Ілля Куса: Рада миру Трампа не зможе замінити ООН, але Україні треба її підтримати

Фото: Chip Somodevilla/Getty Images

На економічному форумі в Давосі Дональд Трамп офіційно представив своє амбітне дітище – Раду миру. Ідея організації, де Трамп має намір стати довічним керівником, вже викликала хвилю критики в Європі. Насамперед через підозру у спробі підмінити новою організацією Раду Безпеки ООН.

Що це насправді: реальний інструмент для вирішення світових конфліктів, включаючи війну в Україні, чи дорога іграшка для задоволення марнославства президента США? Журналіст Коротко про обговорив перспективи “клубу Трампа”, вхід до якого коштує мільярд доларів, та ризики для України з експертом-міжнародником Іллею Кусою.

Рада миру не має тієї юридичної сили, яку має Рада безпеки ООН

Політолог Ілля Куса. Фото: future.org

– Трамп у Давосі запустив свою Раду миру. Це чергова іграшка для його непомірно роздутого марнославства чи щось серйозніше?
– На даному етапі її замислюють як міжнародний наднаціональний інструмент для закріплення угод щодо Гази, але надалі є плани на те, щоб зробити її чимось глобальним та всеохоплюючим.
– Тобто тим, чим зараз уже опікується ООН. Чи не підмінить трампівська Рада миру цю організацію?

– Ні, це не альтернатива ООН, це радше альтернатива Раді Безпеки ООН. Це суто саміт світових лідерів, політичний орган, який служитиме платформою, де, як вважає Трамп, швидше і простіше вирішуватимуться важливі світові питання. Я думаю, приблизно таку ідею закладають у цю Раду миру.

– А її рішення будуть такими ж обов’язковими до виконання, як і рішення Ради безпеки ООН?

– Ні. У міжнародній правовій системі вона не представлена і в її статуті нічого не сказано про це. Швидше за все, ставка робиться на те, що це буде платформа, де світові лідери домовлятимуться між собою та укладатимуть угоди. Але Рада миру не має тієї юридичної сили, яку має Рада безпеки ООН. А це означає, що синергії із нинішньою міжнародною правовою системою у цієї організації не буде.

– Ви кажете, що це не альтернатива ООН, але Трамп зараз скорочує фінансування роботи підрозділів ООН, отже, він має на увазі, що це буде саме альтернатива ООН?

– У Ради миру масштаб не той, цей орган не може замахуватись на те, щоб замінити собою всю систему. Тому що ООН – це система, там багато організацій. А тут явно Трамп звужує історію і створює якусь організаційну структуру, де просто можна зустрічатися з тими лідерами, які поділяють підходи, які Трамп сьогодні заявляє як нову зовнішню політику США. Тому я думаю, що амбіції тут у Трампа серйозні, але сам собою масштаб Ради миру глобальним, на мій погляд, не буде.

За фактом, це буде просто якась організаційна платформа, до якої добровільно може приєднуватися кожен, щоб зустрічатися та обговорювати питання. Як, наприклад, БРІКС або інша аналогічна організація. Тобто це буде просто організація, яка не має жодної юридичної сили вирішувати там конкретні питання і не має мандату чи зобов’язуючих резолюцій, чи декларацій.

Рада миру житиме стільки, скільки Трамп буде президентом США

– Рада миру створювалася для вирішення затяжного конфлікту між Ізраїлем та палестинцями, але ні тих, ні інших у самій Раді не буде. Тоді ця Рада миру просто фарс?

– Мені здається, Газа – це просто привід, під соусом якого створюється ця Рада, оскільки вперше ця ідея з’явилася саме під час ізраїльсько-палестинських переговорів щодо Гази. Але було б дивно, що Трамп із його амбіціями захотів займатися лише Газою. Тому, звісно, ​​йому важливіше, щоб це було щось глобальне.

А чи Рада миру матиме вплив безпосередньо на Газу, то це не має значення. Тим більше, що сама ситуація в Газі регулюється не так Радою миру, як угодами, які вже працюють між Ізраїлем та ХАМАСом за підтримки регіональних країн. І чи є тут ця Рада миру, чи ні, вона нічого не змінить за фактом.

– Як видно зі статуту, Рада миру побудована виключно на авторитарних замашках та вождизмі Трампа, де всім керуватиме і заправлятиме лише він. Чи стане життєздатною ця організація, яка базується на таких принципах?

– Він запрошував різні країни, просто поки що прийняли запрошення лише ті, де немає демократичного режиму. Але це не означає, що вона спеціально була започаткована для того, щоб об’єднувати авторитарних лідерів. Я думаю, що, по-перше, до неї, швидше за все, приєднаються й інші держави, а по-друге, тут не матиме значення, який політичний режим у тій чи іншій країні.

– А авторитарні замашки самого Трампа? Адже він стане довічним головою, навіть якщо піде з поста президента США і рішення ухвалюватиме одноосібно.

– Тут питання в іншому: що буде, коли він перестане бути президентом і чи матиме його головування в цій Раді таку саму політичну силу чи ні? Зараз усім цікаво дотримуватися його ініціатив, тому що він очолює одну з наймогутніших країн світу, від якої багато хто залежить і з якою багато хто хоче вирішувати свої питання.

Але, наприклад, якщо він піде, тут цікаво подивитися насправді, наскільки всім далі буде цікава ця історія з Радою миру. І, наприклад, якщо до влади в США прийдуть демократи, то вони продовжуватимуть і розвиватимуть цю історію з Радою миру? Знову ж таки, як я сказав, ця організація не змінює міжнародно-правову архітектуру.

Це продовження протистояння між Європою та США

– Китай і Росія начебто прихильно прийняли цю ідею Трампа, але чи не стане це в майбутньому конфліктом їхніх марнославств та імперських апетитів?

– Я думаю, що вони використовують Раду миру так само, як і всі інші. Щоб потішити Трампа і при цьому вирішити свої питання. Наприклад, Росія не двозначно натякає, що ми готові, але давайте ви гроші на вхід до Ради миру (1 мільярд) візьмете з наших заморожених активів. Мовляв, давайте вирішувати питання заморожених активів, щоб Штати почали тиск на Європу, щоб зняти блокаду з цих грошей. Китай поки що не наважився, вони чекають на переговори з Трампом, щоб можна було також на якихось умовах зайти до Ради миру. Усі думають, як це зробити, як це розіграти на свою користь політично.

– Багато країн у Європі вже відмовилися увійти до Ради миру. Запросили майже 50 країн, а погодилися лише 20. Чому?

– Тут працює два фактори. Перший – значна частина країн не хочуть справляти враження, що Рада миру підмінятиме деякі міжнародні організації, до яких вони звикли, наприклад, із системи ООН. Плюс дехто також сприймає Раду миру як такий собі тест на лояльність, на підпорядкування принципам, які сповідує Трамп.

Для них відмова від вступу до Ради миру показує, що ми не погоджуємося з тим, як Трамп інтерпретує, як світ має існувати далі. Для них це ідеологічна історія, в рамках якої вони входять у суперництво, протистояння зі Сполученими Штатами. Що добре показав нинішній Давос.

– А чому тональність більшості виступів світових лідерів у Давосі стала агресивнішою?

– Ось це те, про що я говорю, це продовження протистояння між Європою та Сполученими Штатами, у ширшому розумінні всієї глобальної історії.

– Як Україні поводитися з цією новою іграшкою Трампа: не ввійдемо – образиться, увійдемо – опинимося у групі відвертих сателітів і підхалимів навіть не США, а особисто Трампа?

– Якщо це нам якось допоможе, то треба підтримати цю ініціативу Трампа. Адже ми багато в чому залежимо від США.

– У США заговорили, що Рада миру може зайнятися і миром в Україні, чи буде від цього якась користь?

– Все залежатиме від того, як себе практично покаже Рада миру щодо Гази. Тобто, якщо це буде щось важливе і справді успішне, то, звісно, ​​Трамп захоче повторити успіх і в Україні.

Источник: kp.ua