Повномасштабна війна в Україні триває вже довше за Другу світову. Українці воюють не лише за себе, вони захищають Європу та Америку. Фронт зараз не тільки на лінії зіткнення, а й там, де начебто має бути тил. Відомий історик і дослідник війни Філліпс О'Брайен пише, що американські та європейські партнери Києва фактично користуються цією ситуацією, використовуючи Україну для вирішення своїх цілей та не допомагаючи належним чином
«Писати тижневик про війну, перебуваючи в Україні, це особливий досвід. Звісно, більшу частину часу я пишу ці тижневики в теплі, затишку і тиші свого кабінету або офісу. Але цього разу я перебуваю в Україні, де провів останні кілька днів і ще трохи затримаюся. Мушу згадати декілька речей, які побачив на власні очі — те, що наразі переживають українці.
ВІДЕО ДНЯ
Якщо є дві постійні теми, які я чую від українців, то перша — їхня віра в те, що путін і росіяни прагнуть знищити їх як народ і культуру. Майже 4 роки війни росіяни щороку жертвують сотнями тисяч своїх солдатів, щоб захопити невеликі сільськогосподарські угіддя. Росіяни йдуть на ці жертви частково тому, що готові покласти більше своїх солдатів, аби вбити одного українського військового. Вони роблять кривавий розрахунок: українців менше, тож їхній людський ресурс вичерпається швидше. Якщо росіяни не дбають про свій народ, то, як розуміють українці, навряд чи вони дбатимуть про інших.
Навіть якщо в найближчому майбутньому буде укладено перемир'я (а думки із цього приводу розділилися), тут широко визнають: російська держава вважає вільну і незалежну Україну несумісною з уявленням про власну велич. Навіть якщо бойові дії на деякий час припиняться, вони вважають, що раніше чи пізніше бойові дії відновляться. Проблема росії — саме існування України, і перемир'я цього не виправить.
Друга тема моєї поїздки — те, що українці навчилися жити з такими нестатками, які змусили б більшість американців і європейців панікувати і, можливо, зламатися. Останні кілька днів були дуже холодними: мінус 15 градусів за Цельсієм.
РЕКЛАМА
Більша частина лівого берега Києва, міста з мільйонним населенням, уже кілька днів залишається без електроенергії, опалення і навіть води. У Дніпрі ситуація ще гірша. І попри це ніхто не скаржиться. Навпаки: люди сприймають цю надзвичайну ситуацію як частину свого життя — жахливу, але необхідну умову, яку вони мусять витримати, щоб вижити.
Водночас США покинули Україну (і це факт, не будемо прикидатися), а європейські держави залишаються розділеними у своїх зусиллях. Фактично вони користуються українцями, які лише хочуть бути європейцями і союзниками США. Схоже, партнери України розуміють, що українці не мають іншого вибору, крім як боротися за своє існування. А відсутність альтернативи означає, що українці йтимуть на жертви, які водночас захищають їхніх партнерів.
Це — чиста експлуатація.
РЕКЛАМА
Допомога, надана Україні, насправді мізерна порівняно з величезними втратами, яких Україна завдає росії, та стражданнями українського народу. В українців немає вибору, а ми залишаємося в безпеці та спокої за їхніми спинами, дозволяючи їм страждати, поки ми живемо звичайним життям.
Я можу лише уявити, що переживають українські солдати на фронті у цей жорстокий холод. Я не поїхав на фронт, бо не бачу нічого славного в тому, щоб академіки та аналітики грали в Рембо. Насправді я вважаю це безвідповідальним. Наближаючись до фронту, ви лише просите українців, які супроводжують вас, даремно ризикувати своїм життям. Це справді ганебно.
Водночас я зустрів багатьох солдатів, які були на фронті. І вони вражені цією зимою. Останні кілька зим в Україні були незвично теплими, а ця — точно ні. Вона по-справжньому люта, і це лише січень. Може стати ще гірше.
Тож коли ви читаєте це, сидячи у затишному опалюваному будинку, з увімкненим світлом, їжею під рукою, без ракет чи дронів, що кружляють над головою і готових знищити вас, усвідомте: це протилежність сьогоднішній реальності в Україні. Їхня реальність — протилежна в усьому. Тож не кажіть більше про «допомогу» Україні. Українці допомагають європейцям та американцям, борючись за своє виживання. Ми зобов'язані їм вдячністю, а не навпаки.
РЕКЛАМА
Білий дім пообіцяв, поклявшись на серці. Законопроєкт Грема-Блюменталя має бути схвалений вже цього тижня, а потім проти росії мали б запровадити жорсткі санкції. Жодних більше вигадок — це відбувається. П'ять днів тому один зі співавторів законопроєкту, сенатор Ліндсі Грем із Південної Кароліни, запевнив нас, що законопроєкт був «схвалений» Білим домом і голосування призначать найближчим часом.
Грем сказав, що цього разу Трамп налаштований серйозно.
І звичний хор прихильників Трампа, які теж брешуть, запевняючи, що підтримують Україну, вигукував своє звичне «алілуя». Трамп, мовляв, жорстко вдарить по росії.
І відтоді вгадайте, що сталося. Голосування не було призначено, Білий дім замовк, а Грем почав гарячково уникати теми України і говорити про те, як Трамп хоче принести свободу Ірану.
Звісно, вся ця дискусія — один із найгірших фарсів останніх років.
Щоб було зрозуміло щодо законопроєкту Грема-Блюменталя: Сенат не потребує схвалення Білого дому, щоб винести законопроєкт на голосування. А Трамп вважає, що і так вже має повноваження накладати такі санкції.
Інакше кажучи, якби було реальне бажання винести законопроєкт на голосування або покарати росіян, обидві ці речі могли б статися прямо зараз. Але цього не відбувається.
Без сумніву, ми повторимо цей безглуздий процес приблизно через тиждень.
Росіяни вірять, що з Трампом на посаді президента і Китаєм за спиною час на їхньому боці".
Переклад iPress. Публікується у скороченому варіанті.
Нагадаємо, аналітик та громадський діяч Валерій Пекар назав важливі напрямки у 2026 році, які допоможуть Україні протистояти росії.
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.