Критика Дональда Трампа Фрідріхом Мерцем минулого місяця відображала більше, ніж просто момент особистої відвертості чи розкол між Берліном та Білим домом. Вона вказувала на ширші зміни, що відбуваються серед європейських лідерів. Вони все частіше готові публічно протистояти адміністрації Трампа з питань, починаючи від Ірану і закінчуючи Україною та європейським суверенітетом. Дедалі більш нестабільна політика адміністрації Трампа та переконання, що вона вимагає більш рішучої відповіді, частково пояснюють ці зміни. Як раніше писали «ФАКТИ», навіть європейські ультраправі почали цуратися свого кумира.
ВІДЕО ДНЯ
Канцлер Німеччини торкнувся своїх зауважень війни проти Ірану. Він не вірив, як він сказав на заході в школі у своєму виборчому окрузі, що Трамп має життєздатну стратегію виходу. Ба більше, дипломатія Тегерана «принизила» США. Але коментарі Мерца не існують окремо — вони відбулися після серії жорстких висловлювань європейських лідерів, включаючи Еммануеля Макрона, Кіра Стармера та навіть Джорджію Мелоні, пише The Guardian.
Спроба США придбати Гренландію на початку цього року перетнула чіткі європейські червоні лінії щодо територіальної цілісності союзника НАТО та права на самовизначення гренландського народу. Так само, як і спроби Трампа та його віце-президента Джей Ді Венса вплинути на обрання Угорщини на користь Віктора Орбана.
Однак жодна з цих криз сама по собі не пояснює жорсткішої позиції Європи. Важливішою є зростаюче розуміння в європейських столицях того, що Вашингтон має менше важелів впливу на континент, ніж рік тому.
РЕКЛАМА
Війна в Ірані продемонструвала, що США потребують військової інфраструктури, що базується в Європі, для проєктування дій на Близькому Сході, що свідчить про те, що військова залежність не є односторонньою. Військові витрати Європи також різко зросли після повернення Трампа на посаду, але зараз все більша їх частка спрямовується європейським виробникам зброї.
США залишаються домінуючим постачальником зброї для Європи. Однак, за оцінками аналітичного центру Sipri, частка США у постачанні зброї до Європи впала до 58% з 2021 по 2025 рік, порівняно з 64% за період 2020−24 років.
Та ж логіка зараз формує європейське мислення щодо України. З березня 2025 року США припинили все фінансування Києва, а це означає, що фінансування України тепер надходить з ЄС. Україна продовжує закуповувати зброю через список пріоритетних потреб, складений разом з США та НАТО, але набагато більшу частину своїх військових потреб вона отримує не від США. Близько 60% військової техніки надходить від українського вітчизняного виробництва, а 20% – від європейських постачальників.
РЕКЛАМА
США все ще забезпечують критично важливі дані та протиповітряну оборону. Але європейські чиновники дедалі більше вважають, що навіть значне скорочення підтримки США в цих сферах не призведе до негайного колапсу України. Менш залежна від США Україна означає менш залежну від США Європу.
Європейські уряди також усвідомили, що багато загроз Трампа ніколи повністю не матеріалізуються. Опір президенту — з боку Конгресу, судів і навіть частини його власної коаліції Maga — зростає.
Лідери ЄС також менше стурбовані потужністю руху Maga та його впливом на вибори в Європі після того, як втручання Трампа та Венса зазнало такого разючого провалу в Угорщині. Враховуючи широку непопулярність Трампа серед європейської громадськості, протистояння США дає європейським лідерам вкрай необхідний відскок в опитуваннях громадської думки.
Ця зміна настроїв, ймовірно, сформує реакцію Європи на майбутні суперечки зі США, особливо в торгівлі. Якщо Вашингтон продовжить запроваджувати підвищення тарифів на європейський експорт, зокрема автомобільний, як зараз погрожує Трамп, ЄС відреагує більш рішуче, ніж минулого року, коли він погодився на 15% підвищення тарифів у рамках торговельної угоди між США та ЄС у рамках Turnberry.
РЕКЛАМА
Загалом, відносини Європи зі США стають менш шанобливими. Європейські уряди вважають, що вони мають більшу здатність протистояти тиску США. Аура непереможності Трампа розвіялася не тільки у США, але й і в Європі. Його союзники більше не відчувають, що їм потрібно підлещуватися та догоджати йому до кінця його другого терміну.
Тим часом Китай побачив вразливі місця США під час війни в Ірані, який, у свою чергу, заявив, що не збирається підлаштовуватися під США.