Свято Покрови за новоюліанським календарем віряни відмічають 1 жовтня і згадують диво появи Божої Матері у Влахернській церкві Константинополя (там зберігалися покров, риза та пасок Пресвятої Богородиці). На честь цієї події, яка відбулася у 910 році під час облоги візантійського Царгорода (або Константинополя) сарацинами, і встановлене свято Покрови Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. За переказами, тоді містяни сховалися у Влахернському храмі (там же були імператор Лев VI з імператрицею) і молилися за своє спасіння. Там юродивий Андрій побачив, як Божа Матір в оточенні ангелів і святих теж молилася біля Престолу, а потім зняла з голови покров, накрила ним присутніх і зробила їх невидимими. Богородиця зникла, а вранці і ворог відступив…
Покрова Божої Матері є символом вищого заступництва у визвольній боротьбі нашого народу
– Покрова Пресвятої Богородиці — християнське і народне свято, а належить до числа двунадесятих, — зазначає Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. — Відзначається східними церквами візантійського обряду 1 жовтня. В Україні Покров, або Покрова, існує з часів хрещення Русі, а почали широко вшановувати свято з ХП століття.
ВІДЕО ДНЯ
Покрова вважалась не тільки народно-релігійним, а й національним святом. З 1999 року на Покрову святкують і День Українського козацтва. У 1942 році утворено Українську повстанську армію, тож це день народження УПА. З 2014 року указом Президента України Петра Порошенка на свято Покрови призначено День захисників і захисниць України.
Ікона «Богородиця Покрова Воїнська» під час великої війни стала однією з головних українських православних військових святиньРЕКЛАМА
Традиційно цього дня у церквах моляться Богородиці й просять у неї заступництва, здоров'я, щасливого сімейного життя. Вважається, що у відповідь на цю молитву віряни мають надійний захист аж до свята Покрови наступного року. По селах в цей день влаштовували ярмарки, гуляння, було прийнято ходити в гості до родичів та друзів. У тих селах, де Покрова була храмовим святом, біля церкви зранку готували обід. Звідусіль в село приїздило багато гостей, які після служби Божої розходилися по хатах селян. Приїжджих, у яких не було родичів чи знайомих в селі, запрошували на обід біля церкви.
Традиції святкування Покрови
Перед Покровою все мили й вичищали, білили хати, прали рушники, постільну білизну тощо. Напередодні готували капусняк, холодець, тушковану картоплю, голубці, налисники, пекли пиріжки та плетінки з калиною та маком, з яблуками, маком та сиром.
Покрова завершувала плеяду осінніх свят, які підводили підсумок хліборобському року — до цього дня закінчувались польові роботи. Вважалося, що саме на Покрову починається перше «зазим'я». Господарі утеплювали житло, для чого робили загати коло хат, затикали мохом щілини в стінах, а також давали лад господарським приміщенням. В цей день вперше розпалювали печі: напередодні свята увечері господар тричі перекидав через оселю шмат кізяка — «засушував хату, щоб вона не була курною» (тобто щоб при опаленні дим виходив через димар, а не затримувався у хаті), а вдосвіта на Покрову спалював кізяк в печі, «аби взимку сухою була світлиця». При цьому примовляв: «Свята Мати Покрова, накрий нашу хату теплом, а господаря добром».
РЕКЛАМА
Домашню худобу на Покрову годували «дожинковим», тобто останнім, снопом і вже на пасовище не виганяли. З цього дня її тримали у хлівах і переводили на зимове харчування, навіть якщо ще не випав сніг.
В народі казали: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат — шлюбним вінцем». З цього дня починалися вечорниці. Дівчата покладали на Покрову особливі надії, адже це була пора сватань і весіль, які справляли від Покрови і до Пилипівських заговин (15 листопада). Про це йдеться і в численних народних прислів’ях: «Прийшла Пречиста — несе старостів нечиста, а прийшла Покрова — заревіла дівка, як корова» (якщо залишилася незасватана).
Напередодні свята дівчата ввечері ставали навколішки перед іконою Божої Матері, яку молили про щасливе заміжжя:
Святая Покрівонько,
Покрий мою голівоньку
Оце осінню.
Хоч і драною хустиною,
Аби з хорошою дитиною,
Щоб із сторони.
Щоб свекорко як батенько
До мене були,
Свекрівонька як матінка
Мене прийняли.
Щоб діверки та зовиці,
Мов братики і сестриці
До мене були.
Щоб ділечко поробила, 5
Чужій сім'ї догодила,
Всім мила була,
Не лаяна і не бита,
Нагодована і вкрита
Спатоньки лягла.
(фольклорист В. Скрипник, Дніпропетровщина).
РЕКЛАМА
Покрова — початок пори весіль
На Покрову в тих родинах, де були дівчата на виданні, здійснювали своєрідні ритуали, які мали би сприяти заміжжю. Мати вдосвіта відчиняла навстіж сінешні двері і стежила, щоб їх випадково хтось не прикрив, а дочка одкривала ворота на дорогу, «аби свати заходили». В коморі перекладали наготовлені рушники для заручин, примовляючи: «На рушнику стати, рушником старостів пов'язати!» Після цього мати відчиняла скриню, розкручувала сувій полотна, розстеляючи його аж до порога, і приказувала: «Стелися, доріженька, щаслива для молодих і старостів».
Свято Покрови вважалося останнім терміном праці найманих робітників (строкачів). Підприємці і великі землевласники на Півдні України щороку наймали безземельних селян як дешеву робочу силу. Строкачі працювали од весняного Миколи і до Покрови. Останній день був початком скріплення нової угоди на наступний рік. Тому на Покрову заробітчани влаштовували пишні колективні учти.
В цей час традиційно завершували останню мандрівку чумаки. У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин.
Для того, щоб усі члени сім'ї були здоровими, на Покрову господиня брала вишитого рушника, який у хаті обрамляв ікону Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.
На Покутті, Львівщині, Буковині існував звичай перед святом допомагати бідним і нужденним, «аби Матінка Божа благословила і покрила доброю долею і здоров'ям». Чоловіки і молоді хлопці збиралися і гуртом перекривали хату, лагодили огорожі та вдовині шопки. На Закарпатті на честь свята Покрови жінки дарували сорочку сиротам, тим самим ніби символічно покриваючи їх своїм покровом, освяченим щирою молитвою.
З Покровою пов'язано чимало прикмет
Існує чимало метеорологічних спостережень та приказок, пов’язаних зі святом Покрови:
- яка погода на Покрову, така й зима буде;
- якщо в цей день ще немає снігу, то не покриє він землю у листопаді й у грудні;
- якщо до цього дня вишня не втратить листя — на теплу зиму, а як воно опаде — на сувору;
- зранку вітер з півдня, а пообідні з півночі — слід чекати теплого початку зими, але згодом похолодає.
В народі зародилося багато прислів’їв, пов’язаних з Покровою: «Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови», «До Покрови давали молоко корови, а після Покрови пішло молоко в роги Корові», «До Покрови думай про пашу корові», «Як по Покрові, то і по теплові», «Недалеко до Покрови — ще сіна накошу, а прийшла Покрова — заніміла мова», «Хто сіє по Покрові, той не має, що дати корові; …той виводить в зимі по корові; …той відсіває по корові», «Настали жнива — лежить баба нежива, а прийшла Покрова — стала й баба здорова».
Як і на інші свята, на Покрову діяли деякі заборони. В день свята не віталась важка робота, жінки відкладали в сторону рукоділля, навіть не готували їжу — тільки розігрівали те, що напередодні наварили. Не можна було з’являтись на городі, виконувати хатню роботу, прати, рубати, різати, напиватися без міри, щось позичати або давати в борг, різати, сваритись і обговорювати когось, проявляти нестриманість в спілкуванні. Намагались до свята вимочити в річці домоткане полотно, бо якщо робити це пізніше, в хаті не перестануть вибухати сварки і скандали.
Нагадаємо, як в давнину проходили вечорниці на Андрія.