а дитяча щирість — на символ душевної чистоти.
«Дівчина у композиції Галини Павлівкер „На току“ залишається одним із найбільш ліричних образів полонської пластики»
– Дуже колоритна і статуетка Галини Павлівкер «На току». Перед нами постать, що втілює красу селянської праці. Дівчина на току — метафора земної сили. Вона зображена у мить перепочинку. Постать вирішено з дивовижною пластичною делікатністю: плавні лінії сукні, м’які згини рук, легкий нахил голови створюють образ спокійної врівноваженості. На тлі скромного одягу сині акценти виглядають як спалахи життєвої енергії: хустка та поясок — невеликі кольорові деталі, які вводяться невипадково. Вони підкреслюють молодість, жіночність і природну красу дівчини. Біля ніг — обмолочений сніп. Він — результат її праці. І цей результат робить її щасливою. У статуетці — шана праці та краса буденності. Робота камерна, але сповнена внутрішнього світла,
Дівчина у композиції Галини Павлівкер «На току» залишається одним із найбільш ліричних образів полонської пластики.
РЕКЛАМА
Г. Павлівкер. «На току». Полонський завод художньої кераміки. 1950. Хмельницький обласний краєзнавчий музей
– Ще одна чудова композиція Галини Павлівкер — «Птахівниця», — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. – Молода жінка тримає двох птахів так обережно, ніби вони — продовження її власного серця. Один притулився до плеча, другий — у руках, і в цьому жесті є турбота, що зігріває все живе.
Її погляд світлий і вдумливий, сповнений простої радості від щоденної праці, що несе лад і добробут. Сукня з дрібним розсипом квітів і двома синіми смужками по подолу створює образ чистоти й охайності. Барви теплі, дещо приглушені. Образ дівчини врівноважений і монументальний, проте не втрачає живості. «Птахівниця» — гімн жіночій силі, спокою та любові до всього живого.
Г. Павлівкер. “Птахівниця”. Полонський завод художньої кераміки. 1950. Хмельницький обласний краєзнавчий музейРЕКЛАМА
«Сьогодні, коли світ повертає погляд до натуральних продуктів й усвідомленого споживання, ці роботи набувають нового змісту»
— Які ще професії людей села втілили у образах сільських трудівників українські майстри?
– Ось «Знатна свинарка». Перед нами жінка, що стала символом працьовитості. Фігурка «Знатна свинарка», створена на Городницькому фарфоровому заводі, належить до тієї рідкісної мистецької лінії, де виробнича тематика переплітається з ліризмом і щирою повагою до людини праці. Жінка в хустині, з м’якими, округлими рисами обличчя, тримає порося. Навколо — ціла родина маленьких поросят. Вони надають композиції руху й живості. Колористика досить стримана, але тепла: лагідний блакитнувато-сірий фартух, м’які відтінки хустини, насичені кольором чоботи, ніжно-рожеві поросята, у яких відчутний подих живої натури.
«Знатна свинарка» за моделлю Г. Петрашевич. Городницький фарфоровий завод, 1954
— Кожну роботу цікаво розглядати у деталях. Адже кожна з них невипадкова.
— Українські фарфористи створили не просто декоративні фігури, а образи-символи, що й сьогодні промовляють до глядача. Вони нагадують: цінність — у людяності, у праці, у любові до землі, у вмінні бачити високе в повсякденному. У цих роботах немає штучності: кожен колосок, качан капусти, яблуко, глечик молока чи кошик овочів — це любов та повага до власноруч вирощеного й чесно здобутого. Саме тому сьогодні, коли світ повертає свій погляд до натуральних продуктів, чистого харчування й усвідомленого споживання, ці скульптури набувають нового змісту. Вони нагадують нам: справжня цінність — не в надмірі, не в привабливому блиску упаковок, а у простому, природному, вирощеному людиною, що знає запах землі й відчуває відповідальність за її плоди.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк, яка розповіла, що українські фарфористи створили одну з кращих у світі галерею образів лікарів.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам, вашим рідним та друзям чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото у заголовку Оксана Жникруп. «Дівчинка з капустою». Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1955
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк