Нові “дронодроми” РФ: чи стануть реактивні «Герані-5» викликом для нашої ППО

Фото: militarnyi.com

Інформація про появу у ворога реактивних безпілотників «Герань-5» – це не просто новина зі стрічок моніторингових каналів, а сигнал про нові серйозні ризики для мирного населення України. Реактивний двигун, висока швидкість і можливість нести відчутний запас вибухівки роблять цей апарат небезпечним противником для нашої системи ППО, особливо в прикордонних регіонах. За даними, що з’явилися в мережі, саме для пуску таких безпілотників в Орловській області РФ розгорнуто повноцінний «дронодром». Наскільки масштабна ця проблема, чи справді у росіян з’явилася «чудо-зброя» і до яких викликів варто готуватися жителям українських міст – розбирався журналіст Коротко про.

«Герань-5» розвиває швидкість до 600 км/год

«Як тільки противник не зможе літати зенітними “Шахедами”, він почне літати реактивною мініракетою “Герань-5” на швидкості 500–600 кілометрів на годину», – попереджав на початку цього року радник міністра оборони з питань дронів та РЕБ Сергій Бескрестнов. Тож що це за новий вид реактивних дронів?

«Герань-5» – це російський реактивний дрон-камікадзе, що з’явився на початку 2026 року і є репродукцією іранського БпЛА Karrar. Основні характеристики: швидкість 450–600 км/год, бойова частина 90 кг, дальність – близько 1000 км. Відрізняється від попередніх «Гераней» реактивним двигуном, що значно підвищує швидкість та ускладнює перехоплення.

Безпілотник використовує 12-канальну систему супутникової навігації «Комета», а також трекер на базі мікрокомп’ютера Raspberry та 3G/4G модемів, що ускладнює його придушення засобами РЕБ. Також росіянами зараз опрацьовується можливість їх запуску зі штурмовика Су-25. Перші випадки застосування зафіксовані в січні 2026 року. Ці дрони небезпечніші за попередні версії через вищу швидкість, що змушує адаптувати українські засоби РЕБ та ППО для їх перехоплення.

Недоліків не менше, ніж переваг

Однак, як виявилося, «Герань-5» має як свої переваги, так і недоліки.

– Попри те, що цей безпілотник і може розганятися до швидкості приблизно 600 кілометрів на годину, тут є свої нюанси, які роблять його вразливим. Для того щоб на такій швидкості маневрувати, тобто змінювати траєкторію свого польоту, ці дрони змушені скидати швидкість до 100 і навіть 70 кілометрів на годину. І в цей час вони стають досить вразливими для наших зенітних дронів-перехоплювачів та інших засобів ППО середнього радіусу дії, – пояснює військовий експерт Олександр Коваленко.

Також до мінусів можна віднести те, що реактивний двигун «Герань-5» споживає набагато більше палива і, відповідно, має меншу дальність польоту. Максимальна дальність може становити приблизно до 1000 кілометрів. Тобто використовувати цей дрон із маневруванням, щоб він долетів від умовного Орла до західних областей України (наприклад, до Чернівців, Ужгорода чи Івано-Франківська), буде неможливо. Він зможе летіти лише по прямій. Тому він обмежений саме за радіусом дії, на відміну від класичного «Шахед-136», у якого відстань польоту до 2000 кілометрів.

Крім того, пояснює Олександр Коваленко, оскільки це реактивний дрон, він має досить потужний сигнатурний (тепловий) слід від двигуна, тому радіолокаційні системи помічають його швидше, навіть коли його важко зафіксувати акустично. Його можна заздалегідь виявити завдяки випромінюванню двигуна – особливо це стосується інфрачервоних головок самонаведення наших зенітно-ракетних комплексів. До мінусів також можна віднести те, що за собівартістю це набагато дорожчий дрон, ніж «Шахед-136». Тим паче, що у Росії не налагоджений повноцінний виробничий цикл «Герані-5». І оскільки там стоять китайські двигуни, Росія максимально залежна від темпів цих контрабандних поставок.

“Герань 5” хоч і скопійована з іранського аналога, на “шахед” зовсім не схожа. Фото: defence-ua.com

«Герані-5» особливо небезпечні для прикордонних міст

– Але все це не зменшує загрози від цих дронів для українських міст та об’єктів. Основний мінус для нас полягає в тому, що такі БпЛА є великою загрозою на невеликих відстанях, тобто для наших прикордонних міст – Харкова, Сум чи Чернігова. Вони дуже швидко долають цю відстань і завдають удару, тому у наших мобільних вогневих груп залишається дуже малий часовий люфт для їх перехоплення. Тут потрібно швидко задіювати системи ППО малого або середнього радіусу. Це ракети Р-73, Р-60, АІМ-9 та інші, – вважає експерт.

Ще одна загроза полягає в тому, що вони мають 12-канальну систему супутникової навігації «Комета» і трекер на базі мікрокомп’ютера. А це ускладнює їх придушення нашими РЕБами. Проте Україна, за словами Олександра Коваленка, оперативно реагує на такі загрози і вже має систему РЕБ «Ліма», яка може впоратися з такими цілями. Тобто ми досить динамічно адаптуємося до таких загроз, запевняє він.

– Тому «Герань-5» не є вже таким «вундерваффе» – чудо-зброєю. От якби на неї поставили «Старлінки», нам було б набагато складніше. Але, на щастя, «Старлінків» у них уже немає, вони використовують МЕШ-модеми та інші засоби. А це вже не є якимось невразливим елементом, який неможливо придушити, – пояснює експерт.

Новий дрон – як засіб пропаганди

Тут виникає питання, чому росіяни у відкритому доступі повідомили координати стартових баз «Герані-5» в Орловській області. Олександр Коваленко вважає, що зараз ворог перебуває в такому стані, коли йому потрібна бодай якась позитивна новина чи інформація, що могла б підтримувати низький моральний дух у суспільстві на тлі всіх тих провалів, які відбуваються в зоні бойових дій. Тому вони готові з будь-якої новини, навіть якщо про неї варто було б мовчати, робити переможну сенсацію.

Стартові майданчики «Герані» не так просто знищити

Отже, знаючи координати таких баз у Росії, ЗСУ може їх вдало знищувати.

– Може, – каже Олександр Коваленко, – хоча це буде не так уже й просто. Бо щоб уразити базу в Орловській області, потрібен збіг кількох чинників. Наприклад, щоб із цих баз 24 години на добу стартували «Герані-5», щоб там постійно був обслуговуючий персонал та оператори дронів і щоб у цей же час там були боєзаряди. Тобто такі майданчики найбільш вразливі лише в моменти найвищого завантаження інфраструктури бази.

Адже коли це поодинокі старти БпЛА, то це просто порожній стартовий майданчик, на якому нічого більше неможливо вразити. Ще й тому, що росіяни постачають дрони та заряди на майданчики приблизно за 24 години до початку якогось масованого нальоту. Тобто вони дуже обережні в цьому питанні, розуміють усі ризики і не наражаються на них.

А от коли з російських майданчиків злітають 700–900 дронів – це якраз той момент, коли можна скористатися нагодою і завдати удару по цих об’єктах.

– І для нас головне – не знищення самої продукції, а знищення персоналу. Тому що саме персонал – це найголовніше в цій вузькоспеціалізованій структурі, яка може відповідати за якість таких ударів, – резюмує Олександр Коваленко.

Источник: kp.ua