В Інтернеті завірусилося відео, зняте засновником і головним лікарем Центру порятунку та реабілітації диких тварин, що у Горішніх Плавнях на Полтавщині, Артуром Шабліяном. «Лебединий дрифт» назвав його Артур. Красеня білого лебедя, який буквально бігає по воді, гучно ляскаючи по її поверхні крилами, звати Укропчик. А читачі жартують, що то не лебідь, а ціла «Мрія» чи, як мінімум, «Руслан».
Здається, у зіркових лелек Одарки та Грицика, що гніздяться у селі Леляки під Пирятином, з’явився конкурент…
Приїхав на броньовику і став «начальником» озера
— Чому «Укропчик»? — запитали «ФАКТИ» Артура Шабліяна. — Хто його так назвав?
ВІДЕО ДНЯ
— Це я дав таке ім’я. Бо коли чотири роки тому його до нас привезли зовсім маленьким — вміщувався на долоні — перше, що він почав їсти, був кріп. І поки ріс, перетворюючись у прекрасного лебедя, дуже полюбляв цю рослину.
Укропчик відгукується лише на голос АртураРЕКЛАМА
— А де взялося пташеня?
— Невідомо за яких обставин воно загубилось між Полтавою і Кременчуком. В тому місці, де підібрали Укропчика, не було ніяких водойм. Безпомічного, його знайшли на трасі. До нас пташеня привезли на броньовику люди у якійсь специфічній формі — чи то військові, чи працівники СБУ, чи якихось інших органів. Спочатку вони намагались прилаштувати його десь у Полтаві, але звідти їх спрямували до нас. Це було чотири роки тому.
— Укропчик відгукується на своє ім’я. Якби хтось інший його покликав, він так само прибіг би по воді до нього?
РЕКЛАМА
— Ні, він реагує лише на мій голос. Певно, тому, що у його дитинстві ми проводили з ним багато часу й він бігав за мною, як за мамою.
Ось таким було лебедятко. Укропчик ходив за Атруром, як за мамою
— Практично на кожному відео птах мчить до вас по воді через усе озеро, розганяючи на своєму шляху інших водоплавних птахів. Який шлях він може здолати таким чином?
— Досить великий, приблизно з кілометр. У нас тут дуже здорове озеро, і відстань від берега до берега різна. Для того, щоб пробігтись по воді, лебідь повинен узяти розгін, як вантажний літак. Це ж саме він може зробити не лише тоді, коли я його покличу, а й тоді, коли йому треба швидко добратися з однієї точки в іншу.
РЕКЛАМА
— Ви заохочуєте Укропчика якимись смаколиками, які носите в кишенях?
— Та ні. До лебедів треба ходити з відрами корму.
Ще маленький Укропчик на руках Артура Шабліяна
— Що складає основу їхнього раціону?
— Сухі корми для водоплавних птахів, різноманітні овочі, крупи, каші. Це в зимовий період, коли вони сидять у вольєрах і не можуть самостійно роздобути їжу. А у плавальний сезон споживають природні харчі, яких достатньо: водорості, молоденький очерет, конюшину, травичку. Вони, як качечки, виходять на берег і пасуться.
Коли зголодніють, то можуть і кашку якусь поїсти, вівсяночку, наприклад.
Завдяки тому, що в нас є спонсори, то ми можемо своїх підопічних навіть балувати кормами. Скажімо, годувати лебедів спеціальним європейським кормом.
У Центрі живуть багато лебедів, які потребують опіки
— У мене склалося враження, що Укропчик, який набуває популярності, «вожак зграї».
— Так і є. Він «прибрав» лебедину зграю до своїх крилець. Загалом у нас тут більше двох десятків лебедів, які не можуть жити в дикій природі, а Укропчик «начальник» озера. Він стоїть на ієрархічній лебединій драбині й ганяє інших. Для цих птахів це нормально — щипати один одного, клюватися, битися. Вони такі, знаєте, як розбійники.
Чи існує лебедина вірність?
— Ви сказали: «Не можуть жити в дикій природі»… Значить, ваш улюбленець також не може?
— Наш улюбленець — це особливий випадок. Він виріс тут у лебединому «дитсадку», як й інші маленькі лебедята, що потрапляють до нас. Але залишився на нашому озері, бо вважає його своїм домом. Він надто прив’язаний до людей. Зокрема, до мене.
Укропчик зі своєю «мамою» Артуром
— Здорові птахи самостійно повертаються з Центру в природне середовище?
— Поповнення у нас відбувається зазвичай протягом осінньо-зимового періоду. Небайдужі люди привозять багато молодих лебедят, дорослих лебедів, поранених, замерзлих, ослаблених, примерзлих… Частині з них треба просто відновитися, підлікуватися (на базі Центру працюють дві ветклініки) й дочекатися теплої пори року. Тоді вони дійсно самостійно потихеньку невеликими зграйками повертаються до природного середовища. Неподалік Горішніх Плавнів розташований регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський». Тут Ворскла впадає у Дніпро, у цій місцевості утворюється мальовнича дельта. І птахи та звірі переміщуються у цю безпечну заповідну зону.
Лебеді живуть на парковому озері
Частину здорового птаства і тварин (а у нас живе багато різноманітних тваринок — від білочок і їжачків до козульок) ми самі випускаємо в дику природу. Ось і на днях випустили десяток здорових лебедів.
У Центрі лишаємо тих, які ще не готові жити в природному середовищі: яким треба зміцнитись, розплаватись, набратися сміливості. Таких випускаємо на наше озеро. Згодом хтось відлітає, хтось залишається жити тут.
Також у нас мешкає група лебедів з інвалідністю. Дехто без крила, дехто без ніжки, дехто без ока. Вони весь плавальний сезон проводять на воді, а на зиму ми їх забираємо в теплі приміщення з вольєрами.
Артур Шабліян повідомив також (по секрету), що Укропчик має «дівчинку» Агату. Вона потрапила до Центру трохи більше року тому. Її знайшли знесилену на водоймі в сусідній Кіровоградській області. Птасі знадобилось тривале лікування, а також відновлення. Укропчик почав виявляти до неї романтичний інтерес під час спільної зимівлі у вольєрі. А коли опинились на воді, тоді вже у них почалось доросле кохання. Їхній шлюбний період досі триває. Залицяльник Агати відігнав від неї численних конкурентів і невдовзі пара збудувала з очерету сімейне гніздо. Воно таке велике й міцне, що в ньому може стояти людина й не потоне. Зараз закохані його насиджують, лише ночуючи в ньому.
Укропчик з подружкою
Статевої зрілості, розповідає Артур, лебеді досягають зазвичай на третій-четвертий рік життя, рідше — вже на другий. Раз на рік самка відкладає від трьох до дванадцяти яєць. Їхня кількість прямо залежить від наявної кормової бази. Оскільки в Центрі з харчуванням проблем нема, то можна сподіватися на гарну кладку. Тож лишається чекати!
На озері в Центрі оселилися ще одна лебедина пара, яка зайняла інший залив. Кожен із самців пильно охороняє свою територію, нікого туди не пускає, оберігаючи своїх «дівчаток».
— Пане Артуре, лебедина вірність існує?
— Існує! Хоча як сказати, щоб не розчаровувати людей? Вони створюють пари й можуть жити разом багато років. Коли ж хтось із них гине, то велика вірогідність, що той, хто залишається, знайде собі інше кохання.
— Насамкінець скажіть, чи будете ви й надалі викладати відео з Укропчиком?
— Далі буде…
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, що зірковий лелека Грицик знову в прямому ефірі з Полтавщини. Він повернувся додому під ворожими ракетами.
Фото, відео зі сторінки Артура Шабліяна у Фейсбуці