Найрідніші люди перетворились для Надії Вікарій на найбільший кошмар у житті, і лише через понад двадцять років вона вирішила позбутися цього душевного тягаря і розповісти свою історію. У соцмережах жінка заявила, що протягом п’яти років зазнавала зґвалтувань з боку двох братів, які зараз служать в армії. Також сексуальне насильство пережила й її старша сестра Даша, яку родичі вбили. Про тайне поховання дитини на сміттєзвалищі «ФАКТИ» писали ще у 2008 році. Тоді наша журналістка побувала у будинку Тетяни Саннікової та особисто з нею поспілкувалася. Та заявляла, що не дуже любить дівчат, а Даша була хворобливою й коли раптово померла, то її закопали недалеко від дому: «Ексгумація тіла дочки не виявила нічого кримінального. Виходить, що я ні у чому не винувата…».
ВІДЕО ДНЯ
Скрин допису Надії Вікарій у Threads
За словами 31-річної Надії, вона була восьмою дитиною, а її сестра Даша — на рік старшою. Загалом їхня мати Тетяна Саннікова народила 12 дітей — вісьмох хлопців та чотирьох доньок. Ольга і Світлана Саннікови — від першого чоловіка, а Дмитро, Сергій, Антон, Євген, Дарія, Надія, Михайло, Володимир, Віталій і Богдан Вікарії — від другого. Батько дітей Дмитро Вікарій постійно з ними не жив. Найстарша сестра Ольга, зі слів Наді, теж мешкала окремо, з бабусею. Про це пише видання «Бабель», журналісти якого побували на Житомирщині, звідки родом родина, опитали свідків тих подій, підняли шкільні документи 20-річної давнини, поговорили з правоохоронцями і кілька разів зустрілись із самою Надією Вікарій.
«Антисанітарія, бруд, в квартирі повно тарганів, підлога брудна, ніколи не мита, речі дітей брудні», — цитує «Бабель» особову справу Надії, у якій вказані причини вилучення в 1995 році дітей. Також в документі вказано, що діти були голодні, спали на встеленій матрацом підлозі, їх часто зачиняли вдома без нагляду дорослих.
Читайте також: Жорстоко бив та тримав на ланцюгу: на Дніпропетровщині вітчим катував 5-річного пасинка
РЕКЛАМА
«Вона дуже вперта. Владу любила тримати, всі по шнурку ходили»
«Згодом разом із братами й сестрами Надю виховували в житомирському інтернаті № 4. Це було непросте життя: деякі вихователі, зі слів Наді, лупцювали дітей, і, попри це, там їй подобалося більше, ніж у рідній сім’ї. Вона тепло згадує директора — нерідко прибігала до його кабінету просити подарунків чи жалітися», — пише Бабель.
Діти пробули в інтернаті до 2003 року. Сестри Надя і Даша тоді ходили в другий клас.
Колишній директор інтернату згадує Тетяну Саннікову як жінку з жорсткою вдачею: «Вона дуже вперта. Владу любила тримати, всі по шнурку ходили».
РЕКЛАМА
Він також сказав, що не всі діти хотіли повертатися до матері, яка «вибила» чотирьохкімнатну квартиру у Бердичеві.
Голод, побиття, знущання
«Нас із Дашею (вдома) били, прив’язували, і ми розуміли, що не хочемо такої мами». Матір Надя називає не інакше як Борисівна. Від Борисівни, каже, їм із сестрою перепадало за найменші дрібниці, наприклад, за зламаний олівець. Дівчат ставили на коліна на всю ніч, привʼязували до ніжок стола, завʼязували в мішок. Тоді ж, за словами Наді, вони з Дашею почали потерпати через сексуальне насилля одного зі старших братів", — йдеться у розслідуванні.
Скрин допису і статті у «ФАКТАХ»
У великій квартирі Надя та Даша спали на підлозі — біля батареї. Іншого місця їм не знайшлося: «Спати на дивані зі Свєтою у дівчат виходило, лише коли в гості приїздив тато або старша сестра Оля».
Вступатися за дівчат перед матір’ю брався найстарший брат, Дмитро, — Надя згадує його з вдячністю, це тепер її улюблене чоловіче імʼя. Але коли він пішов в армію, захищати дівчат стало нікому.
«Братів вона дуже любила, пишалася і всім розповідала, які в неї відмінники-сини. Вона виростила ґвалтівників і садистів, і дуже цим пишалася. І пишається досі», — говорить дівчина. Її слова стосуються двох братів.
РЕКЛАМА
Хлопчиків і дівчаток віддали навчатися в місцевий колегіум № 14. Оскільки між Дашею і Надією був лише один рік різниці, вони пішли в один клас — третій.
Читайте також: На перерві бив ліцеїста ногами: поліція Рівненщини порушила справу на нестриманого вчителя фізкультури
Одна з однокласниць дівчат, яка попросила не називати її імені, розповіла, що згодом у Даші почалися якісь проблеми зі здоров’ям, і вона не ходила до школи.
«Мати казала, що вона хворіє, носила якісь довідки. А Надя нам, як дітям, розповідала, що вона не в лікарні, що мама її забрала додому і знущається. Надя постійно приходила в школу з синцями — казала, що її побила мама. А якось прийшла з побитими передніми зубами. Чи то мама її об умивальник вдарила головою, чи то на неї умивальник… Коротше, сильно вдарила — так, що в неї аж зуби — два передні — побилися», — пригадує однокласниця.
Надя згадує, вони з Дашею постійно хотіли їсти — вдома їм діставалися лише зіпсовані продукти. Якщо хлопці все з’їли, і нічого не зіпсувалося — ходили голодні. Нишпорити по чужих сумках і знаходити харчі на смітниках Надю навчила Даша.
Надя каже, що їх часто привʼязували — або до ніжки стола, або до батареї. Сестра навчила її відвʼязуватися.
За словами Надії, насилля почалося ще в Житомирі, коли їх забирали на вихідні. Ще більше знущань було в Бердичеві. Пізніше, згадує дівчина, старший брат став залучати до цього процесу молодшого — він на той час ще не досягнув пубертату, тож спочатку, переважно, торкався дівчат і спостерігав. А вже в підлітковому віці, коли родина переїхала в село, почав ґвалтувати з проникненням, каже Надія. На той час вона вже була одна — сестра померла.
Поки Даша була жива, дівчата разом намагалися скаржитися матері, втім вона їм не вірила.
«Надія згадує, що їх з Дашею матір змушувала ходити вдома повністю голими. Одягати Надю почали лише після смерті Даші, тобто в десять років. Також, за її словами, коли матір била дівчат, перед цим рвала на них одяг і називала повіями, різко хапала за статеві органи і могла вдарити якимось предметом між ногами. Від цих ударів, з її слів, у внутрішній частині тазу, в інтимній зоні, залишилися шрами», — пише «Бабель».
Читайте також: «Коли він почав усе це зі мною робити, я була зовсім дитиною»: у Києві керівника дитячого хору звинувачують у домаганнях та зґвалтуваннях
Реакція Третього окремого армійського корпусу
У Третьому армійському корпусі, де рік тому служили сім братів Саннікових, у відповідь на запит «Бабеля» повідомили, що на момент підготовки відповіді жодних офіційних повідомлень від правоохоронців вони не отримували.
Якщо такі надійдуть, «військове командування забезпечить необхідну взаємодію». Коментувати події, «не пов’язані з виконанням військовослужбовцями обов’язків військової служби», там відмовилися.
Скриншот із сюжету Третьої окремої штурмової бригади, “Бабель”
Як пише «Бабель», окрім зґвалтування, Надія подала заяву про катування, вбивство і приховування злочину, однак повторно розслідувати обставини, за яких померла Даша, в прокуратурі не планують — нового провадження немає. Про ексгумацію останків наразі, відповідно, теж не йдеться.
Реакція членів сім’ї Надії
Журналісти «Бабеля» також намагалися звʼязатися із членами сім’ї Надії, яких вона публічно згадувала.
Зокрема вони додзвонилися до старшої сестри Світлани, але вона відмовилася надавати коментарі. Зрештою, журналісти приїхали до помешкання Тетяни Саннікової, утім, її син Євген не дозволив поспілкуватися з жінкою.
«Бабель» зміг поговорити кілька хвилин телефоном лише з найстаршим братом, Дмитром Вікарієм. Надія не звинувачувала його в насиллі. Той відмовився коментувати слова сестри та додав, що ні він, ні інші члени родини не бачили вдома того, про що говорить Надя.
А на прохання передати запит про коментар матері і братам відповів, що його сім’я не братиме участі в «медійній кампанії».
За словами Дмитра, допоки триває слідство родина не коментуватиме ситуацію. У розмові він також згадав, що Надія зараз збирає гроші в підписників, і в цьому її інтерес.
Надя справді відкрила збір. Каже, люди відправили їй понад 200 тисяч гривень. Зараз вона за станом здоров’я не працює — їй діагностували посттравматичний стресовий розлад. Надія надала в розпорядження редакції «Бабель» відповідний документ від психіатра.
Раніше «ФАКТИ» писали про те, що на Сумщині судитимуть офіцера ЗСУ, який знущався з солдатів.