Арештоване три роки тому майно путінського генерал-полковника Валерія Капашина продовжує приносити йому дивіденди. Навколо власності, що оцінюється у понад мільярд гривень, досі точаться судові баталії. Ще кілька днів тому здавалось, що гучна справа ось-ось розвалиться…
СБУ за три роки не змогла доказати фінансування тероризму?
Чи не найгарніші сучасні будівлі у Полтаві з’явилися завдяки… начальнику російського федерального управління з безпечного зберігання та знищення хімічної зброї генерал-полковнику Валерію Капашину. Заробляючи (а, швидше всього, відмиваючи на корупційних схемах) чималі гроші у москві, він через фірми своєї доньки Оксани та зятя Лева Вериги інвестував їх у будівництво нерухомості в Полтаві. Так місто поповнилось ресторанами преміумкласу «Каштанова алея», «Раффінато», «Козачка», кафе-баром «Європа», баром «Нега», готелем «Алея гранд», спа-салоном «Лотос», кількома помпезними офісними центрами…
ВІДЕО ДНЯ
Путінський генерал-полковник Валерій Капашин
Цікаво, що, як нещодавно з’ясувалось, юридично Веригам належать навіть… підземні електричні кабелі в центрі Полтави.
РЕКЛАМА
Як повідомляла пресслужба СБУ одразу після накладення арешту на майно в 2023 році, Капашин вклався у десятки елітних об’єктів нерухомості у Полтаві загальною площею майже 30 тис. м², вартість яких на той момент оцінювалася у понад 1 мільярд гривень.
Офісний центр у центрі Полтави, збудований за кошти Валерія Капашина
Загалом до списку заблокованих активів було внесено понад 20 комерційних об’єктів, більш як 3 тис. квадратних метрів житлової нерухомості та 17 земельних ділянок на Полтавщині, які офіційно належали доньці Капашина та його зятеві.
РЕКЛАМА
Ресторан “Лілея”, який належить родині Капашиних-Вериг
Окрім того, під час обшуків за адресами офісних та житлових приміщень, які їм належали, правоохоронці виявили військову форму російського зразка, заборонену радянську символіку і пропагандистську літературу росії, сувенірну продукцію та нагороди, вручені Капашину у кремлі.
Власну «імперію» родина Капашиних-Вериг за підтримки місцевої влади будувала в Полтаві понад двадцять років. Величезні гроші, які сім’я інвестувала в будівництво, дозволяли їй «удосконалювати» пам’ятки архітектури, робити сучасні надбудови над старовинними будівлями в історичному центрі міста, ламати старі й зводити нові в найпрестижніших місцях.
Добудова до історичної будівлі виглядає досить еклектичноРЕКЛАМА
До слова, Лев Верига ніколи не приховував своїх проросійських поглядів, так же, як і його друг, тодішній голова міськради та великий прихильник «русского міра» Олександр Мамай. Тож бізнес завдяки цьому тандему відвертих путіністів процвітав, а колообіг грошей між впливовим московським тестем та його полтавським зятем тривав, попри те, що росія вела війну проти України. Незадовго ж до повномасштабного вторгнення подружжя Вериг перебралося до рф й отримало її громадянство.
Як родичі ділили гроші від здачі в оренду об’єктів нерухомості? Служба безпеки заявляла, що «близькі Капашина використовували доходи „сімейного“ бізнесу для фінансування „інвестиційних“ проєктів у росії та окупованому Донбасі. Надалі частину цих грошей спрямовували до бюджету країни-агресорки у вигляді сплати податків і зборів».
Але рік тому Офіс Генпрокурора ухвалив рішення про передачу кримінального провадження по Капашину з Головного слідчого управління СБУ до Слідчого управління ГУ Нацполіції в Полтавській області. Це виглядало дуже дивно, оскільки розслідування у справі щодо путінського генерала проводиться за статтями Кримінального кодексу України, які є прямою підслідністю СБУ. А саме: ч. 4 ст. 111−1 (провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора); ст. 111−2 (пособництво державі-агресору); ч. 3 ст. 258−5 (фінансування тероризму). Поліція взагалі не має повноважень розслідувати злочини проти основ нацбезпеки.
В обґрунтуванні ж такого рішення вказувалось, що «у фабулі кримінального провадження висловлюється лише припущення щодо інвестування доходів, отриманих в Україні, в розвиток бізнесу та сплаті податків в рф», «це не підтверджена оперативна інформація СБУ, яка не доведена належними та допустимими доказами упродовж 3-х років досудового розслідування».
І Шевченківський райсуд Полтави на основі цього 21 травня 2026 року прийняв своє рішення: слідчі управління Нацполіції протягом 60 днів мають подати результати розслідування по справі або закрити її.
Два місяці це надто мало, аби провести якісне розслідування у такій громіздкій і «дороговартісній» справі. Тому, швидше всього, вона була б «похоронена».
Гроші досі йдуть на москву?
Отож, гучне розслідування було спущене на регіональний рівень. І фактично зупинилося. Тим часом значна більшість арештованих активів досі не передані державі. Лишень на частину з них (усього 7 об’єктів) Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) знайшло управителя. Ним, за результатами відкритого конкурсу, стало полтавське ТОВ «Воєджер Плюс».
З’ясувати розмір державного прибутку від використання нерухомості, в яку вклався свого часу путінський генерал, намагалися журналісти місцевого інтернет-видання «Полтавщина». Вони двічі надсилали офіційні запити з таким проханням до АРМА, однак отримували звідти відповідь, що ці дані засекречені. Аргументи відомства зводяться до того, що дані про управління активами тепер належать до категорії з обмеженим доступом; інформація про те, як використовуються приміщення, може бути надана лише за згодою сторони, яка управляє майном; відомості про рух коштів на рахунках, куди надходить прибуток, Агентство розкривати не має права.
Відповідь від АРМА
Чи ефективно працює механізм управління, без конкретних цифр зрозуміти неможливо. На сайті АРМА публікуються лише загальні звіти і не ясно, які кошти надходять від арештованого у Полтавській області майна.
Журналісти «Полтавщини» спробували самостійно порахувати мінімальні очікувані надходження, спираючись на середньостатистичні цифри оренди приміщень в обласному центрі. Згідно з умовами управління, 30 відсотків від суми, отриманої за оренду, ТОВ «Воєджер Плюс» сплачує до державного бюджету. Вийшло, що три офісних центри, магазин, кафе й елітна квартира з паркінгом (ціни взяті на початок 2026 року) за 5 місяців могли заробити для держави близько мільйона гривень.
— Держава ризикує взагалі втратити контроль над цими активами, які досі не націоналізовані, — говорить 41-річний ветеран російсько-української війни, підприємець, керівник громадської спілки «БАЗУКА», що об’єднує ветеранську бізнес-спільноту, Тарас Лелюх. — Досі переважна більшість об’єктів не передані в управління й працюють під керівництвом людей Капашина, а гроші йдуть на москву. З цих грошей оплачуються ракети, які в нас летять, і послуги тих покидьків-колаборантів, які руйнують Україну зсередини.
“Досі переважна більшість об’єктів не передані в управління й працюють під керівництвом людей Капашина, а гроші йдуть на москву”, — говорить керівник громадської спілки «БАЗУКА» Тарас Лелюх
Втім, законодавством це дозволяється. Як пояснив «ФАКТАМ» Федір Євсюков — засновник і керівник адвокатського бюро «Федір Євсюков та партнери», тимчасовий арешт майна передбачає лише заборону на його відчуження. Тобто його неможливо продати чи подарувати (змінити право власності). А ось використовувати у господарській діяльності можна.
Користуючись цією колізією, власники зривають виставлення об'єктів на аукціон щодо передачі в управління, уточнює Тарас. Арештоване ж майно може бути передане державі лише за рішенням суду. Яким воно буде, якщо інтереси Капашина та його родини у Полтаві, як раніше, так і зараз, негласно захищає один з колишніх очільників Полтавської обласної прокуратури, а нині приватний адвокат, керівник та засновник кількох бізнес-структур? Тим паче його юридична компанія використовує один з арештованих офісів путінського генерала.
— Гроші тут ходять величезні. І людей-продавців у всіх структурах дуже багато, — безапеляційно говорить Тарас. — Найгірше ж те, що законодавством передбачено, що вдруге відсудити повернуті судом власнику арештовані активи не можна.
Тому ГС «БАЗУКА» разом з Асоціацією підприємців-ветеранів АТО на чолі з керівником Сергієм Позняком звернулися з офіційними листами на адресу міністра МВС, керівництва Нацполіції України та ГУ Нацполіції у Полтавській області з проханням взяти справу під особливий контроль. Вони прагнуть домогтися повної конфіскації арештованого майна Капашина, щоб надалі частину його могли отримати українські підприємці, зокрема ветерани російсько-української війни. В Україні наразі зареєстровано понад 500 ветеранських бізнесів.
Можемо стати свідками повернення майна кац**ському генералу?
Швидше всього, розголос ситуації спрацював.
«Полтавський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокуратури та скасував ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави, якою були встановлені строки розслідування у справі родини одного з російських генералів. Наразі Офісом Генерального прокурора подальше досудове розслідування у кримінальному провадженні доручено іншому органу досудового розслідування», — повідомили 18 червня в Полтавській обласній прокуратурі.
Який це орган — ДБР чи СБУ — не уточнюється. А підставою для зняття дедлайну в розслідуванні є чинний КПК України, згідно з яким, воно не може бути обмеженим у часі, доки фігурантам не оголошено про підозру.
Тобто за три роки Капашину та його рідні не змогли навіть підозри оголосити!
За словами Тараса Лелюха, питання передачі арештованих в Україні активів гальмується на рівні Верховної Ради. У парламенті вже пів року лежить зареєстрований законопроєкт № 14231, поданий народним депутатом, автором закону про ветеранське підприємництво Тарасом Тарасенком. Документом передбачена прискорена процедура надання арештованих об'єктів для ветеранів-підприємців.
— Певні парламентські кола гальмують розгляд законопроєкту. Там дуже багато людей, зацікавлених у тому, щоб арештоване майно працювало на тих, на кого воно досі працює. АРМА ж не має інструментів впливу на процес. І тільки суспільний резонанс може привернути увагу до того, що відбувається навколо арештованих активів, — висловлює думку Тарас Лелюх. — На жаль, боюся, що ми можемо стати свідками повернення майна кац. ому генералу.
— Ситуація з майном генерала Капашина показова для всієї країни, — додає учасник російсько-української війни, керівник ГО «Захист держави» Петро Ворона. — Такі прецеденти є в Києві, у Кропивницькому, Дніпрі… Одне слово, скрізь, де залишилось майно колаборантів, які виїхали з країни. Воно не відібрано й не передано в управління, відтак продовжує приносити їм прибутки. Отримані кошти від оренди або ж відмиваються через офшори, або ж ідуть на фінансування тих, хто погоджується на співпрацю з окупантами й наводить ракети на стратегічні об'єкти, підпалює автівки військовослужбовців, підкладає вибухівки…
“Ситуація з майном генерала Капашина показова для всієї країни”, — вважає ветеран війни, керівник ГО «Захист держави» Петро Ворона
Ветеранські громадські організації провели днями брифінг з цього питання, на якому виступили зі спільною заявою щодо координації дій, заявивши, що триматимуть справу під пильним контролем, аби «кац**ські генерали, які займалися знищенням України, не могли надалі використовувати своє майно, аби воно було передано державі й було використане на її розвиток, зокрема, через ветеранські бізнеси».
Радник керівника у справах ветеранів ГУ Нацполіції в Полтавській області В'ячеслав Ясько наголошує:
— Ми воювали й проливали кров за нашу країну не для того, щоб хтось у тилу займався «рішаловим», «мутиловим», відмазками від мобілізації. А для того, щоб у ній працював закон. Це недопустимо, щоб під час війни такі шалені активи працювали на ворога! Добре, що ветеранська спільнота тримає на контролі таку чуттєву історію й діє у правовому полі, привертаючи увагу до неї не через демонстрації чи паління покришок біля державних органів. Сподіваюсь, до суду підуть добре вивірені документи й у нас не буде підстав говорити про чиюсь продажність.
Раніше повідомлялося, що у Полтаві чиновник, брат якого втік до росії, задекларував десятки мільйонів доларів та кілограми золота.
Фото автора та з відкритих джерел
В заголовку фотоколаж інтернет-видання «Полтавщина»