З 2023 року Православна церква України перейшла на новоюліанський календар, і тепер Різдво віряни святкують 25 грудня, а з 15 листопада до 24 грудня триває Пилипів піст (або Різдвяний піст, або Пилипівка). Після Великого це найтриваліший період посту. А назва його походить від свята, присвяченого вшануванню пам’яті апостола Пилипа (14 листопада), з наступного дня й починається піст.
За ті 40 днів, протягом яких проходить Пилипівка, життя українських селян змінювалося. Головною метою цього посту є підготовка до Різдва Христового через обмеження в їжі та духовне очищення.
Головна мета Пилипівського посту — підготовка до Різдва
– Піст, зокрема, Пилипівський, демонструє традиційну форму харчування, яка регламентувалася за допомогою говіння, — пояснює Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. — Під час посту запроваджено обмеження вживання жирних продуктів і введення у повсякденний раціон значної кількості рослинної їжі, багатої на вітаміни та мікроелементи — олії, квашених овочів, сухофруктів, горіхів, грибів, риби тощо. Не можна було в цей період вживати скоромного — м'ясних та молочних страв.
ВІДЕО ДНЯ
Апостол Пилип
Під час посту в середу і п'ятницю споживали рослинну їжу без олії, а у вівторок та четвер — з олією. В суботу та неділю, а також на великі свята умови посту пом’якшувалися. Також робили винятки для тих, хто хворіє або працює на важких роботах, вагітних, годує грудних дітей. Треба зауважити, що пісний стіл теж був доволі різноманітним, і господині вміли використовувати продукти без шкоди традиціям посту. Загалом в цей час на столі мали бути: пісний борщ, юшка та куліш, куди замість сала додавали олію.
РЕКЛАМА
Також готували голубці з пшоном, смажену рибу, пампушки, різноманітні каші та вареники — з картоплею, кислою капустою, урдою (підсмаженим конопляним або льняним насінням), сушеними грушами, тощо.
Під час посту їжа була рослинною
Веселощі та забави на Пилипівські заговини
В переддень посту, 14 листопада, на Пилипівські заговини, ще вільно вдосталь могли поласувати скоромним. У народі виник звичай добре попоїсти цього дня з веселощами та забавами. По всій Україні на Пилипа збиралися родинами, одружені діти навідували своїх батьків, запрошувалися куми. Самотні люди гуртувалися за вечерею з сусідами. Побутувало поняття пилипівської складчини, коли в гості ходили, приносячи з собою їжу та напої. Залишки їжі віддавали бідним людям. В кожній родині готували борщ, локшину, пиріжки, смажене м'ясо, переважно птицю, щоб «статечно провести Пилипа». До наших днів дійшли привітальні діалоги на Пилипа, як наприклад: «Чи чуб, чи липа, а сьогодні святого Пилипа. — Тож будьте здорові з ним!» За вечерею співали пісень, а засиджувалися аж до півночі. Коли розходилися по домівках, жіноцтво зголошувалося на сходки — з цього дня починали прясти кужіль на полотно. І якщо жінки використовували цей період для прядіння, то чоловіки намагалися заготовити якомога більше дров, адже наближалася зима і холоди. А в народі жартували: «Якщо хочеш лози, то в Пилипівку вози».
РЕКЛАМА
Серед молоді в переддень заговин на Пилипівку побутували так звані «складки» — вечорниці, де парубки та дівчата пригощали один одного. Дівчата готували вечерю з млинцями, яєчнею, а хлопці приносили вино, горілку, цукерки, пряники й інші куповані ласощі. Крім того, парубки наймали музику.
Попри те, що піст — це час, коли намагаються обмежувати себе в їжі та розвагах, молодь продовжувала збиратися на вечорниці та досвітки. В хаті вдови або самотньої жінки дівчата пряли, вишивали в гурті часто аж до світання — адже від працьовитості дівчини залежало її придане.
— Пилипівка перегукується з західним Адвентом, — зауважує Ніна Главацька. — Наше очікування приходу Різдва було ознаменоване виготовленням різдвяних солом’яних «павуків», колядницьких зірок, лагодженням вертепів і шопок, вивченням колядок, формуванням колядницьких гуртів. Часто ці приготування і здійснювалися саме на вечорницях.
«Вечорниці» Ілля Рєпін. 1881 р.РЕКЛАМА
До Пилипа, починаючи з Покрови, справляли весілля. Тій з дівчат, яка не дочекалася сватів до Пилипа, доводилося ще подівувати, оскільки у піст весіль категорично не грали. «Пилип не до всіх прилип», — казали в таких випадках. Окрім вінчання, інші треби, наприклад, хрещення, проводилися незалежно від того, є піст чи його немає.
Пилипівка — час духовного очищення
Під час цього посту Церква, бажаючи скріпити своїх вірних прикладом святих Старого й Нового Завітів, вшановує пам'ять деяких пророків і святих: пророка Наума, святих апостолів Матфея і Андрія; святителя Миколая; преподобних Йоана Дамаскина і Сави Освяченого; мучениць Катерини, Варвари та ін. Традиції цих свят сприяли тому, аби прийти до світлого дня Різдва Христового в мирі з собою і оточуючими. Показовим у цьому відношенні є звичай на Миколая (6 грудня) миритися з недругами (зафіксовано на Слобожанщині) — «братчини». До Микільських братчин пекли пироги і варили ритуальний напій — пиво з ячменю нового врожаю, скликали гостей: «На Микольщину клич друга, клич і ворога, обидва будуть друзі». Під час трапези по колу пускали чашу з цим ритуальним напоєм — братину. Гостини ставали символом взаємного прощення і примирення. До Миколи старалися віддати борги, казали: «Або на Миколи, або ніколи».
Прикмети Пилипівки
Пилипівський піст — це період, коли найкоротші дні, про що йдеться у прислів’ї: «У Пилипівку день до обіду». Відомі й інші примовки, які зародилися на основі багаторічних спостережень в тому числі і за природою:
- «Хто святкує Пилипа, буде голий, як липа» (викладе на стіл все що є, відзначаючи пилипівські складчини):
- «Іній на Пилипа — буде овес, як липа»:
- «Коли іній, то на врожай, а як дощ — на дорідну пшеницю»:
- «Якщо хмарно і сніжок притрусив, то травень буде гожим»:
- «Якщо на Пилипівський піст лежить сніг, то він лежатиме до повені» (буде холодною зима):
- «Яка ніч у Пилипівку, такий день у Петрівку».
Раніше «ФАКТИ» розповідали про неординарні звичаї свята Андрія — старовинних обрядах «кусання Калити», дівочих ворожіннях на достойну пару і парубочих витівках. Нагадаємо й рецепт традиційного коржа на Андрія — смачної «Калити».