Стрітення Господнє — одне з 12 давніших православних свят, присвячених життю Христа, і символізує зустріч Бога з людством. У церковному календарі приходиться на 2 лютого (за новим літочисленням, прийнятим у 2023 році, дата перенесена з 15 лютого на 13 днів назад). Встановлене свято в пам’ять про те, як на 40-й день від Різдва Христового Марія і Йосип пішли з дитям до Єрусалимського храму, аби принести подячну жертву (Пречиста Діва принесла пару горлиць) за свого первістка. Там Святе сімейство зустрів Симеон Богоприємець, який благословив малого Ісуса і проголосив появу Месії. А літня благочестива вдова Анна-пророчиця після цієї зустрічі потім проповідувала, що серед людей є Спаситель.
ВІДЕО ДНЯ
Народні традиції свята символізують початок весни
– З церковносвлов’янської мови слово Стрітення перекладається, як «зустріч», — відмічає Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. — Стрітення Господнє також називають Принесенням до Храму. З моменту виходу евреїв з єгипетського полону було заведено, що кожне немовля (хлопчик) належало Богу і на 40-й день після народження приносилось до храму. Свято символізує зустріч Бога з людством в особі старця Симеона, а Богородиця жертвує Сина людям для виконання спокутної місії. Перед смертю праведний Симеон благословив малого Христа, а Богородиці сповістив про її майбутню жертву. Від V століття в історії християнства цей день відмічають у православній, католицькій і частково протестантській церквах.
До речі, на старовинній іконі в музеї у Пирогові зображені Марія, Йосип, Симеон, а також Анна Пророчиця, яка в Єрусалимі сповіщала про пришестя Спасителя.
Ікона «Стрітення» (з фонду Музею просто неба у Пирогові, ХІХ ст., Дніпропетровська обл, Магдалинівський р-н)РЕКЛАМА
Народні традиції свята корінням сягають у язичницькі часи і символізують початок весни, підготовку до хліборобських робіт. Тому і вся обрядовість пов’язана з цією темою. На свято люди намовляли небесні вогні і води, аби ті літніми блискавками, зливами, громами не шкодили полям. Коли на території сучасної України прийняли християнство, Стрітення Господнє змістило народне свято.
На Стрітення у храмах проходять особливі богослужіння, освячують воду і спеціальні свічки — стрітенські, які вважають оберегами і запалюють у важкі моменти. Вода в цей день також має чарівну силу…
Стрітенська вода по силі і властивостям не поступалася іорданській
…Зранку люди зазвичай нічого не їли, святково вбиралися і прямували до церкви. Там віряне набирали освячену воду в новий посуд (переважно глиняний), який прикрашали стрічками, сухоцвітом. Вважалося, що стрітенська вода не поступалася іорданській по силі і властивостям. Її використовували від пристріту, «поганих очей і вроків». На Стрітення цілющою вважали навіть воду з розтоплених бурульок, яку додавали в ліки чи освячували нею обереги (а ще будинки, худобу, подвір’я, вулики). Стрітенською водою не тільки кропили, а й поїли скотину — «щоб не хворіла». Ще після Стрітення в першу неділю на молодий місяць треба було окропити худобу в господі, а також вулики. За допомогою цілющої води і молитви замовляли зубний біль, а ще кропили людину, коли проводжали в далеку дорогу, на заробітки чи в армію, та й з собою давали водички.
РЕКЛАМА
На свято під час богослужіння звертали увагу: як тріщать свічки, то влітку слід чекати громів. Запалену свічку несли додому, обходили обійстя, худобу, полум’ям малювали хрестики або громничні знаки (коло з хрестом всередині) на сволоках хати, дверях, вікнах, в хлівах. Зберігали свічку за образами і при потребі впродовж року запалювали під час молитви. Свічку наділяли великою силою і вірили, що вона здатна відвести біду, вберегти від хвороб, очистити житло, допомогти дівчатам прояснити долю (при ворожінні капали віск у воду). Такі свічки захищали оселю від негоди, грому, блискавки, пожежі, ними обкурювали дітей під час лихоманки, свічку використовували при важких пологах, щоб припинити сварки в родині та в інших випадках.
Стрітенську свічку (її ще називали стрічєнська, громниця, громничка, громнична) на Поліссі виготовляли з пахучого дикого воску, на Рівненщині прикрашали льоном та обв’язували червоною ниткою, на Волині — травичкою (громничкою) і «ведмежим вушком». Громнична свічка, прикрашена візерунками або стрічкою, була товща за звичайну. Для виготовлення свічки використовували бузинові товсті палички (вибирали серцевину, заправляли туди льняний гніт і заливали воском). Свічку могли розмалювати, додаючи у віск фарбу (сік з буряка, моркви), або наносили тільки хрестики. Свічки виготовляли як напередодні Стрітення, так і перед Різдвом, Йорданом, в Чистий Четвер, на Маковій і Спас. Свічку освячували до 12 раз поспіль — чим вона старша, тим сильніша. І за віруваннями, саме така поборе навіть хмари, які віщують лихо ниві. Свічкою обкурювали биків, як виходили на першу оранку, щоб «тепло у борозну лягло і рясними сходами проросло». А на Івана Купала стрітенські свічки затикали у ворота і хвіртки як захист від відьом. Мандрівникам давали з собою шматочок громнички, щоб «у дорозі була на підмозі».
Часто свічку розмальовували, додаючи у віск сік з буряка, моркви, інколи достатньо було і простих обов’язкових елементів (нанесення хрестиків), рослинні ж орнаменти вимагали більшої вправності і майстерності
В основному розмальовування свічок було розповсюджено в західних регіонах, менше — в центральних. Пізніше використовували більш сучасні техніки оформлення свічок. І завжди свічку тримали як оберіг, який після освячення в церкві зберігався рік у хаті (на покуті) і запалювали її за потребою. Від «громичної» свічки і саме свято називалося колись «Громиця» (крім «Стрітення» або «Стрічання»).
РЕКЛАМА
Цілющу силу, як вважали, мав і хліб, спечений на свято. Освячений у храмі, він зберігався дома (давали хворим разом з водою). У разі пожежі з цим хлібом обігали навколо хати, щоб зупинити вогонь.
«Весна з зимою зустрічаються — наче зима з літом сперечаються»
– Ще раз нагадаю, що свято має дохристиянське коріння, адже це саме час зустрічі зими з весною, — продовжує Ніна Главацька. — Тому в народі казали: «Весна з зимою зустрічаються — наче зима з літом сперечаються». І якщо до вечора в цей день потеплішає — перемога за літом, а якщо стане холодніше — за зимою. От звідки існують давні назви — Зимобор, Стрічення, Стріщення, Громниці. В цей єдиний зимовий день можна було почути громове відлуння. Як загримить, то гуцули казали, що то «святий Юрій (той, якому Миколай передає ключі від весни) зброю випробовує і по чортах стріляє». Блискавки і грім вважались провісниками весни: вони пробують свої сили в березні, закріплюються перед Благовіщенням, і тоді вже весна активно наступає…
На Стрітення проводили і інші обряди. Так, на Буковині діти виходили в сад і, пов’язуючи хустки на дерева, приказували: «Аби добре родили, аби град не бив, мали рясний цвіт на много-много літ». Чоловіки, проганяючи зиму, над багаттями промовляли: «Нехай сонце нас гріє, нехай земелька не кам’яніє». Могли стрибати через вогонь. А дівчата зранку клали матусин вінчальний рушник на воду (на річці, озері чи покривали криницю), а забираючи на заході сонця, казали: «Щоб від води не було біди». В давнину на Стрітення готували обрядове печиво у формі «жайворонків», з якими діти мали закликати весну.
Казали, що на Стрітення зима іде туди, де було літо, а літо — де була зима. Вони ще сперечаються, хто з них стане господарювати. По дорозі зустрічаються, і літо дорікає зимі: «Що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!» Зрозуміло, що люди чекали на прихід нового посівного сезону, а тому «скоріше проганяли зиму» з двору, з ланів, садів. Приходила надія на потепління, бо ймовірні морози могли бути вже останніми перед весною. Тому особливо уважно придивлялися до прикмет погоди, щоб знати, чого від неї чекати в перспективі.
Існувало чимало хліборобських прикмет, а саме:
- як цей день ясний та тихий, то буде добрий урожай і можна очікувати гарного роїння бджіл і багато меду;
- а вітер — погана ознака для ниви і гарна для саду;
- як сніг випав вранці — на врожай ранніх хлібів, пополудні — на середній врожай зернових, увечері — буде недорід;
- як іней на деревах, то вродить гречка і картопля.
Люди підмічали: яка погода на Стрітення, такою й весна буде. Тому й казали: «Як капає зі стріхи, не найдеться з літа потіхи», «Як капає зі стріх, так капатиме й з вуликів». «Яка б погода не була, дуй — не дуй, вітре, все одно іде не до Різдва, а до Великодня». Сніг вказував на затяжну і дощову весну, холод — на холодну весну. Сніг мете — вродить хліб. Сніг опівдні — до гарного врожаю пшениці, а вітряний день — до врожаю фруктів. Тихо і сонячно — вродить льон, відлига — пшениця. Як небо напередодні зоряне, то весна запізниться. Ясна і тиха погода — будуть гарно роїтись бджоли. Відлига — очікуй пізню весну, «в поле виїдеш не скоро». А як на Стрітення нап’ється півень води з калюжі, то чекай ще стужі («як нап’ється півень води, то набереться господар біди»). Як не видно сонечка, слід чекати морозів. Як під стріхою довгі бурульки, то стільки ще випаде снігу.
На свято господарі ворожили на врожай. На ніч виставляли тарілку з зерном на дворі: як зранку там з’явиться роса, — до врожаю. На Гуцульщині загадували на врожай кукурудзи, поклавши у дворі яйце. Якщо потріскалося (від морозу), то треба чекати на врожай, якщо яйце вціліло, то надії не лишалось. На великі свята приказували і замовляли на тепле літо: «Доленько, доле, дай мені збіжжя, і теплу одежу, і силу ведмежу».
Старожили казали: «Стрітення повертає птиць до гаїв, а орачів до плугів». Після свята в господах потроху переходять до весняних клопотів — білять дерева, готуються до посівної, переганяють худобу. Можна було починати прочищати дерева в садах, відгрібали сніг від стовбурів, щоб їх обігрівало сонце, прокопували канавки для відводу у разі надлишкової вологи, діти розвішували годівнички, а господарі бралися лагодити сільськогосподарське знаряддя.
Для молоді закінчувалися вечорниці, тож побутувало прислів’я: «Прийшли Громниці, прощавайте, вечорниці». На свято був привід погостювати, то частували і пригощались.
Заборони свята
Свято Стрітення добре провести в колі близьких, помиритися з тими, з ким у сварці, а також повернути борги. Віталися в цей день благодійні справи, поміч немічним, сиротам, бідним.
А от що не можна робити на Стрітення:
- лаятися, лихословити;
- важко працювати;
- купатися в лазні (для того треба було б фізично поробити: носити воду, рубати дрова);
- брати і давати в борг;
- вирушати у мандри (може завадити мінлива погода);
- займатися рукоділлям, прати, виносити сміття, рубати дерева;
- вдаватися до зневіри;
- сумувати, зловживати алкоголем.
Слід нагадати, що в цьому році Масляна розпочнеться 16 лютого і триватиме до 22 лютого, а з наступного дня у вірян починається Великий піст перед Великоднем.