Фаворитка французького короля Людовіка XV маркіза де Помпадур, яка увійшла у історію як покровителька мистецтв, була закохана у порцелянові квіти, що створювались у Севрі. Їх вона використовувала для прикрашання своїх резиденцій. «Вічні» квіти, які були символом розкоші, ароматизувала парфумами.
Порцелянові троянди — це дійсно справді розкіш. Зокрема у декоруванні сервізів.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» дослідниця історії української порцеляни розповіла про вишукані сети вітчизняних фарфористів.
«Це не денний посуд — це сервіз для вечора, тиші, приглушених голосів»
– Сервізи зі скульптурним декором не для поспіху й не для масового вжитку, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Це речі, що створюють особливу атмосферу. Кавовий сервіз знаного українського митця Владислава Щербини, відомого своїми скульптурами, — ніби вечірня розмова. Поверхня фарфору мерехтить, ловить світло, переломлює його, і кожен рух змінює настрій: від холодної прозорості до густої, майже оксамитової темряви. Це не денний посуд — це сервіз для вечора, тиші, приглушених голосів.
ВІДЕО ДНЯ
В. Щербина. Кавовий сервіз. Київський експериментальний кераміко-художній завод. Початок 1990-х
— Гарно!
РЕКЛАМА
– Форми витягнуті, стрункі, з хвилястими краями. Чашки й блюдця нагадують квітки, що розкрилися вночі. Кавник розташувався у центрі, мов головний герой — спокійний, урівноважений, із плавним носиком і витонченою ручкою, яка продовжує лінію руху, а не перериває її. Скульптурні троянди — ключ до цього сервізу. Вони не прикраса, а дотик. М’які, об’ємні, з тонким рельєфом пелюсток, вони ніби проростають крізь люстр, затримуючи світло на своїх краях. Квітка тут — не символ урочистості, а знак чуттєвості, інтимності, майже камерної театральності. Це троянди без аромату, але з пам’яттю про нього. Це фарфор, який не соромиться блиску, не ховає чуттєвості. Кавовий сервіз — для паузи, для повільного ковтка, для того моменту, коли розмова стає тихішою, а світ — глибшим.
«Такий фарфор для інтер’єрів, де цінують не ефект, а стан»
– А ось чайний сервіз Ніни Василенко — він мов зосереджена пауза між словами, коли тиша говорить більше, ніж звук, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Блакитний тон фарфору нагадує ранкове небо — ще прохолодне, чисте, не зворушене денним рухом. У ньому є відчуття спокою й внутрішньої зібраності, властиве речам, створеним не для показу, а для тривалого співжиття з людиною. Форми округлі та врівноважені. Чайник — мов серце композиції: плавний, трохи приземкуватий, із м’яким вигином носика та ручки, що ніби повторюють рух руки. Цукорниця й молочник підтримують цей ритм — вони не змагаються між собою, а тихо співіснують, утворюючи камерний ансамбль. Чашка — особливо тепла за відчуттям: її об’єм ніби створений саме для долонь, для неспішного чаювання. Скульптурний квітковий декор тут — це не пишний букет і не парадна флористика, а стримана, майже інтимна квітка, що розквітає на білому тлі як знак турботи. Золота лінія по краю — легка, ненав’язлива — тримає композицію, додає їй завершеності, але не перетягує увагу. Усе в цьому сервізі побудовано на балансі: між формою і декором, між білизною й кольором, між ужитковістю та мистецтвом. Цей чайний сервіз — яскраве свідчення того, як Дружківський фарфоровий завод у 1980-х роках знаходив власний голос. Не гучний, не змагальний, а впевнений і впізнаваний. Саме завдяки таким роботам завод заявив про себе як про художню школу — з тонким відчуттям матеріалу, смаком до форми й умінням говорити з глядачем мовою тиші.
Це фарфор для інтер’єрів, де цінують не ефект, а стан. Фарфор, у якому енергія, знання й талант художниці перетворилися на спокій, світло і тривалу присутність.
РЕКЛАМА
Н. Василенко. Чайний сервіз. Дружківський фарфоровий завод. 1980-ті
— Який сервіз зі скульптурним декором ваш улюблений?
– Кожен гарний по-своєму. Вражає красою кавовий сервіз «Адажіо» Миколи Козака та Зінаїди Олексенко. Його форми плавні, витягнуті, з м’яким ритмом ліній, що нагадують повільний рух мелодії — без різких акцентів, але з чіткою інтонацією елегантності. Високий кавник із тонким носиком і граційною ручкою задає вертикаль композиції, врівноважену округлими чашками та широким підносом. Особливу роль відіграє пластика кришок: стилізовані квіткові навершя сприймаються не як утилітарна деталь, а як продовження образу — легкий жест, декоративний акорд. М’який зелено-м'ятний тон кришок створює вдале колористичне доповнення до теплого молочно-білого фарфору. Розпис сервізу ліричний і стриманий. Квіткові мотиви, виконані у ніжних фіолетово-лілових відтінках із зеленими листками та легкими золотистими акцентами, немов розчиняються у поверхні фарфору. Вони не домінують, а супроводжують форму, підкреслюючи її плавність і камерність. Тонке золочення на вінцях і ручках додає святковості, але не порушує загальної інтимної тональності.
«Адажіо» — це сервіз для неспішного кавування, для розмови пошепки й уважного слухання тиші. Він уособлює зрілу естетику 1970-х — 1980-х років, коли функціональність поєднувалася з поетикою, а масове виробництво прагнуло індивідуального настрою. У цьому сервізі демонструється висока культура форми й декору, здатність перетворити повсякденний ритуал на витончену емоційну подію.
РЕКЛАМА
М. Козак, З. Олексенко. Кавовий сервіз «Адажіо», Полонський фарфоровий завод. 1988
— Як думаєте, чому такі роботи з часом стають ще більш цінними?
– У кожному з цих сервізів своя емоційна тональність. Саме завдяки скульптурним квітам у декоруванні ці сервізи зберігають відчуття часу, в якому були створені: часу віри в майстерність, у красу, що формується повільно, у предмет, який може супроводжувати людину роками. Вони не прагнуть бути ефектними — натомість залишаються переконливими. І в цьому — їхня справжня художня сила.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк про фаянсові квіти української скульпторки Фелії Фальчук. Це шедеври, що здаються нерукотворними, каже пані Людмила.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото у заголовку: Н. Василенко. Чайний сервіз. Дружківський фарфоровий завод. 1980-ті
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк