Ще одна родина втратила надію на зустріч зі своїм захистником, яка жила в серцях упродовж семи місяців. «На щиті» повернувся додому солдат Олександр Мацюк. Життя помічника гранатометника обірвалося 13 липня 2025 року внаслідок штурмових дій ворога поблизу населеного пункту Комар Волноваського району Донецької області. Йому навіки — 43, повідомляє Ковельський міський голова.
ВІДЕО ДНЯ
«У 2000 році Олександра призвали на строкову військову службу. Повернувшись, працював на підприємствах Ковеля, бував на заробітках за кордоном. У травні 2015 року його мобілізували до війська для участі в антитерористичній операції. Пройшов бої на Донеччині та Луганщині. За сумлінне виконання службових обов’язків нагороджений відзнакою Президента України „За участь в АТО“, нагрудним знаком „Ветеран війни“, двічі відзначений командуванням військової частини за самовідданість і професіоналізм. У березні 2016 року Олександр демобілізувався і повернувся до мирного життя. Працював на пилорамі. Для рідних він завжди був щирим і турботливим: дбав про господарство, багато часу проводив із племінниками», — йдеться у повідомленні.
З початком повномасштабної війни Сашко розумів: його черга знову стати у стрій — неминуча. Адже чимало його друзів, односельчан, рідних уже боронили Україну.
8 квітня 2025 року Олександра мобілізували до війська. Він втретє взяв до рук зброю та долучився до 5-ї окремої важкої механізованої бригади. Вдруге його шлях війни проліг Донеччиною — землею жорстоких і виснажливих боїв.
РЕКЛАМА
Телефонуючи рідним, Олександр був небагатослівним. Але одна фраза, сказана у хвилину надзвичайного емоційного напруження, сказала більше за всі слова: «Цього разу додому не повернуся…»
Але він повернувся, на жаль, «на щиті».
Поховали захисника на кладовищі села Гішин Тойкутського старостинського округу Ковельської громади.
РЕКЛАМА
Раніше повідомляли, що у Дунаївцях на Хмельниччині громада з болем у серці провела старшого солдата Котика Валентина. Бійцю навіки 50 років.