Християнське свято Благовіщення належить до числа дванадесятих основних і воно третє за значенням після Великодня і Різдва Христового. Належить і до Богородичних, і до Господніх свят, а відзначається майже в усьому християнському світі, особливо в межах православ'я, англіканства, католицизму та лютеранства. З 2024 року християни у нас відмічають Благовіщення Пресвятої Богородиці 25 березня, адже більшість парафій ПЦУ перейшли на новоюліанський церковний календар.
«На Благовіщення відкриваються небеса, і Господь чує всі наші прохання»
— Благовіщення відзначається 25 березня — ближче до весняного рівнодення (20 березня), — зауважує Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Музею під відкритим небом у Пирогові. – Християнське свято Благовіщення (Урочистість Благовіщення, Благовіщення Богородиці, Благовіщення Благословенної Діви Марії) встановлене на згадку про явлення архангела Гавриїла Діві Марії і звістку про її непорочне зачаття і народження Ісуса Христа. Марія прийняла Божу волю, а свято підкреслює роль Пресвятої Діви в спасінні людства і символізує звільнення роду людського від гріха і вічної смерті. Від благої звістки Гавриїла походить християнська молитва «Ave Maria». Вважається, що на Благовіщення відкриваються небеса, і Господь чує всі наші прохання. Віряни ідуть до церкви помолитися. Після літургії в синє небо випускають білих голубів — як уособлення благої звістки і символ Святого Духа. Також синій вважають кольором Богородиці, тому в цей день у храмі священники проводять урочисті літургії в блакитних шатах. Здавна цього дня на волю випускали пташок, «щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». А господарі на сонечко випускали тварин, бджіл, навіть пса і кота виганяли на подвір'я, «щоб чули весну і самі про себе дбали».
ВІДЕО ДНЯ
Синій вважається кольором Богородиці, тому в цей день священники одягають блакитні ряси
«Благослов зиму руйнує»
У народі свято називали «третьою зустріччю весни» (після Стрітення від 2 лютого і Сорока Мучеників від 9 березня), бо вважається, що остаточно «Благослов зиму руйнує». До свята зазвичай поверталися з вирію лелеки, щоб вдома почати гніздування. За повір'ям, на Благовіщення земля випускала плазунів. Після свята зацвітають весняні проліски, первоцвіт, сон-трава. Предки вірили в силу сонця, тому перед божою службою відчиняли фіранки, заслони, розтуляли віконниці навстіж, аби був доступ сонячного тепла до хати — тоді в домівці увесь рік буде щастя, радість і здоров'я. Свято називали святом землі, бо воно символізувало початок нового землеробського року, його пов’язували з пробудженням землі та схованого там життя. Вважалося великим гріхом порати землю від Введення до Благовіщення. Розпочинати польові роботи можна тільки після Благовіщення — коли Бог «відкриває» землю для сівби і благословляє рослини — як казали гуцули, «вкладає в неї голову, щоб розігріти, і від того будиться всяка живина, що спала в землі, — мурахи, жаби, гади».
РЕКЛАМА
«Топтати ряст» — жити, а первоцвіт називали «віщуном дівочого весілля»
Після Божого благословіння все починає цвісти і буяти. З цим пов’язана давня традиція «топтати ряст» (у переносному значенні — «жити»). Принаймні ще в 20-х роках ХХ ст. цей обряд користувався великою популярністю майже на всій території України і з ним пов’язані крилаті афоризми: «Йому вже не топтати рясту», «Він уже відтоптав свій ряст». Напровесні, коли луки та береги річок рясніли первоцвітом, зокрема й рястом, літні та хворі, роззувшись, босоніж топтали весняні кущики і приказували: «Топчу, топчу ряст, ряст, дай, Боже, діждати, і на той рік топтати!» Гуртуючись йшли у поле шукали ряст також діти і молодь, які ставали купками і, пританцьовуючи, приспівували: «Топчу, топчу ряст, ряст, Бог здоров'я дасть, дасть. Іще буду топтати, щоб на той рік діждати!» А коли натрапляли на сон-траву, то казали: «Дай, Боже, діждати сон-траву топтати!»
– Знаковим був і пошук первоцвіту, який називали «віщуном дівочого весілля», — продовжує Ніна Главацька. – Вважалося, як на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина таку квітку, то вже влітку вийде заміж. Пролісок вважали символом щастя, надії та краси, тому так важливо було знайти його на Благовіщення (квіточку треба тримати за пазухою до Великодня, коли вперше проспівають «Христос воскрес!», а потім покласти за образи— «на щастя»). А ще дівчата вірили, якщо зібрані проліски покласти у миску з холодною водою і вмитись нею, то це додає вроди.
Господині вдома пекли проскури — прісні невеликі хліби — і освячували їх у храмі. Проскури (з простого дріжджового тіста) робились для кожного члена сім’ї, їх по шматочку їдять усією родиною натщесерце. Вірили, що проскури мають таку ж силу, як свячена вода. Проскури тримали вдома як оберіг. Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами. За старих часів крихти від освячених хлібців додавали також в корм домашній худобі. Пасічники проскуру кришили у мед, «щоб бджоли роїлися», «щоб зубастими були». Сівачі змішували проскуру з зерном — вважалося, що для кращого врожаю, також змішували її з землею та сіяли по чотирьох кутах ниви — «щоб дощова хмара ниви не минала». Проскуру заривали у землю, «щоб град посіву не побив».
РЕКЛАМА
На Благовіщення освячують проскури. Їх зберігають вдома як оберіг
В Україні проводився обряд «вдовиного плугу». Сільські громади на вічі вирішували, хто і коли оброблятиме ниви вдовам та сиротам. Такий був порядок: першу весняну оранку починали в родинах без господаря. Виконували цю важливу роботу за допомогою толоки і вважалося аморальним, якщо хтось із односельців, знехтувавши звичаєм, оратиме спочатку свою ниву.
Молодь біля церкви святкувала, влаштовуючи перший весняний хоровод — «кривий танець». Масові заходи передбачались на Великдень, але зачинок годилося зробити на Благовіщення. «Кривий танець» — це привітання весни, а ще символ пробудженої життєвої енергії. До цього весну тільки «закликали», а тепер вона вже тут і їй кажуть: «Добридень, весно».
Як і в інші церковні свята, на Благовіщення прийнято збиратися за святковим столом і накривати багатий стіл. Хоча триває Великий піст, на честь свята дозволяється їсти рибу і морепродукти.
РЕКЛАМА
Прикмети та заборони свята
До Благовіщення готуються заздалегідь: прибирають в хаті, перуть постіль і скатертини, виносять старі речі. З давніх часів на Благовіщення відзначали початок нового циклу життя, то будинок належало добре прибрати, щоб «очистити» від негативу.
Оскільки хлібороби діждали вже весни, то готувались до нових звершень, які залежали від погодних умов. Тож казали: «Бог у цей день благословляє рослини, і все починає рости». Застережливі господарі нагадували: «На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай». Якщо на Благовіщення ніч тепла, то весна буде дружна; яка погода в цей день, таким буде і Великдень; як Благовіщення без ластівок — до холодної весни; як іде дощ — жито вродить; холодний вітер — до холодного літа, тепла погода — тепле літо; якщо на Благовіщення лелеки вже сидять на яйцях, то весна буде тепла; якщо у переддень Благовіщення піде сніг та мороз, то чекай на пізню весну, а холоди можуть протриматися до травня; якщо цього дня (або ввечері) гроза — рік буде врожайним на горіхи; дощить — восени багато грибів; іде сніг — літо не буде врожайним. Щоб зрозуміти, чи буде весна холодною, треба подивитись на небо: якщо літають ластівки, невдовзі значно потеплішає.
З дідів-прадідів українці слідували певним заборонам, бо вважали, «що Бог у цей день благословляє всі рослини та життя» і було за великий гріх братися за роботу. В свято навіть пташка гнізда не в’є, а «дівка косу не чеше» (волосся — символ долі). За легендою, в святковий день зозуля звила гніздо, а тепер не вміє цього робити і підкидає яйця іншим птахам. Тож не рекомендовано шити, вишивати, в’язати, рубати. Не можна одягати нову одежу, стригтися, робити зачіску, обрізати садові дерева, торкатися навіть насіння і зерна, працювати в городі, лихословити, сперечатися, засуджувати, брати або давати в борг, розводити вогонь, їхати з дому… На Благовіщення краще провести день у колі сім’ї.
Нагадаємо, що потрібно робити у Вербну неділю, щоб забезпечити здоров’я, добробут і захист на весь рік для всієї родини.