Олександр Коваленко: Літній наступ росіяни концентруватимуть на одному напрямку

Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ

325 тіл за один квадратний кілометр – така ціна російського просування у травні. Попри гучні заяви Кремля про підготовку до літнього наступу, реальні цифри свідчать про зворотне: темпи захоплення територій упали в рази порівняно з минулим роком. Про ресурсне виснаження РФ, «похоронний парад» Путіна без техніки та про те, чому втрата Покровська вже не стане катастрофою, журналісту Коротко про розповів військовий експерт Олександр Коваленко.

Парад Путіна – це його промовистий страх

Військовий експерт Олександр Коваленко. Фото: ФБ Alexander Kovalenko

– Уся попередня до 9 травня риторика Путіна про перемир’я – це просто його панічний страх перед нашою атакою на його парад?

– Я це називаю біполярним або частковим перемир’ям. Тому що під ним мається на увазі не припинення бойових дій саме на фронті, у зоні бойових дій, а лише тиша в глибокому тилу. Щоб ми не били по російських цілях у глибині самої Росії. Хоча визнати повноцінною тишу в тиловій зоні також неможливо: нальоти російських дронів-камікадзе на наші міста не припинялися.

– Майже всі у світі сприйняли «похоронний парад» Путіна як доказ ослаблення Росії. Чи це так?

– Так, тому що, по-перше, там не було техніки. Але не тому, що в них закінчилася техніка – тут інший контекст. Щоб провести парад із технікою, її необхідно десь розмістити для репетицій. Це Підмосков’я – невеликий майданчик, на якому зібрано десятки одиниць техніки і куди дуже «зручно» може щось прилетіти.

І ось у цьому контексті росіяни не мали гарантій того, що зможуть захиститися від наших атак. Якби ми уразили такий майданчик, це було б для них ще більшим приниженням, ніж парад без техніки. Уявіть, який був би скандал, якби напередодні параду ми знищили всю парадну техніку на околицях Москви. Тому вони і відмовилися, а Путін з переляку звертався до Дональда Трампа, щоб він посприяв перемир’ю. Це була істерія в російському МЗС, Міноборони та навіть на рівні самого Путіна. Це промовиста демонстрація їхнього страху. Та й навіть без техніки цей парад став для Росії приниженням.

Прейскурант втрат Росії – 325 тіл за квадратний кілометр, і він невпинно росте

– Що відбувається з темпами їхнього наступу?

– Це не можна називати наступом. За перший тиждень травня вони захопили лише 23 квадратних кілометри території України, втративши при цьому майже 7,5 тисячі осіб. З початку року росіяни захопили 685 квадратних кілометрів, маючи втрати майже у 130 тисяч особового складу. Для порівняння: у 2025 році росіяни лише за місяць у червні-липні захоплювали по 500–550 квадратних кілометрів. А зараз за всі чотири місяці – лише 685 км. Тобто темпи захоплення територій значно знизилися.

– А чим це викликано?

– Тим, що неможливо воювати виключно піхотою, людським ресурсом. Якщо минулого року вони за інерцією ще щось захоплювали, то цього року повністю проявилася ця нездатність використовувати піхоту для великих загальновійськових наступальних операцій, для вирішення навіть оперативно-тактичних завдань. При цьому вони несуть величезні втрати.

– І у скільки їм зараз обходиться захоплення одного кілометра?

– Якщо ми говоримо, наприклад, про минулий квітень, то була пропорція 232 тіла за один квадратний кілометр. Перший тиждень травня за 23 захоплених кілометри вони заплатили 7,5 тисячами, тобто 325 тілами за один квадратний кілометр. Але ж травень ще не закінчився, і буде кореляція втрат у бік збільшення. Тобто загалом спостерігається стійка тенденція до підвищення втрат ворога. І в більшості випадків російські втрати – це втрати на марші, у кілзоні 5–15 кілометрів, де їх знищують дистанційно.

Втрата Покровська та Мирнограда вже не катастрофа

– На яких напрямках зараз найбільш гаряча ситуація? Наприклад, що відбувається на Харківщині – ворог продовжує намагатися розширити свій плацдарм?

 – Основна ціль ворога зараз там – це Куп’янський напрямок. Вони намагатимуться протягом літа повернутися і закріпитися в Куп’янську та повністю взяти його під свій контроль. На Лиманському напрямку в них таке ж завдання, бо від ситуації з Лиманом залежить, чи зможуть вони охопити з півночі Слов’янсько-Краматорський плацдарм. Їм важливо вийти на південний берег Сіверського Дінця, почати штурми на правому березі і тиснути на слов’янський напрямок із півночі. Тому на східному фланзі Слов’янсько-Краматорської агломерації ситуація для нас досить складна.

– А Покровськ, Мирноград – ці міста ще наші?

– Ні, більша частина цих міст уже захоплена ворогом. Там зараз лише північно-східні околиці Покровська та північно-західні околиці Мирнограда залишаються під нашим контролем.

– Чим нам загрожує втрата цих міст?

– Нічим, бо вони вже не відіграють таку роль, як, наприклад, у 2022–2023 роках. Якби це було два роки тому, то, безумовно, їхня втрата була б катастрофічною. А зараз за цими містами сформовані нові лінії оборони, рубежі, і росіянам буде дуже важко рухатися далі.

– А що зараз відбувається в Запорізькій області, навколо Гуляйполя?

– Біля Гуляйполя росіяни довгий час намагалися прорвати лінію фронту протяжністю 15 кілометрів (від Гуляйполя до селища Гуляйпільське), щоб вийти в межиріччя річок Гайчур та Верхня Терса. Їм це не вдалося, і зараз вони загальмували там свої наступальні дії. Я так розумію, що вони отримали новий наказ – повністю сконцентрувати увагу на Оріхівському напрямку. Я думаю, що літня фаза наступальної кампанії відбуватиметься під гаслом «захопити Оріхів». Але у цьому разі буде зменшено тиск на Степногірськ. Це дає нам можливість посилити наш тиск як у районі Степногірського плацдарму, так і по лівих берегах річок Гайчур та Янчур (адміністративна межа Дніпропетровщини та Запорізької області). Але найбільш гарячою точкою залишатиметься, як я вже казав, Слов’янсько-Краматорська агломерація в Донецькій області.

Росіяни самі не знають, де починати літній наступ

– Президент Володимир Зеленський попередив про літній наступ росіян. Він по факту розпочався – і на якому напрямку його слід очікувати?

– Про те, який напрямок буде головним, не знають самі росіяни. У них на цей період стратегічний резерв складає всього-на-всього 20 тисяч, а для наступальної кампанії це ніщо, дуже мало. Тому вони концентруватимуть цей резерв виключно на одному напрямку, який для них вважатиметься пріоритетним. Думаю, стартова фаза наступу почнеться саме з промацування всієї лінії боєзіткнення на предмет наших найслабших місць.

– Чи варто очікувати на якісь кардинальні зміни тактики та стратегії ворога?

– Поки що я взагалі не бачу таких перспектив. Швидше за все, продовжуватиметься класична російська схема атак малими тактичними групами з максимальним використанням піхотної компоненти.

– А ми готові до цього наступу?

– Я думаю, що так.

Лукашенку не варто нариватися

– Останнім часом знову мусується тема загрози з боку Білорусі. Вона є чи немає?

– Станом на сьогодні, на 11 травня, максимальна загроза, яка надходить з боку Білорусі, – це лише провокації вздовж кордону та якісь гібридні сценарії. Але це все закінчуватиметься для них дуже погано, тому Лукашенку краще не починати таке. Якщо говорити про загрозу якоїсь масштабної загальновійськової операції на рівні «Київ-2.0» (оточення та захоплення), то такої загрози зараз немає. У росіян на цьому напрямку і близько немає відповідних сил та засобів.

– А який наш зараз головний елемент захисту від загрози з боку Білорусі – міни, далекобійна арта, лінії оборони?

– Це серйозні оборонні рубежі плюс постійна присутність сил на випередження дій. Ну і постійне контролювання цієї території. Так, уся ділянка кордону з Білоруссю щільно замінована. Там присутні наші серйозні сили.

– Оскільки дані свідчать про відсутність масштабної загрози, то чи не доречно перекинути наші сили звідти на гарячі ділянки фронту?

– Було б доречно, але в такому разі ми оголюємо північний кордон, і цим можуть скористатися росіяни. Тому це зона сковування наших сил, яку ми не можемо залишити. До речі, так само як і на кордоні з Придністров’ям.

Источник: kp.ua