— Ми досліджували біологічну активність ехінацеї й отримали неймовірний результат: вона працює навіть про концентрації одна мільйонна відсотка.
— Скільки-скільки? Я не уявляю, — прошу доктора сільськогосподарських наук, професора, завідувача кафедри землеробства і агрохімії ім. В.І.Сазанова Полтавського державного аграрного університету Сергія Поспєлова розтлумачити цю якусь нереальну цифру.
— Якщо додати одну краплю розчину ехінацеї на 60-тонну цистерну води, то навіть тоді вона матиме лікувальний ефект, — пояснює професор.
Рослина, що рятує імунітет
Батьківщина ехінацеї — Південна Америка, де вона росте у преріях. Ще 300 років назад корінне населення країни — індіанці — збирали цю рослину й використовували у сирому та сушеному вигляді де тільки можна: і зуби чистили, і волосся мили, і в їжу додавали. Навіть глибокі рани, завдані ведмедями, та укуси отруйних змій успішно лікували. Тобто, людство має вже 300 років емпіричного досвіду застосування цієї квітки у народній медицині.
ВІДЕО ДНЯ
Запустити виробництво лікарських препаратів з ехінацеї в Україні намагалися ще у 50-х роках минулого століття. Тоді над цим працювали столичні фармацевти разом з науковцями Дослідної станції лікарських рослин, що знаходиться у селі Березоточа Лубенського району на Полтавщині. Але щось пішло не так, і цю затію закинули.
А потім сталася Чорнобильська трагедія. Як виводити радіацію і як протистояти захворюванням, які вона провокує, ніхто толком не знав. Людям радили пити червоне вино, а ще відвари лікарських рослин калгану й талабану для підвищення імунітету. Однак їхня користь доказової бази не мала.
РЕКЛАМА
І тоді полтавські вчені вирішили виправити ситуацію.
— На той час у нас, окрім ентузіазму, не було ні сировини, ні переробки, ні дослідницької лабораторії, — пригадує відомий вчений-ботанік, почесний академік НААНУ, доцент кафедри захисту рослин Полтавського державного аграрного університету Віктор Самородов. — Все почалося з того, що ми з Сергієм Поспєловим зібрали колекцію сортів і видів ехінацеї, виростили з насіння трохи розсади й висадили її на Полтавській державній сільськогосподарській дослідній станції ім. М.І.Вавилова у селі Степне під Полтавою. Паралельно підключили фахівців з Дослідної станції лікарських рослин, професорів Полтавського медичного інституту (тепер Полтавський державний медичний університет). Нашою метою було створення сировинної бази ехінацеї, щоб дослідити її можливості саме в напрямку боротьби з радіацією. Нам дуже допомогли уже напрацьовані розробки 50-х років. І в 1992 році Полтавська фармацевтична фабрика вперше в Україні випустила настоянку ехінацеї.
— То що ж показали досліди?
РЕКЛАМА
— Було науково доведено, що ехінацея стимулює специфічний (адаптивний або набутий) імунітет. При цьому збільшується кількість імунокомпетентних клітин в організмі, які захищають його від інфекцій, токсинів і пухлинних клітин.
Професорка з радіобіології Полтавського медичного університету академії Вікторія Почерняєва разом з колегою, професоркою Галиною Дубинською на експериментальних тваринах чітко визначили дози препарату, які працюють при тих чи інших ступенях опромінення. До того таких дослідів узагалі ніхто не проводив.
— Треба наголосити: ехінацея не виводить радіацію, а стимулює імунітет, — уточнює професор Поспєлов. — Відомо, що отримане опромінення його знижує і на цьому тлі у людини одразу ж «розквітають» різноманітні захворювання. Природних агентів, які їх подавляли б, не існує. Проте після прийому кількох крапель ехінацеї вони виробляються вже за кілька годин. Це все медично доведено, і в усьому світі ця рослина використовується тепер для боротьби з наслідками радіації.
— До речі, препарати з ехінацеї довели свою ефективність і під час пандемії коронавірусу, — каже Віктор Самородов. — У Китаї й деяких інших країнах їхній прийом був обов’язковим у протоколах лікування та профілактики ковіду. На цю тему написано сотні наукових праць у всьому світі.
РЕКЛАМА
Доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри землеробства і агрохімії ім. В.І.Сазанова Полтавського державного аграрного університету Сергій Поспєлов (ліворуч) та доцент кафедри захисту рослин Полтавського державного аграрного університету Віктор Самородов (праворуч)
Здоров’я в краплях, соках, у таблетках, чаях, комбікормах
Між тим українські вчені не припиняють досліджень унікальної рослини. Ехінацея давно вже існує не лише у вигляді спиртової чи водної настоянки, а й у формі соків, чаїв, сиропів, таблеток, сухих екстрактів. Сік випускають в Одесі, київський завод «Оболонь» давно добавляє ехінацею у газовані напої…
— Кому чай краще допомагає, кому спиртова настоянка, — по ходу розмови зауважує Віктор Миколайович. — Це залежить від особливостей організму. Але водний розчин (чай) треба вживати щойно завареним, тоді як настоянка може зберігатися значно довше.
Дослідження підтвердили потужну імуностимулюючу, протизапальну та антиоксидантну дію рослини, через що в Україні зареєстровано понад пів сотні лікарських засобів та дієтичних добавок на її основі.
— У ході медичних експериментів було доведено, зокрема, що рослина знімає запалення шлунку, захищає від шкідливих впливів та очищує печінку, допомагає швидше вимивати бактерії з сечовивідної системи і загалом чинить позитивний вплив на внутрішні органи, — каже доцент Самородов. — Ехінацея входить у п’ятірку найефективніших лікарських рослин світу! Причому, її масово використовують не лише у медицині, а й у тваринництві, птахівництві, промисловому розведенні риб…
Так, у співпраці з Вінницьким національним аграрним університетом ми довели, що при невеликих концентраціях препарату, який додається до води, знижується падіж пташенят. Спільно з Інститутом тваринництва НААН України застосовували кормові добавки з ехінацеєю у раціоні як поросят, так і дорослих свиней, і їхній загальний стан покращувався.
Загалом кормові добавки з ехінацеєю сьогодні суперпопулярна тема у світі.
Ще наприкінці 90-х років на станції штучного запліднення великої рогатої худоби під Полтавою зафіксували: якщо племінним бикам давати ехінацею, то їхня репродуктивна функція значно зростає.
Полтавські науковці серед квітучої ехінацеї
Перші дослідження на коропах були проведені у Львові в одному з рибних господарств років 15−20 тому. Тепер багато рибних господарств використовують подрібнену суху ехінацею пурпурову як функціональну добавку до основного корму для підвищення стійкості риб до інфекційних хвороб.
При розведенні породистих собак і котів також застосовують краплі ехінацеї для захисту від вірусів та бактерій.
— Наприкінці 90-х ехінацея стала настільки популярною на теренах пострадянських республік, що ми організували і провели у Полтаві кілька міжнародних конференцій з цього приводу, — пригадує доцент Самородов. — Нею цікавились агрономи, біологи, медики, ветеринари, тваринники, кормовиробники… А скільки було захищено наукових робіт на цю тему! Тільки в нашому виші Сергій Вікторович захистив докторську дисертацію й ще троє науковців — кандидатські.
Загалом Віктор Самородов і Сергій Поспєлов є авторами численних робіт та понад 100 патентів і авторських свідоцтв, значна частина яких присвячена саме інтродукції та дослідженню ехінацеї. Вони же є авторами першої монографії на пострадянському просторі про неї.
Наукова конференція з вивчення та використання ехінацеї, Полтава, 1998 рік
Близько 50 патентів на винаходи, пов'язані з розробкою рецептур препаратів, у тому числі ехінацеї та харчових добавок, отримав покійний професор Полтавського медичного університету Віктор Бобирьов.
Розробкою екстрактів, технологій одержання капсул та вивченням рослини займалися науковці Національного фармацевтичного університету (НФаУ) у Харкові.
— Коли ми тільки починали впроваджувати медпрепарати й біологічні добавки на основі ехінацеї, то прагнули, аби її назва була написана на кожній упаковці, — усміхається Віктор Миколайович. — А тепер, навпаки, її ховають за загальним словом «імуностимулятор». Це такий маркетинговий хід.
Ноу-хау кобеляцького аграрія здивувало американців
Нічого дивно, що саме на Полтавщині знаходяться найбільші в Європі площі, на яких вирощують ехінацею. В окремі роки нею тут засаджували 200−250-гектарні поля!
Вирощення ехінацеї зосереджено на Кобеляччині. Першим у 1999 році її почав культивувати керівник сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу «Придніпрянський» (тоді він ще називався «Радянський») Микола Андрієнко. Починав з тридцяти соток. Після чого сказав, що йому «ніколи гратися в розсаду, надалі будемо сіяти у відкритий ґрунт».
— Це був виклик світовій агрономії, бо ехінацею, яка є багаторічною рослиною, вирощують з насінння у штучних умовах, а тоді пересаджують розсаду в ґрунт, — каже Сергій Поспєлов. — Зухвалий експеримент ледь не закінчився крахом: посіви погано зійшли, адже тоді ніхто не знав ані норм висіву, ані глибини загортання насіння, ані періоду його сходження, ані того, як правильно боротися з бур’янами… До того ж, південь Кобеляччини — посушливий регіон, ґрунти там легкі, погано тримають вологу. Насінині ж ехінацеї, щоб вона пішла у ріст, треба поглинути 400 відсотків (!) вологи від своєї ваги…
Професор Сергій Поспєлов
Та вже на другий рік справа пішла краще. Землероби врахували помилки і поступово почали розширювати посівні площі. З роками напрацьовувався і вдосконалювався комплекс технологій вирощування ехінацеї у такий спосіб.
— Коли ми з Сергієм Вікторовичем полетіли до США в рамках обміну досвідом вирощування та застосування ехінацеї, тамтешні аграрії й учені були дуже здивовані нашому ноу-хау, — усміхається Віктор Самородов. — Загалом у нас багато хто із закордону купував насіння, пробував вирощувати рослину методом посіву, однак у них нічого не виходило. Основною причиною було те, що люди надто глибоко заробляли насіння. А його треба лише ледь-ледь загорнути в землю.
Та Микола Андрієнко пішов ще далі: почав виставляти пасіку біля полів квітуючої ехінацеї. Й першим отримав незрівнянний за своїми властивостями й смаковими якостями ехінацейний мед, який став візитівкою Кобеляччини.
За словами Віктора Самородова, бджолярі України давно навчились робити експресивний (фальсифікований) мед з ехінацеєю, додаючи до нього екстракт цієї рослини. Втім, експериментально доведено, що і в такій формі він «працює».
— Для того, щоб забезпечити надійну сировинну базу для виробництва лікарських препаратів, потрібно було відвести під ехінацею великі плантації, — продовжує Сергій Поспєлов. — Нам дуже пощастило, що до справи долучився полтавський підприємець Ігор Корнєв, який горів цією ідеєю. У селі Придніпрянське колишнього Кобеляцького, а нині Полтавського району його фермерське господарство «Фітоком груп» налагодило не лише вирощення ехінацеї у промислових масштабах, а також її механічну переробку, що відповідає європейським та американським стандартам.
Величезна й кропітка робота була проведена співробітниками Українського фармакопейного центру якості лікарських засобів, які вивчили сировину ехінацеї на її хімічний склад та прийшли до висновку, що як корені, так і надземну частину можна використовувати для виготовлення ліків. І нарешті в Україні з’явилися власні фармакопейні статті.
Найбільший покупець екологічно чистої української сировини — Німеччина, яка потребує її для виготовлення гомеопатичних ліків. Наша ехінацея стала золотим стандартом якості не лише у цій європейській країні, а й США, що підтверджується відповідними документами.
Віктор Самородов каже, що «працює» навіть експресивний мед з доданим екстрактом ехінацеї
«Красуня прерій» на полтавських полях
Водночас вчені Полтавського державного аграрного університету провели велику селекційну роботу з виведення нових видів ехінацеї.
— Один вид нашої селекції ехінацеї блідої отримав назву «Красуня прерій», — розповідає доцент Самородов. — За селекцію цього сорту ніхто у світі особливо не брався, бо не бачили перспектив. Але вона, як ми доказали, краща, більш лікарська, так би мовити, аніж пурпурова, оскільки поєднує у собі багато різних хімічних сполук. Рослина має довгий корінь, тому вона досить витривала до посухи. На жаль, фармакологічну документацію на неї мають не всі країни, тому переробки мало.
Ехінацея бліда
«Красуня прерій» починає квітувати раніше за інші сорти, на початку червня. Лише через місяць після цього зацвіте «Зірка Миколи Вавилова» — сорт ехінацеї пурпурової, виведений Віктором Самородовим та Сергієм Поспєловим. Рослина давно й активно використовується у фармакології та медицині.
Не все так просто виявилося з селекцією ехінацеї вузьколистої, яка дуже цінується у світі. В Канаді й Америці вона росте переважно у дикій природі, де її й заготовляють. Просто культивувати цей сорт невигідно: вона стає придатною до використання лише на третій-четвертий рік після висадки, має дуже тонке й ламке коріння, не надто стійка до хвороб. Тому в промислових масштабах її ніде не вирощують.
Ехінацея вузьколиста
Хоча все частіше українці висаджують ехінацею на приватних земельних ділянках з метою мати під рукою цінну лікарську рослину.
— Головний співробітник Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, що в Полтаві, академік Валентин Павлович Рибалко вже понад тридцять років щоранку додає кілька крапель настоянки ехінацеї власного виробництва у чашку з водою й випиває, — наводить приклад Віктор Самородов. — Він повірив у її користь, побачивши результати впливу рослини на поголів’я свиней в ході семи наукових дослідів. Цього року академік святкуватиме дев’яносторічний ювілей при гарному здоров’ї…
— Які особливості вживання ехінацеї?
— На користь пити щодня чай з ехінацеєю. Але заварювати одну чайну ложку на чашку окропу. Найкраще робити це зранку або до 17:00, бо напій бадьорить. З обережністю вживати людям з гіпертонією — рослина може підвищувати тиск. Не рекомендується давати маленьким дітям. А загалом, краще дотримуватися інструкції, що додається до кожного препарату чи рослинної добавки.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про підприємця з Полтавщини, який налагоджує випуск продукції з дикорослих рослин.
На фото у заголовку ехінацея пурпурова
Фото автора та надані Сергієм Поспєловим