Прогулюючись днями Полтавою, звернула увагу, що біля абрикос, які так рясно цвітуть, не літають бджоли. І так із року в рік. Ці плодові дерева починають квітнути, як тільки починає теплішати, а потім погода псується: стає холодніше, дощить, зривається вітер, а то й засипає снігом. У результаті квіти не дають зав’язі, бо під час негоди вони не виділяють нектару, а значить, не приваблюють бджіл, які мали б їх запилити.
Та що я помітила? Навколо абрикос в’ються невеликі джмелики, жваво перелітаючи з квітки на квітку.
— Це не мушки, а дикі бджоли, — усміхається моєму незнанню завідувачка науково-виробничого відділу Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М. І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук Любов Кавалір.
Практично все трудове життя цієї жінки пов’язане з дикими бджолами. І вона знає багато цікавого з життя цих миролюбних комах, яких люди навчилися використовувати з власною метою.
За день одна така бджілка запилює 4000 квіток
41 рік тому, коли вона прийшла працювати на сільськогосподарську дослідну станцію в Полтаві, її послали… в болото. Заготовляти очерет для диких бджіл.
ВІДЕО ДНЯ
— Завідувачем відділу селекції на станції тоді працював нині покійний Борис Семенович Зінченко, — пригадує Любов Василівна. — Він з початку 1970-х років першим у Радянському Союзі почав «приручати» диких бджіл. А саме: осмію корнуту (рогату) та осмію руфу (руду). Перші півтори сотні цих комах вчений виловив на природі, облаштувавши штучні гнізда з трубочок очерету. Ми вирощували їх для продажу тепличним та садовим господарствам. У нас тоді було майже 30 точок, де ми їх розмножували та щодня навідувались до них.
Осмії – дикі бджоли РЕКЛАМА
Осмії — прекрасні запилювачі. Тому їх часто називають плодовими бджілками. Їхня основна цінність, пояснює пані Любов, у тому, що вони починають працювати за порівняно низьких температур, коли медоносні бджоли ще не потикаються на вулицю. І збирають не нектар, а пилок. Кожна самка дикої бджоли відкладає близько 30 яєць, і, щоб прогодувати своє потомство, їй потрібно зібрати максимум пилку. Тож, перелітаючи з квітки на квітку, вона запліднює набагато більше рослин, аніж медоносна бджола, яка «полює» на нектар. Звісно, якщо на вулиці прохолодно, квітки не виділяють нектару й звичайні бджоли на них не сідають. А осмії від цієї «примхи» природи абсолютне незалежні!
Корнута краще підходить для раноцвітних дерев: абрикоси, черешні, вишні, персика, аличі, яблуні, груші. А руфа — для пізніх.
— За радянських часів наша станція заробляла на осміях по 18−22 тисячі карбованців за сезон! Більше, аніж усі інші наукові відділи станції разом узяті, — розповідає Любов Кавалір. — Одну личинку ми продавали споживачам за три копійки. А їх були мільйони! До нас приїжджали за ними вантажними машинами з усієї України. Купували й по сто тисяч штук за раз! А в Чехословаччину, Молдавію та на північ росії відправляли посилками.
РЕКЛАМА
“За радянських часів наша станція заробляла на осміях по 18-22 тисячі карбованців за сезон!” – розповідає Любов Кавалір
Всі хотіли мати високі врожаї. Для одного гектара саду, скажімо, потрібно від трьох до десяти тисяч коконів, залежно від віку насаджень, густоти цвітіння та культури.
Раніше не було самозапильних огірків, тож дуже багато бджіл брали для теплиць, в яких вирощували овочі. На кожні 400−500 квадратних метрів теплиці досить одного вуличка (35×15×20 см). Але навіть самозапильні сорти з дикими бджолами дають більший урожай. Та й огірки смачніші, бо мають запах.
Загалом запилення потребують майже 80 відсотків сільськогосподарських культур. І дикі бджоли годяться для цього найкраще. Скажімо, у квітку люцерни медоносна бджола, щоб добути нектар, потрапити не може, а осмія легко збирає з неї пилок зовні.
РЕКЛАМА
У лісостеповій зоні України осмія «працює» з другої-третьої декади квітня до кінця травня-початку червня.
— Я раніше брала до своїх родичів у село під Решетилівкою трохи очеретяних трубочок з коконами, то, коли звідти вилітали комахи, вони, звісно ж, запилювали й сусідські садки. Селяни дякували мені за «джмеликів» — руді осмії забарвленням і волохатістю дійсно нагадують джмелів, — усміхається Любов Кавалір. — Урожайність тоді перевищувала всі очікування.
Трубочки з личинками
А працівники станції, щоб забезпечити осміям кормову базу, виставляли свої вулики (по суті, це великі ящики зі зв’язками очеретяних трубок) навіть на подвір’ях місцевих мешканців, котрі живуть неподалік. Коли осмії запечатували трубки з відкладеними личинками (це відбувається після жнив), повертали вулики назад.
Та все ж найефективніші руді осмії саме в теплицях. В обмеженому просторі досить непрості умови: високі температура і вологість, а квіточки огірків чи помідорів дуже швидко відцвітають (медоносна бджола таких умов не витримає). Відчуття голоду змушує осмій шукати пилок особливо активно, і вони по кілька разів на день навідуються до однієї й тієї ж квіточки. За хвилину руда осмія запилює близько десяти квіток, а за день — 4000!
Ящики з-під боєприпасів і сірка від ворогів
— Зараз рідко хто купує наших осмій, — бідкається Любов Кавалір. — Якщо й купують, то небагато, для садка чи невеликої домашньої теплиці. Хоча ми й продаємо личинки — у трубках чи без них — за значно нижчою ціною, ніж приватники. У них, знаю, личинка коштує 3−5 гривень, а у нас — лише 2 гривні. До повномасштабної війни основними нашими покупцями були великі тепличні комбінати з Дніпропетровщини, Харківщини, але тепер деякі згорнули свою діяльність, а деякі розбиті.
Нині ми лише підтримуємо популяцію, бо не можемо полишити цю справу. Сподіваюсь, запит на диких бджіл знову з’явиться, коли в Україну повернеться мир.
Сьогодні на станції тільки 15 вуликів. У кожному по 2000 гніздових очеретяних трубочок, у кожній трубочці — в середньому по 10 личинок. Це, звісно, мізер порівняно з тим, що колись було.
Кокони
Одомашнені дикі бджоли перебувають дещо у кращих умовах, аніж їхні родички, що живуть у природі. До речі, осмії відкладають личинки у будь-які шпаринки, не лише в трубчастому очереті: у ґрунті, у ходах комах-деревогризів, у штукатурці, у замкових щілинах… І як тільки пригріває весняне сонечко, випурхують звідти раніше від будь-яких комах. А за «домашніх» все вирішують люди. Якщо тепло, але нема квітів, їх ніхто не випустить «гуляти» на вулицю. Маючи можливість регулювати цей процес, наукові співробітники станції іноді притримують виліт комах з кокона, скажімо, спеціально для запилення полуниць чи черешень. До того часу їх перекладають з металевих ящиків, де вони проводять осінньо-зимовий період, у морозильну камеру.
Науковці також захищають своїх плодових бджілок від природних ворогів — мишей та кліщів: протруюють сіркою гніздові трубочки з коконами та зберігають кокони у щільно закритих металевих ящиках з-під боєприпасів, які колись Борис Семенович взяв у військових.
Після спарювання самці помирають
Сьогодні в Україні є чимало приватних осіб, які займаються розведенням диких бджіл у домашніх умовах для продажу, однак промислового виробництва осмій не існує. Найбільша проблема, з якою стикаються бджолярі, — паразитичні кліщі, які харчуються рідинами дорослих бджіл, лялечок і личинок. Вони є одним з чинників зменшення популяції медоносних бджіл в усьому світі.
Тож науковці з Полтави розробили власну методику оброблення личинок сіркою. Окрім того, вченим вдалося продовжити активний період комах у зимових і весняних умовах.
Технологію одомашнення, розведення і промислового використання осмій, яка відпрацьована на практиці, полтавські вчені описали у спеціальній літературі, та все одно повторити цей досвід нікому не вдається. Бо, щоб технологія працювала, треба мати наукову базу, відповідні умови, кваліфікованих фахівців. Це щоденна наукова, дослідницька робота, яка потребує часу й терпіння. Багато зусиль у цьому напрямку доклали кандидат біологічних наук Віктор Гукало, який захистив дисертацію по осміях, та лаборантка Ольга Кіріченко.
2010 року полтавські науковці отримали патент «Спосіб промислового розведення бджіл роду осмія». Переваги такого розведення, коротко кажучи, в тому, що воно дозволяє зменшити нераціональне використання та витрати медоносних бджіл.
Насправді звичайні бджоли не відіграють першорядної ролі в запиленні рослин. А якщо взяти до уваги те, що останнім часом у всьому світі медоносні бджоли часто гинуть внаслідок застосування гербіцидів, то роль диких бджіл зростає в рази. Втім, найвищої ефективності можна досягти при комбінуванні цих видів бджіл у квітні. Тоді збільшується кратність відвідування квіток і повнота запилення.
— Осмії найефективніші за температури 15−25 градусів, хоча починають працювати вже при +8. Тож у теплицях вони активні у січні-лютому, а вартість їхньої роботи удвічі нижча, аніж при використанні медоносних бджіл, — зазначає Любов Кавалір. — До того ж в осмій нема безплідних робочих бджіл. Вони невибагливі в утриманні, не потребують підгодовування цукровим сиропом.
Осмії найефективніші за температури 15-25 градусів, хоча починають працювати вже при +8
Важливий факт: самка осмії відлітає від свого гнізда не далі, аніж на 250−300 метрів, а медоносна бджола може пролетіти до 11 кілометрів. А це означає, що завдяки вузькому радіусу льоту осмії в будь-якому місці можна очікувати стовідсоткового запилення будь-якої сільгоспкультури.
Самки осмій живуть 45−50 днів, що збігається з періодом цвітіння переважної більшості рослин. У теплицях їхнє життя, щоправда, коротше — 25−30 днів. Після цього у тепличні вулики закладають нові партії бджіл.
А період активного життя самців триває три тижні, вони помирають невдовзі після спарювання, тож їхня роль у запилюванні незначна.
Раніше «ФАКТИ» розповідали, як український пасічник з Волині здобув золоту медаль на міжнародному конкурсі меду.
На фото у заголовку: Любов Кавалір з коконами осмій та трубочками з личинками
Фото надані Любов’ю Кавалір