Поки на вулицях столиці Ірану була помічена російська бойова техніка, у парламенті країни погрожують Україні. За цими погрозами може стояти насамперед ракетна небезпека, і нехтувати нею не варто.
ВІДЕО ДНЯ
Таку думку «ФАКТАМ» висловив військовий експерт Дмитро Снєгирьов, який нагадав, що голова комісії з національної безпеки та зовнішньої політики парламенту Ірану Ібрагім Азізі заявив, що Україна перетворила свою територію на законну ціль Ірану. Це сталося тому, що Україна допомогла Ізраїлю безпілотниками.
— Я вважаю, що ставитися легкодумно до таких заяв не варто. Оскільки Іран має запаси ракет. Так, свого часу Іран отримав доступ до китайських ракетних технологій за допомогою поставок ракет CSS-8, переробленої копії радянської твердопаливної некерованої ракети комплексу «Луна-М», — нагадує експерт.
Але початком іранської ракетної програми можна вважати середину 80-х років минулого століття. Тоді, у 1985 році, Іран зумів закупити у Лівії ракети Р-17 комплексу «Ельбрус», який більше відомий як «Скад». Крім того, «Скaди» були закуплені у КНДР, які та у 70-х отримала від Єгипту, а в середині 80-х локалізувала під назвою «Нодон».
РЕКЛАМА
За оцінками фахівців, усі іранські ракети базуються виключно на двох джерелах: радянській Р-17 від «Скада» та 9М21 від «Луни-М». У модернізації та розробці похідних варіантів брали участь не лише іранські фахівці, а й КНДР.
На сьогодні іранська ракетна програма вважається однією з найсучасніших. Причому радіус ураження цілі — від 300 до 2,5 тисяч кілометрів. Це ракети Fateh (Фатех)-110, Zolfaghar (Зульфікар) та низка інших. Тобто засоби ураження є, а за даними американської розвідки, Іран може мати понад 3 тисячі балістичних ракет різного типу, водночас кількість крилатих ракет набагато більша.
На цей момент Іран випустив по країнах Перської затоки та Ізраїлю, за різними оцінками, приблизно до 1000−1200 ракет. Плюс знищена авіацією Сполучених Штатів та Ізраїлю приблизно така сама кількість. Але в будь-якому разі певний запас балістичних ракет є. Слід зазначити, що Іран зумів масштабувати виробництво ракет і через своїх проксі — це ХАМАС і Хезболла. Причому виробництво було розміщене фактично під боком у Ізраїлю — в тунелях. Варто зауважити, що навіть наземна операція ЦАХАЛу дала можливість ліквідувати не більше 40% підземних тунелів і, відповідно, виробничих потужностей засобів ураження.
РЕКЛАМА
Крім того, Іран може отримувати допомогу в межах «осі зла».
Слід зазначити, що відбувався обмін технологіями і з країною-окупанткою. Іран відповідно передавав технології виробництва БпЛА. Також його фахівці виступали як інструктори та провідні інженери під час будівництва заводів в Іжевську та Єлабузі. А росіяни передавали Ірану ракетні технології.
Однією з останніх іранських розробок є балістична ракета середньої дальності «Хайбар-шекан». При масі боєголовки 500 кілограмів і дальності польоту 1450 кілометрів її вирізняє, за словами виробника, висока маневреність, що значно збільшує ймовірність подолання систем ППО. Однак у бойових умовах вона ще не випробовувалася.
Найбільш далекобійною ж відомою іранською ракетою вважається рідкопаливна Khorramshahr (Хорамшахр). Вона названа на честь міста Хорремшехр і є балістичною ракетою середньої дальності, яку Іран випробував у січні 2017 року. Для Khorramshahr заявлена вага бойової частини становить 1800 кг при дальності польоту у 2 тисячі кілометрів. А у разі використання меншої бойової частини ця ракета, ймовірно, може летіти і на 3 тисячі кілометрів.
РЕКЛАМА
Для інших балістичних ракет, таких як Emad, Ghadr та Sejjil, вага бойових частин варіюється від 750 до 850 кілограмів. Їхня дальність — від 1700 до 2 тисяч кілометрів відповідно.
Дмитро Снєгирьов нагадує, що відстань по прямій між південними областями України та північними районами Ірану становить приблизно 1450−1500 км. Найкоротший шлях проходить через акваторію Чорного моря, територію Грузії та Вірменії. Тож загроза потенційна, і виключати можливість завдання удару по території України не можна, враховуючи той факт, що Україна направила до чотирьох країн Перської затоки своїх фахівців для нейтралізації іранських засобів ураження.
— Тому, враховуючи географію ударів іранської сторони, цей сценарій виглядає імовірним. Але тут виникає питання, що українська сторона має моральне право вимагати від партнерів як превентивні заходи посилення своєї системи протиповітряної оборони. Насамперед у моменті захисту від балістичних засобів ураження, що є основним елементом іранської ракетної програми, — підкреслює співрозмовник «ФАКТІВ».
Раніше в МЗС України порівняли погрози Ірану на адресу України з поведінкою серійного вбивці, який виправдовує свої злочини. Так, речник МЗС Георгій Тихий нагадав, що іранський режим роками підтримує вбивства українців, безпосередньо надаючи росії дрони та технології для агресії проти України.
Тим часом Іран заявив про військову підтримку з боку КНР та росії.