Якщо Збройні сили України не отримають додаткових сил для посилення оборони Краматорська та Слов’янська, російські війська можуть вийти на околиці цих міст уже до кінця року. Про це Baltic Sentinel заявили командири кількох українських підрозділів, які воюють на цьому напрямку.
ВІДЕО ДНЯ
«На окремих ділянках фронт уже починає поступово руйнуватися. Нам просто не вистачає сил, щоб зупинити противника», — розповів офіцер української бригади, яка тривалий час воює в районі Краматорська та Слов’янська.
За його словами, загроза просування російських військ до міст до кінця року є цілком реальною.
«Якщо не до кінця року, то це може статися ще раніше», — додав військовий.
РЕКЛАМА
Подібної думки дотримується і командир батальйону бригади, яка веде бої на Слов’янському напрямку.
«Їхні атаки відбуваються одна за одною. Саме тому противник і просувається — раніше його наступальні дії не були настільки інтенсивними», — зазначив він.
Високопоставлений український штабний офіцер також не виключає, що російські сили можуть наблизитися до Краматорська та Слов’янська до кінця року.
РЕКЛАМА
«Росія концентрує тут свої сили. Якщо ми правильно організуємо операції та забезпечимо підрозділи всім необхідним, то зможемо їх зупинити. Доля Краматорська і Слов’янська ще не визначена», — сказав він.
Сіра зона наближається до Краматорська
На українських картах, які відображають ситуацію на полі бою, сіра зона вже починається приблизно за чотири кілометри від Краматорська зі східного напрямку. Це може свідчити про проникнення російських військових у район.
Якщо українським підрозділам не вдасться виявити та знищити ці групи, росіяни можуть поступово нарощувати там присутність і наближатися до міста.
Водночас це не означає, що битва за Краматорськ є неминучою. Однак що більше російських військових груп зможуть пройти через українські позиції та закріпитися поблизу Краматорська й Слов’янська, то складніше буде вибити їх із зайнятих районів.
РЕКЛАМА
Рельєф місцевості поки що залишається одним із чинників, що грають на користь української оборони. На східних підступах до міст розташовані значні висоти, які контролюють українські сили. Вони дають операторам безпілотників кращий огляд і більший радіус дії.
Якщо ж російським військам вдасться захопити ці висоти, вони отримають вигідні позиції для застосування дронів проти Краматорська та Слов’янська.
Додатковий тиск на українську оборону створюється з півдня від Краматорська. Там російські війська фактично контролюють більшу частину Костянтинівки. Відстань від міста до Краматорська по прямій становить близько 20 кілометрів.
37-річний Хоттабич, командир батальйону безпілотників 28-ї механізованої бригади, яка понад рік бере участь у боях за Костянтинівку, описує ситуацію там як «постійно погану». Водночас він вважає, що для повного захоплення міста росіянам, імовірно, знадобиться ще кілька місяців.
«Наразі не схоже, що вони зможуть швидко просунутися з боку Костянтинівки», — зазначив старший сержант батальйону безпілотників 28-ї бригади на позивний Грек.
Попри це, російським силам вдалося перекинути операторів безпілотників до Костянтинівки. Унаслідок цього зона активного застосування дронів поступово зміщується в напрямку Краматорська.
За словами Хоттабича, тепер вона вже охоплює Дружківку, розташовану між Костянтинівкою та Краматорськом. Далі, за Дружківкою, фактично починаються околиці Краматорська.
Чи можлива українська контратака
Журналісти не виключають, що українські сили можуть спробувати провести контрнаступальну операцію, щоб посилити оборону Краматорська.
Подібні дії вже проводилися на інших ділянках фронту — зокрема на півдні, поблизу межі Запорізької та Донецької областей, а також у районі Лимана на північ від Слов’янська, за річкою Сіверський Донець.
На початку літа російські війська небезпечно наблизилися до Лимана та Сіверського Донецька, створивши додаткову загрозу для Слов’янська з півночі. Згодом українським військам вдалося відкинути противника.
45-річний Несма, командир батальйону безпілотників 66-ї механізованої бригади, яка обороняє Лиманський напрямок, описав ситуацію так:
«Умовна лінія фронту зараз проходить майже там само, де й рік тому. Змінюється переважно зона ураження, де все знищено. Вони заходять, ми їх знищуємо, після чого приходять нові».
Фронт стає дедалі менш визначеним
Однією з головних проблем стає складність точного визначення лінії фронту. Загальнодоступні карти, зокрема карти українського проєкту DeepState, уже не завжди повністю відповідають ситуації безпосередньо на місцевості. Вони радше дають загальне уявлення про перебіг бойових дій.
Однією з причин цього є зміна тактики обох сторін, пов’язана з масовим використанням безпілотників. Особливо помітними ці зміни стали протягом останніх місяців.
Дрони фактично зробили класичну безперервну лінію окопів менш актуальною. Російські військові певний час активно використовували тактику інфільтрації — проникнення невеликих піхотних груп через проміжки між оборонними позиціями. Тепер цю тактику дедалі активніше застосовують обидві сторони.
Невеликі штурмові групи можуть проникати більш ніж на 10 кілометрів у тил противника. Їхня чисельність може становити від кількох бійців до 10−15 осіб. Такі групи здатні тривалий час діяти автономно.
Їхнім завданням не завжди є безпосередній прорив оборони. Часто вони намагаються дезорганізувати противника, виявити його позиції та знайти операторів безпілотників.
Саме дрони нині відіграють одну з ключових ролей у стримуванні просування противника. Якщо штурмова група знаходить позицію операторів безпілотників і змушує їх залишити її або знищує, на цій ділянці фактично виникає тимчасова «дірка» в системі оборони.
Інші групи можуть скористатися нею для подальшого просування, а згодом — для перекидання більшої кількості військових.
Показовим є приклад поблизу Краматорська. Командир українського штурмового підрозділу показав позиції своїх бійців у населеному пункті, який на картах DeepState позначений як територія, що перебуває далеко в російському тилу.
Насправді українські військові продовжують утримувати цю позицію, а російським силам протягом кількох місяців не вдається їх звідти вибити. Позиція залишається доступною для постачання, а українські підрозділи можуть періодично посилювати її.
За оцінкою видання, характер позиційної війни поступово змінюється. Фронт дедалі складніше сприймати як чітку нерухому лінію або вузьку смугу завширшки кілька кілометрів.
Натомість формується широка та рухлива зона бойових дій, яка в окремих районах може простягатися приблизно на 10 кілометрів углиб позицій противника. Особливо це характерно для відкритої місцевості на сході України.
Один із українських офіцерів навіть запропонував відмовитися від традиційного поняття «лінія фронту» та використовувати термін «активне поле бою». Йдеться про територію, де безпілотники обох сторін постійно шукають цілі, а невеликі піхотні групи намагаються закріпитися або витіснити противника.
Через це окремі села можуть за короткий час кілька разів переходити з рук у руки — залежно від того, яка зі сторін фактично присутня там у конкретний момент.
Саме тому загальнодоступні карти фронту дедалі частіше можуть створювати хибне враження про реальну ситуацію на місцевості.
За нинішньої динаміки до кінця року ширина цієї «активної зони бойових дій» на окремих напрямках може сягати 15−20 кілометрів.
При цьому її не варто ототожнювати із «зоною ураження» безпілотників — територією, де ворожі дрони здатні атакувати практично будь-яку рухому ціль. Така зона може бути приблизно вдвічі ширшою.
Раніше «ФАКТИ» писали, що на Костянтинівському напрямку окупанти намагаються обходити українські позиції та створювати умови для напівоточення.