Нова хвиля скандалу навколо народного депутата Сергія Лабазюка, якого звинувачують у масовому рейдерстві та корупції, виводить на світло потужну схему захисту на найвищих поверхах судової системи України. Як з’ясувалося, для вирішення будь-яких питань у судах та правоохоронних органах «народний махінатор» Лабазюк підключає свого кума — «рішалу Феміди» Віталія Марцинкевича, чия родина є цілою династією впливових суддів.
«Суддя анти-майданівець» та його сімейна мережа
Віталій Анатолійович Марцинкевич — центральна фігура цієї схеми. Його суддівська кар’єра почалася в Хмельницькому, а з 2011 року він перебрався до Дніпровського районного суду міста Києва. Саме на цій посаді він «прославився» під час Революції Гідності, відправивши під варту чотирьох учасників протестів та позбавивши прав ще шістьох водіїв Автомайдану на основі сфальшкованих справ.
Найбільш показовою стала історія з арештом 22 січня 2014 року оператора «Спільнобачення» Володимира Карагяура та братів Маркусів, яких затримали за покупку пального для генераторів. Суддя Марцинкевич, проігнорувавши реальні обставини, виніс ідентичні ухвали про їхній арешт, в яких стверджувалось, що вони з ножами та битами нападали на «Беркут». Це рішення було повністю сфальсифікованим і політично вмотивованим.
Після Майдану Марцинкевича неодноразово намагалися звільнити за порушення присяги, але завдяки родинним зв’язкам та судовим тяжбам він то повертався на посаду, то отримував мільйонні компенсації (понад 2,4 млн грн за «вимушений прогул»). Остаточно його було звільнено лише в січні 2022 року.
Але справжня сила Віталія Марцинкевича — не в його колишній посаді, а в родині:
▪ Батько — Анатолій Миколайович Марцинкевич: екссуддя, колишній голова Апеляційного суду Хмельницької області та, що найважливіше, — колишній секретар Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС). Саме на цій посаді він під час Майдану формував суддівський корпус. Він уник люстрації і навіть після звільнення продовжує мати колосальний вплив у суддівському середовищі, отримуючи довічну пенсію понад 200 тисяч гривень на місяць.
▪ Брат — Сергій Анатолійович Марцинкевич: суддя Хмельницького міськрайонного суду.
▪ Двоюрідний брат — Костянтин Михайлович Огороднік: суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ця могутня родинна мережа і є тим механізмом, який Лабазюк використовує для тиску на суди.
Як працює схема: від Хмельницька до Верховного Суду
Свіжу иллюстрацію роботи цієї схеми надав директор ДП «ДГ «Проскурівка» Євгеній Добрянський, який публічно звинуватив Лабазюка в спробі рейдерського захоплення державного підприємства.
Для усунення принципового директора Лабазюку через Марцинкевичів знадобився вплив на Господарський суд Хмельницької області. Як розповідають, батько Віталія, Анатолій Марцинкевич, колись допоміг судді цього суду Іллі Заярнюку уникнути кримінальної відповідальності за корупційну справу його матері. Тепер настав час «віддати борги». 11 червня 2025 року суддя Заярнюк виніс ухвалу про відсторонення Добрянського від посади, фактично відкривши шлях для захоплення підприємства та вивезення державного зерна.
Однак головний удар завдається в апеляції. Для впливу на Північно-західний апеляційний господарський суд клан Марцинкевичів залучив всю свою «артилерію»:
▪ Віталій Марцинкевич особисто тиснув на головуючу суддю Павлюк І.Ю.
▪ Анатолій Марцинкевич приїжджав до голови суду з «проханням».
▪ Костянтин Огороднік, суддя Верховного Суду, здійснив «телефонне право» — дзвонив судді Павлюк, щоб забезпечити потрібне для Лабазюка рішення.
Системна проблема, а не поодинокий випадок
Ця історія — не просто опис зухвалої корупційної схеми. Це дзеркало системних проблем українського правосуддя, яке так і не було повністю очищено після Майдану.
Клан Марцинкевичів — яскравий приклад «суддівських олігархів», які, маючи глибокі родинні зв’язки та контроль над ключовими посадами в системі, можу yearsми годами блокувати будь-які спроби реформи і залишатися непорушними. Вони пережили Майдан, люстрацію (або уникли її) і продовжують здійснювати владу, продаючи її таким як Сергій Лабазюк.
Справа «Проскурівки» — це лише верхівка айсберга. Вона показує, що для боротьби з топовою корупцією недостатньо затримати одного корумпованого нардепа. Необхідно розірвати цілі павутини впливу всередині судової системи, які і роблять можливими такі злочини на найвищому рівні. Поки ці мережі існують, будь-який корупціонер чи рейдер знайде собі «рішалу Феміди» для захисту.
Журналісти спіймали рейдерів Лабазюка на гарячому. ВІДЕО
Після резонансного звернення в.о. директора державного підприємства “Проскурівка”, що на Хмельниччині, Євгенія Добрянського до Президента, Генпрокурора та Верховної Ради про рейдерське захоплення підприємства, журналісти виїхали до Хмельницької області та зафіксували, що без документів та дозволів, під охороною “приватної військової компанії” з полів підприємства вивозиться державний врожай, а техніка держпідприємства вже працює в компанії “Вітагро”.
Раніше, під час захоплення підприємства, за словами Добрянського, працівників побили, документи знищили, обладнання вивезли, збитки держави оцінюються у десятки млн грн.
Відеокамери зафіксували обличчя нападників та номер машин (відповідне відео вже є у найбільших телеграм-каналах країни).
Відзначимо, що у відеозверненні, яке активно поширюється в соцмережах і набрало вже мільйони переглядів, Добрянський звинувачує рейдерському захопленні держпідприємства та доведенні його до банкрутства народного депутата Сергія Лабазюка.
Нагадаємо, що народний депутат України Сергій Лабазюк, обраний від Хмельниччини, фігурує у корупційному розслідуванні НАБУ.
За даними слідства у 2023 році він пропонував хабар віце прем’єр-міністру з відновлення Олександру Кубракову та голові Державного агентства з відновлення Мустафі Найєму.
Метою було отримання інфраструктурних підрядів на суму близько 1 млрд грн для афілійованої компанії. У справі триває судовий процес: спочатку Вищий антикорупційний суд відправив Лабазюка до СІЗО, згодом він вийшов під заставу у 50 млн грн.