Введення до храму Пресвятої Богородиці є третім святом у річному циклі Богородичних подій, коли вшановують Діву Марію. Як розповідає апокрифічне Протоєвангеліє від Якова, батьки Богородиці (святі Яким і Анна) дали обітницю посвятити свою дитину Богу. І у трирічному віці вони привели доньку Марію в Єрусалимський храм, де їй довелося пробути деякий час.
ВІДЕО ДНЯ
«Введення Марії у храм». Тіціан
Історія Третьої Пречистої
– Марія перебувала в храмі до 12 років — до свого заручення з праведним Йосипом, — уточнює Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (у Пирогові). — В народі Введення до храму Пресвятої Богородиці називають Третьою Пречистою. З переходом ПЦУ на новоюліанський календар тепер свято припадає на 21 листопада.
В народі Введення називали «воротами, що ведуть в зиму», бо зазвичай «Третя Пречиста землю снігом укриває», і цим днем ознаменовувалося закінчення хліборобського року. Всі роботи, пов’язані з обробкою землі, мали завершитися. Наступав час відносного відпочинку — приходив період зимового циклу свят, тому і казали: «Введення прийде, свят наведе».
РЕКЛАМА
Існує іще одна назва свята — «ВИдіння». Як і у випадку з іншими великими річними святами, Введення пов'язувалося з культом померлих. М. Грушевський писав про це так: «На цей день Бог відпускає праведні душі подивитися на своє тіло, тому свято називається ВИдінням (за народною етимологією, „Введіння“ — „видіння“: душа дивиться на своє тіло». Тому на Пречисту остерігалися копати землю, бити прачем білизну, м’яти льон чи коноплі на терницях, бо можна придушити душу. Люди вірили: хто так робив, тим під час жнив гроза влучала в копи.
Хто такий «полазник»
Для українців цей день багатий цікавими давніми віруваннями, традиціями, звичаями та обрядами, головною метою яких було прикликати добробут та багатство на майбутній хліборобський рік. Зі святом пов’язувалася традиція «полазників». Вірили, що той, хто цього дня першим зайде до хати, той і буде «полазником» — людиною, яка на новий господарський рік принесе добро чи лихо. Звісно, бажаним гостем вважався молодий хлопець, а от візит жінки віщував негаразди. Іван Франко так описав це вірування: «Коли ввійде (першим) молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того ж зі грошима, то це добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде стара, немічна, бідна людина, а особливо літня жінка — добра не жди, це злий знак».
Недоброю ознакою також було приходити за позичкою. Тому господині намагалися не впустити до хати небажаного гостя, перед ним закривали двері. Аналогічна традиція «полазників» існувала на Різдво та Новий рік.
РЕКЛАМА
Але на відміну від різдвяно-новорічних свят, з якими пов’язані традиції колядування та засівання, щодо Введення етнографи не наводять згадок про спеціальні візити хлопців та молодих чоловіків. Навпаки, багато людей взагалі остерігалися цього дня ходити до інших осель, щоб у разі чого не подумали, що вони принесли біду в дім. Щоб підстрахуватися, господар вдавався до хитрощів: вставав раніше і здійснював обхід господарства, потім заходив до хати і таким чином ставав «першим гостем». Заходячи до світлиці, виголошував побажання: «Дай, Боже, добрий день, щоби худібонька здорова була, і я з тобою, моєю жоною і діточками».
Крім господаря, роль бажаного «полазника» міг виконувати і хтось інший, але чоловічої статі. На нього покладали особливі сподівання: за народними уявленнями, «полазник» обов’язково приносив щастя, багатство на увесь рік, здоров’я, щедрість ниви, щасливий шлюб, вдалі пологи, приплід у господарстві тощо. Тому до перших відвідувачів ставилися з особливою увагою і побожністю.
Обряди свята та ворожіння
У східних регіонах України на Третю Пречисту освячували воду і вірили, що через неї на людей зійде благословення від Пресвятої. Воду набирали лише там, де сходяться воєдино три джерела, а потім її освячували полум'ям — «перепускали» воду через вогонь. Таку воду уживали проти хвороб, від зурочення, використовували для худоби, любовних приворотів, ворожіння. У деяких регіонах воду освячували ще звечора.
Цього дня господині проводили обряди для збільшення надоїв молока та захисту худоби від хвороб. На Лемківщині, наприклад, зранку господині виводили з хліва першими або теличку, або бичка, давали їм воду та хліб, посипали льняним насінням: «щоб добре велася худоба». Вим’я намазували маслом: «щоб давало багато жирного молока». Ще варили спеціальний кисіль, щоб те молоко було смачне. Корів дуже пильнували, бо вважалося, що цього дня відьми сідали на кочергу й летіли відбирати молоко.
РЕКЛАМА
Якщо цього дня був сніг, то дівчата обов'язково вмивали ним обличчя, а потім витирали рушником червоного кольору, щоб шкіра була білою, чистою і з рум'янцем.
Святкування Третьої Пречистої зазвичай розпочиналось з відвідування родиною церкви. Віряни молилися й просили Божого благословення для дітей, бездітні пари просили про дарування потомства та щасливу долю для дитини, незаміжні дівчата зверталися до Богоматері з проханням про гарний шлюб. Після літургії вся родина відправлялася додому до святкового столу. Вже тривав Пилипівський піст, тому страви на столі зазвичай були пісними. Святкові послаблення дозволяли рибу, рослинну олію, солодкі і солоні пироги.
Незаміжні дівчата ворожили на нареченого, проводили ритуали, щоб побачити уві сні судженого, і вірили: він присниться саме в ту ніч або покажеться місце, в яке молоді потраплять разом після весілля. Лягаючи на Введення спати, приказували: «Введення, введи мене у той дім, де я буду вік доживати». У східній Україні дівчата давали випити воду, освячену проти Введення, вподобаним юнакам. Вірили, що з водою зійде благословення святої — сама Богородиця благословить пару в майбутньому році на подружнє життя.
Що віщують прикмети на Введення і яких заборон слід дотримуватися
В народі побутували вірування в прикмети. На Введення визначали, якою буде погода протягом року:
- Якщо мороз, то і на усі зимові свята буде морозно, а як тепло, то й усі свята з теплом.
- Введення — ворота зими, введенські морози рукавиці на чоловіка надягають, холоднечу встановлюють, зиму на розум наставляють.
- Іній на деревах у цей день обіцяв багатий урожай вівса.
- Як Введення мостить мости, а Микола забиває гвіздки, то люта зима буде.
- Якщо горобець на Введення води «нап'ється», то на Юрія (23 квітня за новим стилем) віл напасеться. Тобто, скільки води на Третю Пречисту, стільки у травні (на Юрія), буде трави.
- Як на Введення вода, то в літі — молоко.
- Як на Введення ляже глибока зима, то готуй для врожаю глибокі закрома.
- На Введення вітряно — зима буде з хуртовинами, а на жнива дощитиме і гарно вродить просо.
На Третю Пречисту традиційно діяли заборони. Не можна шити, прибирати, прати, а також табу накладається на образи, сварки, рекомендується намагатись також не засуджувати когось. Намагалися нічого не позичати й не давати в борг — вірили, що добра з того не буде і так можна накликати бідність на себе. На Введення і після нього (аж до Благовіщення, 25 березня) не можна чіпати (копати чи іншим чином порушувати) землю, «бо вона спочиває і на літо сили набирається». Від Введення до дев'ятого четверга після Різдва не годиться бити білизну на воді праниками, бо це нашкодить ниві, а влітку накличе бурю на поля. З цих самих мотивів треба й коноплі встигнути потерти до Введення, бо літні люди застерігали: «Коноплі треба потерти до Введення, бо той, хто це робить по Введенні, накликає бурю на поля, а на себе від людей зневагу».
Не можна ходити в гості, щоб у разі чого не подумали, що ви біду принесли. Також не можна готувати скоромні страви з м'яса, молочних продуктів і яєць, бо до 24 грудня триває Різдвяний піст.
Попри війну та відсутність електрики незабаром прийде Різдво. Нагадаємо про те, як в Україні колядують, дотримуються прикмет і які солодощі подають на святковий стіл.