Олег Жданов: Активізація боїв – це істерична спроба Путіна помститися за Кримський міст

Олег Жданов: Активізація боїв – це істерична спроба Путіна помститися за Кримський міст

Олег Жданов: Активізація боїв - це істерична спроба Путіна помститися за Кримський міст - INFBusiness

Фото: ФБ 24 ОМБр імені короля Данила Підпишіться на нас в Google додати зараз

З фронту дедалі частіше надходять тривожні новини про те, що росіяни розгортають наступ на український “пояс фортець” на Донеччині – від Костянтинівки до Слов’янська. Що це насправді: спроба масштабного прориву чи звична для ворога тактика інфільтрації малих груп, яку успішно стримують ЗСУ? Навіщо Путіну знадобилася пастка з “гуманітарною місією” в Костянтинівці та як удар по Кримському мосту поламав південну логістику окупантів? Про це журналіст Коротко про поговорив із військовим аналітиком Олегом Ждановим.

Російським генералам треба показати хоч якісь успіхи

Олег Жданов: Активізація боїв - це істерична спроба Путіна помститися за Кримський міст - INFBusiness

Військовий аналітик Олег Жданов. Фото: armyinform.com.ua

– То що це: новий наступ нашого “поясу фортець” – Костянтинівка, Добропілля, Лиман – чи локальна активізація?

– Росіяни намагаються розпочати наступальні операції, тому що задум у них на зимову кампанію – це прорив нашої оборони на Добропілля. Лиман – це спроби відновити положення, втрачене в результаті операції “Вівальді”. Але загалом, я думаю, що сьогоднішня активізація більш спровокована військово-політичною ситуацією, принаймні руйнуванням Кримського мосту. Російському військовому командуванню треба показати, що, попри те, що вони “проґавили” Кримський міст, у них є хоч якісь успіхи. У них вже заарештований командувач ППО, і цей провал вони хочуть перекрити активізацією бойових дій.

– То все ж таки: це наступ чи та інфільтрація, яку так люблять росіяни, просочуючись за наш фронт?

– Це пішов саме наступ. Фактично на 30% зросла їхня бойова активність. Позавчора було десь 135 бойових зіткнень на цій ділянці фронту, минула доба – і вже 165 бойових зіткнень. Тобто за фактом маємо різкий стрибок у плані бойової активності на певних оперативних напрямках. Це Покровський та Костянтинівський як головні напрямки і Лиманський – як другорядний напрямок.

– Наскільки це критично для нас, ми стримуємо ці наступи і наскільки вдало?

– Критично для нас було, коли відбувалось 270 бойових зіткнень на добу. Коли було 47 штурмів лише на Покровському напрямку, а не 18, як сьогодні. А зараз не скажу, що там спокійно, але це не той тиск, який вони організовували буквально декілька діб тому.

– Командир 3-го корпусу та автор операції “Вівальді” Андрій Білецький пару днів тому анонсував продовження цієї операції. Що це може бути і де – поясніть у рамках дозволеної інформації.

– Я думаю, що це буде продовження операції “Вівальді” в рамках Лиманського оперативного напрямку. Там ми притисли росіян до річки Чорний Жеребець. І вибивання їх за Чорний Жеребець було б для нас дуже корисним у тому сенсі, що річка або стане природною перешкодою, або, якщо у нас вийде з ходу форсувати цю річку, тоді у нас на горизонті окупований Старобільськ в Луганській області.

Путін так і не зміг взяти Костянтинівку, тому і скиглить про гуманітарну місію там

– Путін запропонував п’ятиденну “гуманітарну місію” в Костянтинівці, але не заради людей, а заради спроби отримати без бою те, що не вдається взяти під час цих штурмів – захопити Костянтинівку. То що там дійсно відбувається: вона наша чи ні, чи 50 на 50?

– Саме так, Костянтинівка зараз наполовину наша, наполовину – їхня. Причому присутність як наших, так і ворожих військ там дуже обмежена. Більше йдеться про повітряний вогневий контроль. Деякі райони Костянтинівки, особливо в центрі, наші, але частина районів цього міста контролюється дистанційно – і нами, і ворогом.

І гуманітарна місія там неможлива в принципі. По-перше, там проходить найгарячіша лінія фронту. Це не Олешки, які знаходилися в тилу захопленої росіянами території, і там можна було організувати припинення вогню. Тож просто припинили обмін вогневими ударами з повітря. І там не було реального припинення вогню, тому що не було бойових зіткнень, стрілецьких боїв.

У Костянтинівці зараз проходить лінія реальних бойових зіткнень, і ніхто не буде гарантувати безпеки для гуманітарної місії, ніхто не буде зупиняти вогонь. Тим більше, що там практично немає кого евакуювати: там в основному залишилися “ждуни”, які чекають приходу російської армії. Де вони ховаються – важко уявити, тому що місто фактично стерте з лиця землі.

– Якщо припустити захоплення Костянтинівки, чим це небезпечно для нас, наскільки це ускладнить утримання Дружківки, Краматорська та Слов’янська, наскільки це взаємопов’язано?

– Дійсно, це взаємопов’язано, але я скажу, що це не буде критично для нас. Це погіршить наше становище в плані лінії оборони, адже наступний населений пункт за Костянтинівкою – Дружківка. Але й там у нас є вже готова лінія оборони, і щоразу російським військам доведеться починати все спочатку.

До речі, ми були готові до втрати Костянтинівки ще в жовтні, але вона якимось дивом тримається, а точніше – мужністю наших захисників. І що довше вона протримається, тто більше противник понесе втрат. Тому у Путіна зараз і істерика, і він вже не знає, що там зробити: чи провести фальшиву гуманітарну місію, чи викликати архангелів, щоб вони допомогли.

На Харківщині ситуативні загострення, а на півдні – відновлення статус-кво

– Тобто зараз це відчайдушні, істеричні намагання росіян штурмувати нашу “лінію фортець”, а не чітко і раціонально спланований наступ?

– Так. Вони спочатку намагалися нас вибити з центру Костянтинівки – не вийшло. Потім пішли зі сходу обходити Костянтинівку – не вийшло, через Краматорський напрямок від Часового Яру – не вийшло. Потім вони повернулися на Русин Яр із західної сторони – знову ж таки не вийшло! Тому Путін і скиглить про гуманітарну місію в Костянтинівці.

– А наскільки ще вистачить наступального потенціалу Росії на цих ділянках фронту, ваш прогноз?

– Якщо порівнювати з кінцем літа – початком осені, то наступальний потенціал ворога зменшився майже в півтора раза. Це в них буксує мобілізаційна система. В принципі, якщо вони оголосять приховану мобілізацію, то десь за місяць-два зможуть відновити наступальний потенціал, не раніше. Але навіть якщо вони і зберуть відповідну чисельність, то у нас буде чим їх вже зустрічати.

А зараз росіянам не вистачає бойового потенціалу. Якщо взяти нинішній графік бойових зіткнень, то вимальовується такий алгоритм росіян: 3–4 доби перегрупування, поповнення втрат, потім стрибок – 1–2 доби бойова активність до 200 бойових зіткнень на добу, і потім знов падіння бойової активності на 3–4 доби. І це не на всій лінії фронту: зараз вони “тягнуть” лише 3–4 оперативних напрямки, де ведуть активні бойові дії. Решта їхніх дій зводиться до тактики турбуючих штурмів (коли атака відбувається невеликими групами без мети негайного захопити об’єкт. – Ред.) наших позицій та інфільтрації. Але сказати, що вони намагаються прорвати нашу оборону – то це ні, у них зараз просто немає сил та засобів для цього.

– На півночі (Харківщина) та півдні (Херсон) зараз затишшя чи ні?

– Ні, не зовсім. Там треба розділяти: є Північнослобожанський і Курський напрямок, і є Куп’янський напрямок. Ці два напрямки росіяни активізують за наявності в них сил та засобів. Якщо в них достатньо особового складу і до цих місць доходить поповнення втрат, то вони там активізуються. Або коли їм треба відволікти нашу увагу від інших напрямків, вони теж там активізуються.

Але Південнослобожанський напрямок, особливо плацдарм у районі Вовчанська – там росіяни стабільно тримають бойову напругу, намагаючись створити ілюзію загрози Харкову в напрямку Великого та Малого Бурлука. Їхнє захоплення – це загроза відрізання шматка Харківської області. У всякому разі вони намагаються переконати нас, що для них це головне завдання.

Я думаю, що вони використовують плацдарм біля Вовчанська і взагалі Південнослобожанський напрямок як відволікаючий. Коли треба відтягнути наші резерви з будь-якого іншого напрямку чи взагалі змусити нас використовувати резерви, вони активізуються на Південнослобожанському напрямку, або на Вовчанському плацдармі – Бурлуки, або на будь-якій точці державного кордону в межах Харківської області.

– А що зараз робиться на півдні навколо Херсона: чи є загроза форсування росіянами Дніпра і виходу на наш берег?

– Ні, сьогодні це нереально. По-перше, там до 800 метрів ширина Дніпра, по-друге, там доволі швидка течія і зараз низька температура води. 800 метрів у такій воді ніхто не допливе.

Після Кримського мосту нагально потрібно добити ще два

– Це правда, що удар по Кримському мосту серйозно вплинув на південну логістику постачання російської армії?

– Так, а якщо ми ще й обвалимо залізничний проліт, то це 100-відсотковий параліч російської логістики на півдні. У мене питання: а що, так можна було? Тоді чого ми 5 років чекали цього, говорили, що це неможливо? Виявилось – можливо. І якщо ми ще й обвалимо залізничний проліт, то тоді це дійсно буде напівоточення Криму, і залишиться добити лише декілька мостів: міст через Кальміус на залізниці Ростов – Мелітополь, міст через Північнокримський канал, який заходить в Крим на півдні Херсонської області, і треба кілька разів вдарити по Керченській поромній переправі. І все – тоді Крим стає не півостровом, а повноцінним островом. А це вже вплине на постачання російських угруповань “Схід” і “Дніпро” від Оріхова до Херсона – вони залишаться без логістики.

Росіяни намагатимуться відновити Кримський міст, але хто ж їм дасть це зробити

– За який строк вони можуть відновити його і чи можна його взагалі відновити?

– Теоретично відновити можливо, але треба враховувати, що сама арка і мостовий проліт у 277 метрів монтувалися і збиралися на суші. А потім за допомогою відповідної корабельної техніки вже монтувалися на місці. Вони його можуть спробувати монтувати зараз, якщо гроші знайдуть. Але хто ж їм це дасть? Сподіваюся, що всі ремонтні роботи так і залишаться під посиленою увагою наших повітряних та морських засобів ураження.

– А ми можемо теоретично масштабувати успіх Кримського мосту на мости європейської частини Росії?

– Це можливо не лише теоретично, але й цілком практично. Все залежить від щільності протиповітряних засобів ППО росіян, які там встановлені. Треба подивитися дані розвідки: якщо розвідка наша показала, що ППО ворога можна пройти, то це повністю реально. Але, все ж таки, потрібно розпочинати з нашої власної території. Як я вже казав, у нас є як мінімум два мости – через Північнокримський канал і міст через річку Кальміус, які потрібно знищити в першу чергу. Кальміус – це міст на залізниці на Мелітополь, що забезпечує військову логістику групи військ “Захід” і “Схід” росіян. А потім вже можна зі спокійною душею братися і за мости в європейській частині Росії і “виносити” їх.

Источник: kp.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *