Десь у незнайомому мені Форсті — невеликому селищі на сході Нідерландів — чую, як батько звертається до сина: «Візьми сірники й підпали дрова у пічці».
— Ваші діти розуміють українську? — дивуюсь під час розмови по відеозв’язку з 51-річним Олегом Лисенком.
— Добре розуміють, але відповідають мені нідерландською.
Олег родом з Нових Санжар, що на Полтавщині. Але вже чверть століття й один рік живе в Нідерландах. Закінчивши Київську консерваторію (нині це Національна музична академія України), він уже як концертний виконавець, баяніст, викладач, диригент і учитель диригування поїхав на навчання в аспірантурі до Нідерландів.
За цей час збудував там успішну кар’єру. Став одним з найвідоміших баяністів світу. Перемагав не в одному міжнародному конкурсі. Об’їздив з гастролями ледь не всю Європу…
Але досі грає на старенькому баяні, придбаному в Україні. Україна для нього понад усе.
Музика для України
Від початку повномасштабної війни відомий музикант невтомно працює на Перемогу, даючи благодійні концерти й відправляючи на рідну землю гуманітарні вантажі.
ВІДЕО ДНЯ
Скільки тих Нідерландів? Розмірами з Полтавську область. Але щомісяця Олег збирає там чималі гроші на підтримку ЗСУ.
— Я вже об’їздив країну з благодійними виступами разів десять по колу, — говорить баяніст. — Щосуботи й щонеділі даю сольні концерти або ж виступаю з оркестрами і професійними музикантами. Загалом від лютого 2022 року виступив щонайменше 250 разів, а може, й 300. Минулими вихідними вдалось зібрати 11 тисяч євро. Стараюсь грати там, де можна заробити не менше пару тисяч.
РЕКЛАМА
Олег Лисенко – один з найвідоміших баяністів у світі
На донати баяніст купує переважно медичні автомобілі, які за усталеною у Європі практикою списують через 6−7 років пробігу, щоб не вкладатися в ремонт. «Фольксвагени», «Мерседеси». Для фронту — повнопривідні, вони в пріоритеті.
— Ціна однієї автівки у дилерів — 15−17 тисяч. Повнопривідні коштують дорожче — від 20 тисяч і вище. Але це дуже вигідна ціна, бо нові таких марок коштують щонайменше 120 тисяч, — розповідає. — Не тільки в Нідерландах купую, а й у Польщі, Німеччині, Франції. Одна з моїх цілей — забезпечити каретами швидкої медичної допомоги невеликі лікарні Полтавщини, які були колись районними.
РЕКЛАМА
Та в Україну автівки їдуть не порожніми. Олег укомплектовує їх медичним обладнанням: дефібриляторами, кисневими та безкисневими концентраторами, турбінними вентиляторами для дихання, масками ручного дихання, ношами різних видів, інфузоматами, турнікетами… Одне слово, тим, що рятує життя бійців. Окрім того, оснащує портативними зарядними пристроями (екофлоу) й сонячними панелями. А взимку додає ще ліки проти простуди та вітаміни. Увесь цей «фарш» за вартістю дорівнює ціні машини. Лише в січні Олег Лисенко відправив захисникам 12 реанімобілів. У лютому буде ще більше.
Автівки, готові до відправки в Україну
…Уперше музика у виконанні відомого артиста Олега Лисенка на підтримку України прозвучала на більш як 10-тисячному мітингу в центрі Амстердама у неділю, 27 лютого 2022 року. Він зіграв державний гімн України.
А невдовзі до нього звернулись земляки, які пішли воювати, з проханням допомогти матеріально. Їм потрібен був прохідний автомобіль для вивезення поранених. «Якщо є така можливість», — вибачались.
РЕКЛАМА
— І тоді я зрозумів, що грати на демонстраціях — це важливо, — каже Олег. — Для підтримки морального духу українців, для привернення уваги іноземців до того, що в Україні йде війна. Але, щоб змінити ситуацію на фронті, цього недостатньо. Тому я вирішив заробляти кошти для українських захисників. Хтось просив придбати бронежилет, комусь потрібні були гроші… Нікому не відмовляв.
Невдовзі Олег створив благодійний фонд «Music for Ukraine» («Музика для України»). У нього та ж мета: виконувати й популяризувати українську музику, культуру й заробляти кошти для ЗСУ.
За цей час благодійники на чолі з Олегом Лисенком (їх усього п’ятеро) передали для України 51 авто, медичне обладнання, ліки, а також сонячні панелі, зарядні пристрої загалом на суму 1,5 мільйона євро.
Чергова колона автівок вирушає з Нідерландів до України
Допомагають музиканту укомплектовувати реанімобілі двоє лікарів.
Віднедавна на запити військових фонд відправив два пересувні стоматологічні кабінети — на чернігівський і херсонський напрямки. В них бійці отримують невідкладну медичну допомогу при зубному болю.
Придбані на пожертви автівки Олег з однодумцями супроводжує на польсько-український кордон, звідки їх забирають представники ГО «Поважна Громада Страдча» зі Львова. Тут машини доводять до ідеального технічного стану, оформлюють й передають на військові частини.
Львівська громада передає придбані за кошти благодійників автівки бійцям ЗСУ
А для лікарень Полтавщини передача автівок відбувається через зареєстрований у Полтаві благодійний фонд «Добровольці України».
За можливості гуманітарні каравани з Нідерландів до України доправляє рідний брат Олега, Олександр.
«З цією війною я вже посивів»
— Якщо в тебе немає можливості бути на фронті й воювати, ти зобов’язаний допомагати нашим військовим і Україні так, як можеш, — каже мій співрозмовник. — Слава Богу, я своїм трудом заробляю на життя. Небагато, але мені достатньо. Щоб заплатити за комунальні послуги, вистачає. Дякувати Богу, в мене є дах над головою. У мене не відключать тепло, світло чи газ, як в Україні. І в мене ростуть здоровими діти, яких я можу забезпечити. Тому основні зусилля спрямовую на допомогу рідній країні, яка бореться за свою свободу. З цією війною я вже посивів. Але радію, що можу реально допомагати нашим захисникам.
У дитинстві Олег, як і багато хто з радянських хлопчаків, мріяв стати військовим. Генералом! Його улюбленою телепередачею була «Служу Советскому Союзу!».
— Тепер ми розуміємо, яка то була пропаганда, — усміхається чоловік. — Як там гарно промивали мізки, розповідаючи про «найкращу армію світу». Щоб хлопці мріяли про погони, а дівчата — вийти заміж за військового.
Та йому не судилося навіть служити в радянській армії, оскільки консерваторію закінчив у 25, а тоді в такому віці до війська вже не призивали.
Олег Лисенко з родиною
— Я все життя навчався, щоб зрештою стати генералом у музиці, — з долею гумору каже Олег. — У мене є статус, є ім’я, які зараз працюють на мене. Не думаю, що хтось з українських баяністів, якби він захотів організувати гастрольний тур по Нідерландах, зміг би зібрати так багато добровільних пожертв. На щастя, мені за кордоном вдається дуже добре допомагати Україні. А чи міг би я чи будь-хто з українських баяністів заробити в Україні півтора мільйона євро на медичні автівки? Звісно, ні. Тому використовую всі можливості тут, аби щомісяця відправляти нашим захисникам конвої автівок. Кожен воює на своєму фронті. Часто чую цю фразу від військових.
— Чи зменшується кількість пожертв?
— Війна триває вже довго, і всі стомились, тому так, зменшується. А останнім часом ще й праві сили у Європі та Америці виступають проти підтримки України зброєю й грошима. Тож дуже важливо нагадувати світовій спільності, що війна триває, що гинуть люди.
Олег Лисенко частенько сам супроводжує колону благодійних автівок
— Хто ваші слухачі й, відповідно, донатори?
— Переважно старше покоління нідерландців. Хто має гроші, хто не байдужий до України, ті й донатять.
У мене склалося враження, що більшість переселенців з України, котрі знайшли тут прихисток (а таких багато) не ходять на концерти і, на жаль, не роблять пожертв, не турбуються про долю України.
Водночас виступаю, буває, з музикантами-переселенцями з Харківської філармонії, з Маріуполя, Дніпра.
— Що ви граєте?
— Переважно українську музику. А також французьку, аргентинську… У мене різний репертуар. Граю з оркестрами, зі струнниками, з віолончеллю, з органом, з піаністами, зі скрипалями, із військовим оркестром. На театральних сценах і в концертних залах… Люди мають отримувати багато різної музики і високої якості.
На відео: Олег Лисенко виступіє з королівським оркестром з нагоди 3-ї річниці повномасшабної війни в Україні.
— Як нідерландці сприймають баян? Адже це не їхній інструмент.
— Багато хто сприймає його за східноєвропейський акордеон. Але в акордеона інший звук, в основному з розливом. Він більше підходить для легкої естрадної французької музики. А в баяна немає такого розливу, в нього гарний глибокий і сильний специфічний звук. І можливості в нього набагато більші.
Нідерланди це точно не баянна й не акордеонна країна. Я в ній, можна сказати, ексклюзивний музикант. За все життя зустрів тут лише кількох баяністів — з Молдови й колишньої Югославії.
— Бачила відео, на якому ви виступаєте з двома синами…
— На початку війни вони часто зі мною грали. І Лука, й Ілля обидва талановиті музиканти, грають на багатьох музичних інструментах. Всім подобались наші виступи. Але зараз у них перехідний вік, у них з’явились інші пріоритети, та й навантаження велике в школі.
На відео: Олег Лисенко виступає з синами.
Благодійність в ім’я Перемоги
Між тим батько підлітків — прекрасний педагог, і до нього додому приходять учні брати приватні уроки. Він також дає майстер-класи студентам консерваторії.
Свого часу, закінчивши Полтавське музичне училище, Олег рік працював у музичній школі — вчив грати на баяні новосанжарських хлопчаків.
— Я зрозумів, що мені подобається давати уроки. І що я можу давати їх гарно. І учні люблять мене. Але музична школа не для мене. Вона зменшує можливості для розвитку вчителя як концертного виконавця. Дітки — це все гарно й красиво, і з ними треба працювати. Але я хотів іти далі, хотів особистого розвитку. І щасливий, бо досягнув того, до чого прагнув.
Олег — баяніст у четвертому поколінні. Цей талант передався йому від діда й прадіда по материнській лінії. Покійний батько, Іван Лисенко, теж був музикант, хоч і без спеціальної освіти, зате з ідеальним слухом і голосом.
Однак баян з’явився у житті Олега випадково. Маленьким він хотів грати на фортепіано. Та коли умовив тата відвести його до музичної школи, виявилось, що вже не було більше місця у викладача фортепіано. Зате викладач по класу баяна, покійний Микола Порфирович Бондаренко, запросив у свою групу…
— Цікаво, якби я приїхав з концертами в Україну, чи зібрав би я стільки глядачів, як збираю в Нідерландах чи в Бельгії, де раніше працював? — задумується музикант. — Думаю, ні, бо на батьківщині мене не знають, я там ніколи не виступав. Не впевнений, що зібрав би аншлаг у Полтавській філармонії… А тут сьогодні зранку на мій концерт прийшло близько восьми десятків глядачів й після обіду приблизно 150.
Зате в Україні, зокрема на Полтавщині, відомого в Нідерландах баяніста Олега Лисенка знають як великого благодійника. І в багатьох військових підрозділах його знають. На знак вдячності захисники шлють йому свої шеврони, нагороджують медалями та цінними подарунками.
На знак вдячності захисники шлють Олегу Лисенку свої шеврони, нагороджують медалями та цінними подарунками
— Який збір дався вам найважче? — запитую.
— Якось організацією благодійного концерту займалися інші люди, аніж завжди. Я виступав з рок-групою. Ми довго готувались, витратили багато зусиль на репетиції. Й зібрали непогану суму. Але коли вирахували з неї оренду сцени й апаратури, то залишилось усього півтори тисячі євро.
Графік виступів у Олега Лисенка зазвичай дуже щільний. Щотижня, як правило, дає 4−5 концертів на різноманітних заходах. Його запрошують політики, журналісти, письменники… А половину лютого виступатиме на різних великих сценах з нагоди четвертої річниці повномасштабного вторгнення, нагадуючи глядачам, що Україна продовжує героїчно боротися за свою свободу.
Водночас устигає записувати нові компакт-диски, реалізовувати з іншими музикантами цікаві проєкти як у Нідерландах, так і за кордоном. Дає приватні уроки й проводить майстер-класи. Завдяки цьому заробляє на прожиття. Та головне в його житті — благодійність в ім’я Перемоги.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про родину пенсіонерів з Полтавщини, яка після атаки росіян змушена була жити в курнику, а нещодавно отримала від благодійників модульний будинок.
Читайте також: «Пішов у ТЦК й кажу: «Треба вже щось зі мною робити!»: ветеран з ампутованою рукою вже понад рік плете маскувальні сітки для фронту
Фото та відео надані Олегом Лисенком