Для митців зима — пора особливого натхнення. Краса природи зачаровує та налаштовує на філософський лад. Іноді здається, що зима-чарівниця — й сама талановита художниця.
Справжню оду зимі створила у своїх роботах київська мисткиня Ольга Ковтун. Її картини відомі не лише в Україні, а й у Польщі, Німеччині, Франції, Ісландії, Іспанії, Італії, Великій Британії, США, Канаді…
В інтерв’ю «ФАКТАМ» Ольга Ковтун розповіла про свої роботи на зимову тематику.
«Біло-синя палітра створює відчуття морозного повітря й чистоти»
— Мій проєкт «Пори року» складається з чотирьох картин, — розповідає Ольга Ковтун. — Кожному сезону відповідає алегорична жіноча постать. Для того щоб передати колорит, темперамент, притаманний кожному сезону, я використовувала елементи народного вбрання, українського орнаменту, символіку, власні враження й відчуття. Зима у серії «Пори року» постає не як холод і заціпеніння, а як стан глибокої тиші. Це образ часу, коли світ завмирає зовні, але зберігає життя всередині. Жіноча постать у традиційному українському вбранні ніби виринає з зимового простору — стримана, зосереджена, наповнена внутрішнім світлом.
ВІДЕО ДНЯ
Зима у серії «Пори року», за словами української мисткині, постає як стан глибокої тиші
— Гарно!
РЕКЛАМА
— Біло-синя палітра створює відчуття морозного повітря й чистоти, а м’які об’ємні форми одягу нагадують засніжені ландшафти. Орнамент у вбранні веде глядача до народної традиції, до пам’яті, яка переживає будь-яку зиму. За образом жінки проступає крилатий мотив — ледь помітний, але відчутний, як знак оберега та духовної присутності. Червоні акценти — намисто, калина, пташка в руках — оживляють холодну гаму. Вони звучать як тихий пульс життя, що не зникає, а лише чекає свого часу. У цій зимі немає безнадії. В ній — спокій та впевненість у неминучому поверненні тепла. Цей образ запрошує глядача не поспішати, затриматися поглядом і відчути зиму як необхідну паузу перед новим колом життя.
— Дуже колоритна робота «Бабуся Зима»…
— У ній я звертаюся до образу української бабусі як до уособлення теплої домашньої зими — тієї, що асоціюється з теплом печі й спокоєм. Цей образ світлий, добрий, турботливий. Срібний фон із білим орнаментом нагадує морозні візерунки на вікні, створюючи відчуття тихого зимового дня. Запорошена горобина та маленький снігур — ненав’язливі атрибути зими, символи життя, що триває навіть у холоді. Бабуся Зима випромінює щирість і внутрішнє світло: її ясні очі, добрий погляд, спокійна постава говорять більше, ніж будь-які слова. Для мене це не просто портрет, а образ пам’яті — про бабусь, трохи чарівниць, із теплими й працьовитими руками, міцними обіймами та невичерпною любов’ю. Ця зима не холодна — вона зігріває.
РЕКЛАМА
Картина Ольги Ковтун «Бабуся Зима» викликає у людей чимало спогадів про дитинство
«Для мене важливо не просто зобразити тканину, а передати відчуття — її вагу, м’якість, тепло»
— А ось моя робота «На ковзанах», — продовжує Ольга Ковтун. – Вона є трохи фантазійною та декоративною. Це образ української панянки у святковому вбранні. У роботі використано стилізовані елементи українського костюма. У ній є відчуття руху й свободи. Це не просто зимовий сюжет, а спогад про радість, яка зігріває навіть у холоді, і про ту легкість, яку так хочеться зберегти всередині, незалежно від пори року.
Робота «На ковзанах», за словами Ольги Ковтун, розповідає про ту легкість, яку хочеться зберегти всередині, незалежно від пори року
— Як народилася ідея створення кожної роботи?
— З внутрішніх відчуттів і спостережень. Я багато думаю про циклічність часу, про жіночі образи в культурі, про зв’язок людини з природою.
РЕКЛАМА
— Вам вдалося відтворити у роботах фактуру тканин. У чому секрет такого ефекту?
— Для мене важливо не просто зобразити тканину, а передати відчуття — її вагу, м’якість, тепло. Я працюю з багатошаровим живописом, уважно вивчаю, як світло «лягає» на складки. Часто уявляю, як ця тканина рухається, торкається тіла, і вже з цього народжується форма. Кожне вбрання — це мова характеру й стану. Я не відтворюю костюм буквально, а стилізую його, поєднуючи традиційні елементи з власною фантазією. Орнаменти, кольори, фактури допомагають розкрити темперамент героїні та пору року, яку вона уособлює.
— Кожну роботу цікаво розглядати у деталях.
— Так. Калина та горобина для мене — символи життя, витривалості й пам’яті. Взимку вони особливо промовисті: яскраві та живі серед холоду. Це образ тепла. Хустинка в руках дівчини на ковзанах неначе оберіг. У цій роботі вона ще й елемент руху, легкості, гри — щось дуже живе й невимушене, як сама героїня.
Читайте також: «Зимова казка в українській порцеляні зачаровує», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
«Зима для мене — час тиші, зосередження й внутрішньої роботи»
— Які найцікавіші відгуки про ці картини ви отримували?
— Найцінніше для мене, коли мої роботи викликають у людей спогади про дитинство, а також відчуття тепла й тиші. Чимало людей, дивлячись на мою картину «Бабуся Зима», згадують своїх бабусь. Це дуже розчулює, бо писала цей образ я з думкою про свою бабусю, яка мала золоті руки.
— Яке зображення зими у світовому мистецтві у вас найулюбленіше?
— Мені близькі зимові сцени Пітера Брейгеля. Вражає їхня чесність, повсякденність і глибина. Там зима не декор, а частина життя.
Ольга Ковтун: «Сьогодні я продовжую працювати з жіночими образами, темами пам’яті, традиції та часу»
— Що означає для вас зима особисто?
— Зима для мене — час тиші, зосередження й внутрішньої роботи. Вона дає можливість уповільнитися, почути себе й зберегти те, що справді важливе. Люблю зимові свята, коли родина збирається разом на Різдвяну вечерю, в наші часи це особливо цінно, а ще люблю мій день народження взимку.
— Чим надихає вас ця пора року?
— Паузою, світлом, яке стає особливо цінним, прозорістю форм, оголеністю суті. Взимку краще відчувається ритм часу й крихкість моменту.
— Що вважаєте зимовим дивом?
— Здатність людини зігрівати словом, поглядом, присутністю. А ще справжнє диво — зимове сонце. Воно з’являється рідко й саме тому має майже сакральну силу.
— Які ваші улюблені афоризми відомих людей про зиму?
— Мені близька думка Альбера Камю: «Посеред зими я нарешті дізнався, що в мені є непереможне літо». Вона дуже точно відгукується сьогодні.
— Яке ваше творче кредо?
— Дозволяти образам народжуватися з тиші, не поспіхом. Менше зовнішнього шуму — більше внутрішнього слухання. І головне — зберігати світло, навіть коли навколо багато темряви.
— Над чим працюєте сьогодні?
— Я продовжую працювати з жіночими образами, темами пам’яті, традиції та часу, шукаючи нові форми й символи для розмови про вічне мовою живопису.
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» художниця розповіла про свої роботи, на які її надихнула інша пора року — весна.
Фото з альбому Ольги Ковтун