Для більшості американців та європейців, які живуть сьогодні, світ анархії, ймовірно, ніколи не відчувався цілком реальним. З 1945 року Сполучені Штати та їхні союзники створили та підтримували порядок, який, хоча й не був повністю ліберальним чи повністю міжнародним, встановив правила, які підтримували мир між великими державами, сприяли світу відносно відкритої торгівлі та міжнародній співпраці. У наступні десятиліття світ став стабільнішим і процвітаючішим. Однак до цього тривалого миру у великих державах анархія була далеко не абстракцією.
ВІДЕО ДНЯ
Тоді країни лише починали проєктувати військову міць за межі своїх кордонів, а інформація, товари та люди переміщалися повільніше. Навіть у періоди міжнародних безладів держави могли чинити одна одній лише певну кількість «неприємностей», не ризикуючи власною загибеллю. Про це йдеться у статті професора з міжнародної політики Деніела Дрезнера і професорки з політології Елізабет Сондерс для найвпливовішого американського журналу з міжнародних відносин та зовнішньої політики США Foreign Affairs.
Сьогодні наймогутніша країна веде світ до іншого виду анархії. Прагнення Трампа до територіальної експансії руйнує найпотужнішу норму після 1945 року: кордони не можна перекроїти силою зброї. А його зневага до внутрішніх інституцій дозволила йому грубо придушувати будь-які спроби в самих США стримати ці експансіоністські мрії.
Іншими словами, анархія, яка виникає за Трампа, є більш хаотичною. Вона ближча до більш примітивної анархії політичного філософа Томаса Гоббса — світу «всі проти всіх», де суверенну владу не можна оскаржити ані всередині країни, ані на міжнародному рівні. У цьому гоббсівському порядку, керованому лідером, який відкидає будь-які обмеження своєї здатності діяти та якого технології надихають рухатися з шаленою швидкістю, все дозволено. Порядок цілком може врешті-решт виникнути з цієї анархії, але цей порядок навряд чи буде керований Сполученими Штатами або приноситиме їм користь.
РЕКЛАМА
У світі анархії війна є нормальною частиною міжнародних відносин, йдеться у статті. Анархія також функціонує як потужний обмежувач, змушуючи держави діяти розсудливо та економно використовувати свої ресурси. Ризик війни може змусити навіть великі держави двічі подумати, перш ніж вживати агресивних дій, щоб уникнути створення балансуючої коаліції.
Однією з найвідоміших теорій про те, як порядок виникає з анархії, є «теорія гегемонної стабільності», або ідея про те, що міжнародна система є більш стабільною, коли домінує одна країна.
Багато спостерігачів вважали, що адміністрація Трампа переорієнтується на Китай, зокрема виводячи ресурси з Європи та Близького Сходу. Хоча Трамп не успадкував мирної міжнародної обстановки, у нього все ще був час діяти: навіть попри війни в Україні, Газі та Судані, жодної глобальної війни не спалахнуло, і Вашингтон мав партнерів у Європі, які допомогли зупинити ревізіоністську росію від завоювання України після її повномасштабного вторгнення у 2022 році. Сполучені Штати все ще мали потужну мережу союзників, компетентний та розгалужений дипломатичний апарат і найпотужнішу науково-дослідну базу у світі.
РЕКЛАМА
Однак за один рік Трамп зруйнував більшість цих переваг, позбавивши їх або відмовившись від них, незважаючи на їхню цінність для Сполучених Штатів у боротьбі за домінування великих держав. Замість цього він прийняв видобуток ресурсів, корупцію та транзакційні домовленості, які він може переглядати за бажанням.
Протягом минулого року Трамп припинив зусилля щодо збереження того, що залишилося від порядку, очолюваного США, розпочав непотрібні та дедалі небезпечніші сутички з ключовими союзниками та підірвав самі основи могутності США. Війна росії в Україні, в якій Трамп, здається, мало зацікавлений, та конкуренція з Китаєм, про яку остання Стратегія національної безпеки адміністрації Трампа значною мірою мовчить, становлять найсерйозніші загрози для ліберального порядку, очолюваного США.
Загрози Трампа суверенітету Гренландії та Данії, а разом з ними і його очевидна готовність підірвати НАТО, небезпідставно розлютили європейські країни, які в іншому випадку прагнуть дозволити Вашингтону такі преференції, про які більшість країн могла б лише мріяти.
Жоден інший гегемон в історії не мав таких можливостей проєкції сили, якими досі володіють Сполучені Штати, або такої комунікаційної швидкості та охоплення, що стали можливими завдяки цифровій ері. Наступного місяця цілком можливо, що Трамп вирішить знову бомбардувати Іран — або укласти угоду з іранським духовенством, щоб отримати нафтові поступки. Можливо, він підтвердить відданість США НАТО — або вторгнеться до Гренландії. Якщо непередбачуваність має якусь цінність як геополітична тактика, її потрібно використовувати стратегічно та ощадливо. Мінливі імпульси Трампа, на основі яких він може діяти швидше та бездумніше, ніж будь-який лідер в історії, представляють собою новий рівень хаосу.
РЕКЛАМА
Нова трампівська анархія відрізняється ще одним важливим аспектом: жоден інший момент в історії не мав такого домінуючого впливу, який протягом тривалого часу був консолідованою (хоч і ніколи не повною) демократією, який би так швидко почав відступати та розхитувати свої ж демократичні інституції.
Основи американської могутності кореняться у верховенстві права всередині країни та надійних зобов'язаннях за кордоном, саме те, що Трамп намагається ліквідувати. Знищення ним іноземної допомоги та інфраструктури науково-технологічного домінування США, його небезпечна конфронтація з непохитними європейськими союзниками та, що найшкідливіше, використання ним військових та федеральних сил безпеки для зміцнення своєї внутрішньої влади зрештою підірве американську могутність. Відчужені союзники вже звертаються до Китаю та один до одного, щоб захиститися від нестабільних Сполучених Штатів. Незалежно від того, чи будуть ці дії успішними чи ні, вони послаблюють Сполучені Штати та роблять Китай відносно привабливішим для менших держав, які прагнуть безпеки. У глобальному порядку з нульовою сумою Трампа саме Сполучені Штати зрештою заплатять високу ціну, пояснюють автори статті.
Раніше «ФАКТИ» писали про те, що через загравання Трампа з путіним США потім доведеться заплатити більше, а поки Канада готується до партизанської війни, у країні розроблено план на випадок вторгнення США.