Популярний хіп-хоп виконавець ХАС (Назар-Хайдар Хассан) каже, що головне — правильно розставляти пріоритети. Він називає себе артистом, а шанувальникам давно відомий як радіоведучий, співак, автор Youtube-проєктів та шоумен. Саме Назар став одним з ведучих оновленого проєкту «Ранок Вдома» (Дім), а до того — замінив Ігоря Кондратюка у легендарному шоу «Караоке на Майдані».
В ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» ХАС зізнався у своїх страхах, згадав участь у шоу талантів та життя у Сирії.
«Це було дуже страшно»
— Назар, як вас краще представляти — співак, радіоведучий чи телезірка?
ВІДЕО ДНЯ
— Мені подобається слово «артист», бо воно всеосяжне — несе за собою цілі, можливості й відповідальність. Така багатозадачна людина, яка вчиться і пробує себе багато в чому. Насправді участь в телевізійних проєктах не дуже впливає на мій звичайний режим. Паралельно я роблю свої Youtube-проєкти, займаюсь творчістю, знімаю кліпи, записую пісні. Чи змінився зараз мій графік? Ні. Просто треба вміти розставляти пріоритети.
— Ви вже були ведучим ранкового шоу «Прокидайся» на одному з телеканалів.
РЕКЛАМА
— Так, і я чекав на запуск «Ранку Вдома», бо це знайомство з новими людьми, синергією. Я люблю це відчуття. Мені подобається «притирання», я від нього кайфую. Бо саме тоді зʼявляється класний, новий продукт.
— Чи було таке «притирання» з Ігорем Кондратюком у проєкті «Караоке на Майдані», де ви стали ведучим?
— Точно нам не було складно. Ми пройшли певну еволюцію відносин. Вперше ми познайомились з Ігорем Васильовичем на талант-шоу, коли мені було 19 років. Потім знову зустрілись, коли мені виповнився 21 рік. Це були «Україна має талант», «Х-фактор», я виступав як запрошений гість на «Караоке», потім читав новини в стилі реп на шоу «Кондратюк у понеділок». Кілька років ми не спілкувалися і знову зустрілися на зйомках мого кліпу «До зими», в якому він зіграв самого себе. Тоді Ігор Васильович запитав, скільки мені років. Я сказав, що буде 35, і він згадав, що саме в ці роки розпочав «Караоке». На цьому все і завершилось, а пізніше він подзвонив і запропонував спробувати себе у ролі ведучого. Я взяв участь у кастингу і… пройшов.
РЕКЛАМА
ХАС замінив Ігоря Кондратюка у легендарному шоу “Караоке на Майдані”
— Памʼятаєте перші почуття на сцені, коли вам було девʼятнадцять?
— Звичайно! Це було дуже страшно. У мене тоді був свій гурт, і вперше у моїй карʼєрі відбувалося щось схоже на справжній кастинг. Це був 2010 рік, і україномовний реп про соціальні проблеми України та світу — було щось дуже дивне. Членом журі був Влад Яма — це зараз звучить просто смішно. Ще гірша ситуація була на «Х-факторі», бо мене оцінювали Сосєдов, Дубцова і Серьога. Звичайно, ведучою була Оксана Марченко. По факту, Кондратюк у 2010 та 2012 був єдиним, хто «топив» за українське. У ті роки взагалі було важко. Як артист я почував себе непотрібним. Я оббивав пороги радіостанцій, а мені казали, що у них слухають тільки російською.
— Коли ситуація змінилася?
РЕКЛАМА
— Коли почалися квоти на україномовний контент і настільки не вистачало артистів в базах, що радіостанції самі писали з питанням, чи є у мене матеріал. Це було вже після 2014 року. Тоді я став ще і радіоведучим, бо був брак тих, хто міг вільно себе почувати в ефірі, спілкуючись українською.
— Хоча ви в дитинстві жили у Сирії…
— Так, до першого класу я жив з батьками у Дамаску, а потім повернувся до України, невеликого містечка під Львовом. Знаєте, українську мову дуже легко вчити, коли тобі «дають по шапці», тому у мене не було іншого вибору, ніж вивчити. І зараз я не прихильник лагідної українізації.
«Важливо тільки те, що думаєш ти»
— Як ви змінилися за часів великої війни?
— Мабуть, як і всі українці — я ж не живу у якійсь «бульбашці». Проживаю всі етапи — від відчаю до розпачу, болю, суму. Все змінюється.
— Зараз у вас який етап?
— Я відчуваю необхідність своєї роботи, доцільність будь-якого проєкту. І не звертаю увагу на думку суспільства, бо це — утопія. На якомусь етапі життя і створення важливо тільки те, що думаєш ти.
“Я відчуваю необхідність своєї роботи, доцільність будь-якого проєкту. І не звертаю увагу на думку суспільства”, – каже артист
— Багато творчих людей відчували свою непотрібність на початку вторгнення.
— Я не виключення. В нашому соціумі не заведено поважати людей мистецтва. У нас артисти — ті, хто співає під їжу. Сформованого ринку немає. І коли стається така критична ситуація, як війна… Якщо до цього я відчував свою непотрібність, то що казати вже про початок війни. Але з часом адаптуєшся до всього. Я і зараз відчуваю, що артист в Україні — ніхто. Не можна порівнювати з відношенням до артистів на Заході, в Америці. У них такі люди мають значення, вплив і відомість далеко за межами країн. А у нас артисти — маленькі шестерні. Так, їх багато, але для них немає однієї машини.
— І як це змінити?
— Потрібно законодавство України, яке буде регулювати авторські права. Якби ми заробляли, як американський артист… Памʼятаєте, були часи, коли артисти виступали на президентських виборах? От саме тоді зароблялися великі гроші. А в Америці, до прикладу, Джастін Тімберлейк фінансував передвиборчу кампанію Хілларі Клінтон. Ми можемо подібне уявити в Україні?! У всьому світі цінуються люди, які створюють щось нове.
— Але ставлення людей до людей творчих професій явно змінилося за останні роки.
— Я кажу саме про структуру, державу і відсутність фінансових дотацій. Натомість я маю дуже багато платити податків. Крок має зробити держава, але, на жаль, поки про це мова не йде…
Раніше популярний актор, зірка фільму «Я, „Побєда“ і Берлін», Іван Бліндар в ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» розповів про найважчий період життя, панічні атаки та військове навчання.
Читайте також: «Нічого не хочу — ні бачити когось, ні їхати кудись»: ведуча проєкту «Ранок у великому місті» Юлія Зорій про пережите під час війни