Мільйонні підряди «Львівводоканалу»: у компанії-проєктанта виявили зв’язок із бізнесом у Росії

Підпишіться на нас в Google додати зараз

Масштабне оновлення львівських очисних споруд, про яке у місті говорять уже близько десяти років, отримало несподіваний контекст. Компанія, якій «Львівводоканал» у 2025 році замовив проєктування реконструкції окремих об’єктів на понад 8 млн грн, пов’язана через свого власника з підприємством у Росії. Про це йдеться у розслідуванні видання «Твоє місто».

Йдеться про приватне підприємство «Інтехінжиніринг» із Харківщини. У 2025 році воно отримало одразу три замовлення «Львівводоканалу», пов’язані з підготовкою проєктно-кошторисної документації для реконструкції аеротенків львівських очисних споруд.

Загальна сума договорів перевищує 8,2 млн грн.

Втім, увагу журналістів привернули не лише самі закупівлі. За інформацією видання «Твоє місто», власник і керівник компанії-підрядника Михайло Тіц водночас є співвласником української науково-виробничої фірми «Екополімер». При цьому, як встановили журналісти на підставі даних із відкритих українських та російських джерел, особа з такими даними також фігурує серед співвласників російського підприємства «ПП Экополимер» у Калузькій області РФ.

Понад 8 мільйонів на три проєкти

Усі три закупівлі стосуються об’єктів комплексу очисних споруд Львова.

Зокрема, «Інтехінжиніринг» отримав замовлення на проєктування реконструкції аеротенків-освітлювачів №5–10 вартістю 3,239 млн грн, аеротенків-освітлювачів №1–4 на 2,270 млн грн та аеротенків-змішувачів №1–6 вартістю 2,7 млн грн.

Сумарно йдеться про понад 8,2 млн грн.

ПП «Інтехінжиніринг» зареєстроване у 2018 році у Васищевому Харківської області. Власником та керівником підприємства є Михайло Тіц.

Окремо «Твоє місто» звернуло увагу на історію компанії у сфері публічних закупівель. За наведеними виданням даними відкритих реєстрів, до 2025 року підприємство не мало зафіксованої участі у публічних закупівлях, натомість протягом 2025-го отримало три договори від одного замовника — «Львівводоканалу».

Сам по собі цей факт не є доказом порушення. Компанія могла працювати з приватними замовниками та мати необхідний досвід для виконання відповідних робіт. Однак журналісти вирішили детальніше дослідити корпоративні зв’язки її власника.

Від Харкова до Калузької області РФ

За інформацією «Твого міста», Михайло Тіц володіє 18,32% харківської НВФ «Екополімер».

Іншими співвласниками підприємства є Юрій Мешенгіссер із часткою 35,18%, Дмитро Галич — 25,78% та Валентина Щетиніна — 20,72%.

Український «Екополімер» працює з 1991 року та спеціалізується, серед іншого, на обладнанні й технологіях, пов’язаних із водопідготовкою, очищенням стічних вод та аерацією.

Ті ж четверо осіб, за даними видання, є співвласниками ще одного підприємства — ТОВ «Екополімер» у Харкові.

Однак під час аналізу корпоративних зв’язків журналісти виявили компанію з аналогічною назвою вже на території Росії.

Як повідомляє «Твоє місто», у Калузькій області РФ зареєстроване ТОВ «ПП Экополимер». Станом на травень 2026 року серед його співвласників зазначені Михайло Тіц із часткою 18,2% та Валентина Щетиніна — 20,4%.

Разом вони контролюють 38,6% російського підприємства. Решта 61,4%, за даними розслідування, належить російській юридичній особі ТОВ «Карат 21».

Таким чином, власник компанії, яка отримала три замовлення від львівського комунального підприємства, за даними журналістського розслідування, одночасно фігурує серед співвласників підприємства на території РФ.

Ще один російський слід

На цьому корпоративні перетини не завершуються.

Як з’ясувало «Твоє місто», найбільший співвласник української НВФ «Екополімер» Юрій Мешенгіссер має російський податковий номер, виданий у Москві у вересні 2014 року.

За даними видання, він також залишається учасником московського видавництва «Издательский Дом ВСТ», яке займається випуском спеціалізованого журналу для водоканальної галузі РФ.

До грудня 2022 року Мешенгіссер, як зазначають журналісти, володів 99% ТОВ «Карат 21» — тієї самої російської юридичної особи, якій нині належить контрольна частка у «ПП Экополимер».

Ще одна деталь стосується вже періоду повномасштабної війни. У квітні 2023 року на тому ж виробничому майданчику в Калузькій області було зареєстроване ТОВ «Завод Экополимер» зі статутним капіталом 80 млн рублів. Єдиним його засновником, за інформацією «Твого міста», є «Карат 21».

Журналісти також звернули увагу, що керівником нового підприємства стала та сама особа, яка керувала попереднім заводом, а кількість працівників — близько 88 — фактично відповідає чисельності персоналу, яка раніше зазначалася для «ПП Экополимер».

Крім того, у розслідуванні йдеться про передачу у 2015–2016 роках прав щонайменше на чотири українські патенти російській юридичній особі «Экополимер». Серед них — технології, пов’язані з автоматичним управлінням аеротенками та обладнанням для обробки шламу. Винахідниками при цьому вказувався український інженерний колектив НВФ.

Водночас, за інформацією видання станом на травень 2026 року, згадані четверо співвласників не перебували під санкціями РНБО України, США, Європейського Союзу, Великої Британії чи ООН.

Чому реконструкція очисних споруд настільки важлива для Львова

Йдеться про один із ключових інфраструктурних об’єктів міста.

Очисні споруди на вулиці Пластовій експлуатують ще з 1960-х років. Комплекс займає близько 70 гектарів та приймає стічні води практично з усього Львова.

Тут міські стоки проходять механічне та біологічне очищення. Повний технологічний цикл займає близько доби, а обладнання постійно працює в агресивному середовищі та з часом потребує заміни й модернізації.

Значення цього комплексу виходить далеко за межі Львова. Після очищення вода потрапляє у Полтву, далі — у Західний Буг, Віслу і зрештою до Балтійського моря.

Саме тому реконструкція очисних споруд уже багато років залишається одним із найбільших інфраструктурних проєктів міста.

Модернізація вартістю десятки мільйонів євро

Про масштабне оновлення очисних споруд Львова та створення біогазового комплексу місто заявляло ще у 2016 році.

Перший етап оцінювали приблизно у 31,5 млн євро. Передбачалося залучення кредитного та грантового фінансування міжнародних партнерів, а також коштів самого «Львівводоканалу».

Повну ж модернізацію комплексу в різний час оцінювали приблизно у 200 млн євро.

У 2020 році проєкт розділили на окремі етапи. На наступну частину реконструкції передбачали близько 26 млн євро, через що загальна вартість двох запланованих етапів сягала приблизно 57,5 млн євро.

У червні 2025 року Львівська міська рада погодила залучення для «Львівводоканалу» кредиту ЄБРР на 10 млн євро. Також повідомлялося про грантове фінансування з боку міжнародних партнерів.

У липні 2025 року під час конференції з відбудови України в Римі місто повідомило вже про 22,2 млн євро грантових коштів у межах оновленого бюджету другого етапу проєкту, загальна вартість якого становила 29 млн євро.

Окремий напрям — майбутня реконструкція аеротенків. Вона передбачає, зокрема, модернізацію системи аерації, нові пісколовки та автоматичний контроль переливів. Початок будівельних робіт очікується наприкінці 2026-го або на початку 2027 року.

Саме на тлі підготовки до значно масштабнішої модернізації увагу привертають три договори на проєктування загальною вартістю понад 8 млн грн.

Водночас у випадку робіт, пов’язаних із критично важливою міською інфраструктурою та значним міжнародним фінансуванням, така інформація закономірно викликає питання щодо перевірки підрядників та їхніх корпоративних зв’язків.

За інформацією видання «Твоє місто», редакція направила офіційні запити до Львівської міської ради та «Львівводоканалу», аби отримати пояснення щодо обставин закупівель.

Матеріал підготовлено за інформацією та даними розслідування видання «Твоє місто», а також наведеними ним відомостями з відкритих реєстрів і системи публічних закупівель.

Источник: kp.ua