Нинішня ситуація з електропостачанням — найскладніша за цю зиму, визнають у ДТЕК. Ворог методично знищує нашу інфраструктуру, завдаючи комбінованих атак по енергооб’єктах. До цього додалися ще й складні погодні умови, що у багатьох регіонах призвело до аварійних відключень.
Втім, ситуація очікувана, як і те, що вона може ще погіршитись. І заклики столичного мера за можливості переїхати взимку на тимчасове помешкання до сіл, щоб не страждати принаймні через відсутність тепла й води, теж не нові.
Селищний голова Опішні на Полтавщині Микола Різник (на фото у заголовку) цілком погоджується з Віталієм Кличком і каже, що придбати чи орендувати житло у невеликих населених пунктах, де існує розвинена інфраструктура, — оптимальний варіант для людей, котрі можуть працювати віддалено.
Громада, яку очолює Микола Різник, стала своєрідним енергонезалежним островом, який буквально нашпигований альтернативними джерелами живлення. Тому тут без відключень працюють лікарня, дитсадки, школи, водозабори, а ще цілодобово випалюють гончарні вироби ручної роботи, що давно стали візитівкою селища.
Дрова потіснили газ
Газ, де його, власне, видобувають, тут почали економити давно. Хоча, правильно сказати б, не газ, а бюджетні гроші.
ВІДЕО ДНЯ
— Ще до початку повномасштабного вторгнення ми придбали твердопаливні котли для місцевої лікарні й почали опалювати її дровами, — каже опішнянський голова Микола Різник. — Однак були великі витрати палива та втрати тепла. Це змусило нас узятися за модернізацію приміщення: утеплити його, поміняти систему опалення. Всі роботи були виконані коштом місцевого бюджету. І тепер чиста економія становить близько двох мільйонів гривень на рік. Ефект колосальний! Хоча приміщення може обігріватися й газом. Але це резервний варіант.
А напередодні Нового року на навісі, під яким зберігаються дрова для опалення медзакладу, були встановлені сонячні панелі — ще одна енергетична альтернатива. Тепер Микола Різник з усмішкою та цілком серйозно називає лікарню справжнім пунктом незламності.
— Лікарня — це критична інфраструктура, від світла її поки що не відключають. Але завжди треба бути готовим до гіршого, — каже він. — Сонячна електростанція (СЕС) на 30 кіловат забезпечує роботу дров'яного котла й насоса подачі води, а також дає мінімальне освітлення. Загалом сюди потрібна СЕС на сотню кіловат, проте це дуже дорого для бюджету громади. Тому сподіваємось на партнерів з «U-LEAD» (програма співпраці між українським урядом та Євросоюзом. — Авт.). Вони мають надати решту необхідної сонячної генерації. Тоді лікарня стане повністю енергонезалежною. Тут буде світло, вода й тепло навіть за найгіршої ситуації.
РЕКЛАМА
Оновлена лікарня
Читайте також: На тлі зростання тарифів на електроенергію з'явилася альтернатива: хто нею користується частіше
Генератори — на крайній випадок. Орієнтир — на вітряки
На двох комунальних свердловинах — у Попівці та Малих Будищах — також установлені сонячні панелі. У похмурі грудневі дні, коли вимикали світло на чотири години, люди залишались без води лише на дві: дві години насоси таки працювали.
РЕКЛАМА
У самій Опішні водозабір належить обласному КП «Полтававодоканал». Це найбільша з трьох свердловин у громаді й найпроблемніша. Хто знає, чи працювала б вона взагалі під час відсутності електропостачання, якби громада не виділяла кошти на дизель для встановлених там генераторів.
— Ми також маємо кілька потужних пересувних генераторів, — продовжує Микола Різник. — Використовуємо їх у крайніх випадках, тобто коли немає світла понад добу. Вони стоять на лафетах, і ми їх перевозимо з одного старостату в інший, щоб забезпечити людям подачу води бодай на кілька годин.
Ба більше, опішняни мають навіть запасне джерело альтернативної електроенергії. Великий генератор на 15 кіловат, також на лафеті, селищна рада придбала на випадок блекауту. Стоїть заправлений, готовий до використання у будь-який момент.
Сама ж селищна рада, де розміщений і ЦНАП, користується генератором, що його подарував народ Тайваню за гуманітарною програмою.
РЕКЛАМА
Не виключаю, у недовгій перспективі Опішнянська громада стане першою на Полтавщині, де почнуть використовувати вітряну електроенергію. Пан Різник давно вже «приміряє» вітряки до своєї місцевості, оскільки розуміє, що за ними майбутнє, бо вони працюють стабільно. Але поки що це дуже дороге задоволення.
Тож наразі в пріоритеті в опішнянської влади енергія сонця.
Опішня використовує також генератори
Сонячні панелі — це не про рентабельність, а про виживання
За словами голови Опішнянської громади, протягом минулого року сонячні електростанції були встановлені на 80% об'єктів соціальної сфери. На сьогодні не підключеною лишається всього одна школа.
При цьому грантові кошти на СЕС залучали лише для Будинку дитячої та юнацької творчості, що слугує хабом для підтримки внутрішньо переміщених осіб, решта були придбані за кошти з місцевого бюджету.
Микола Різник не приховує, що дехто з депутатів, коли навесні минулого року він запропонував виділити бюджетні кошти на придбання сонячних панелей, не одразу зрозуміли його задумки. На той момент практично всі соціальні заклади й комунальні підприємства були забезпечені генераторами, і здавалося, можна не надто хвилюватися про можливі перебої зі світлом. Ніхто ж не очікував, що проблема енергозбереження постане так гостро.
— Почали з дитсадків, — пригадує пан Микола. — Адже вони працюють цілий рік, і влітку, коли багато сонця, можуть реально економити кошти на електроенергії. Школи влітку не працюють, відтак, рентабельність панелей не така висока. Тому ми їх спочатку не підключали до сонячної енергії. Але потім зрозуміли, що тут уже не про рентабельність, а про виживання.
Акумульована сонячна енергія дійсно виручає, якщо стоїть похмура погода, каже Різник. Інвертор електростанції заряджається від сонця, якщо воно є, а якщо нема — тоді від електрики. У цей час акумулятори накопичують електроенергію, й коли світло відключають, вони видають змінний струм, придатний для живлення побутових приладів та передачі до загальної мережі.
— Комп'ютерами при цьому учні користуються?
— Основна функція СЕС — забезпечити роботу газових котлів та насосів, щоб нагріти приміщення, підтримувати циркуляцію води та дати мінімальне освітлення. Напруга в мережі дозволяє підключити також кілька комп’ютерів чи проєкторів. У повноцінному режимі школа в умовах відключень працювати, звісно, не може, бо для цього потрібно щонайменше 50 кіловат, а потужність акумуляторів — лише 12 чи 20.
На жаль, кухні не працюють — для роботи електроплит потрібні потужніші й дорожчі СЕС.
Але взимку дуже добре виручають не сонячні панелі, а саме батареї.
Якраз у цей момент у телеграм-каналі з’явилося повідомлення, що в області застосували графік аварійних відключень. Пан Микола глянув у свій смартфон.
— У нас все працює, — повідомив задоволено. — Після вимкнення світла всі об’єкти автоматично переключилися на електричні батареї.
Однак якщо світла не буде протягом доби, то батареї безсилі. Доводиться підключати генератори.
— Уже було таке?
— Наприкінці минулого року, коли Україна пережила черговий масований обстріл, у нас майже на добу пропали світло й вода. Заряду акумуляторів СЕС вистачило на 15−16 годин. Але тоді якраз не було сонця, вони не могли підзаряджатись.
Читайте також: Перемогли блекаут до його початку: родина на Прикарпатті не боїться раптових відключень світла
Безплатні радіо на батарейках заради безпеки
В Опішнянській громаді мешкає 8200 людей, і, щоб ніхто з них не випадав з інформаційного простору в години без світла, місцева влада подарувала всім незахищеним верствам населення радіоприймачі на батарейках. Понад 300 штук!
— Це цивільна безпека мешканців, — говорить Микола Різник. — Автономний радіоприймач забезпечує людям з найвіддаленіших сіл зв’язок зі світом. Люди чують сигнали повітряної тривоги, слухають новини світу й місцеві новини, зокрема повідомлення про відключення світла. Відповідно, можуть на них реагувати. Ну, й музику, звісно, для настрою слухають…
До речі, не так давно в Опішні з’явилася власна радіостанція «Опішня FM». Вона розміщується у колишній закинутій будівлі, яка після реставрації набула сучасного вигляду й також енергонезалежна. Гроші на сонячні панелі для неї виділило управління «Укрнафтогазу», яке має видобувні потужності на землях громади.
Випалювання гончарних виробів нон-стоп
Та чи не найбільшим успіхом голова громади вважає те, що навіть у такі темні часи молоде комунальне підприємство «Опішнянська артіль» продовжує працювати в режимі 24/7 й тим самим презентувати всьому світу унікальні опішнянські гончарні вироби. Без власних сонячних панелей це було б неможливо, адже процес випалювання глини не можна переривати. На жаль, місцеві гончарі-одноосібники, які працюють вдома, вимушені поставити ремесло на паузу. Ті ж, хто працює в артілі (її відкрили в селі Малі Будища), мають не тільки постійне світло, необхідне для виробництва продукції, а ще й модернові печі, якими легко управляти дистанційно через Wi-Fi.
— Створити таку артіль було моєю давньою мрією, — каже пан Микола. — Бо гончарних виробів у столиці українського гончарства, як віддавна називають Опішню, ставало дедалі менше, тут практично вже не було виробництва. Формат артілі, в якій ми зібрали небагатьох майстрів, був задуманий заради відродження ремесла й популяризації гончарних виробів ручної роботи.
Майстри Опішнянської артілі мають можливість працювати в умовах відключення світла
Вже за перший рік роботи комунальне підприємство заробило на власні потреби 1,5 мільйона гривень, з яких придбало собі службовий автомобіль. А минулого його чистий прибуток був удвічі більший.
— Відтак, з бюджету на утримання цього підприємства ми витрачаємо набагато менше, — хвалиться Різник. — Наразі йдеться вже про масштабування виробництва. Сподіваємось, до цього підключиться бізнес. Це дійсно прибуткова справа, попит на продукцію просто шалений. Сьогодні, наприклад, замовникам доводиться чекати два місяці на отримання виробів ручної роботи. На жаль, з відключенням електроенергії черга дещо зросла, оскільки альтернативної електроенергії не вистачає на те, щоб запустити велику піч.
— А хто замовники, цікаво?
— Ресторани, приватні особи, багато іноземців — поціновувачі кераміки. Купують для оздоблення інтер’єру, на подарунки, на згадку… Й екскурсанти, й ті, хто заходить на сторінку артілі в інстаграмі. Громада від цього виграє, адже це податки у місцевий бюджет.
— До речі, про податки. Росіяни практично повністю знищили газовидобуток в Опішні, за рахунок чого громада раніше розвивалась.
— То було колись. Ми вже давно диверсифікували свої надходження. Простими словами, не кладемо всі яйця в один кошик, що забезпечує нам фінансову стійкість та захист від несподіваних втрат у кризові періоди. Раніше рента від газовидобутку становила близько 15 відсотків наших доходів, або 13−14 мільйонів гривень. Минулого тяжкого року, коли виробництво зменшилось внаслідок ворожих ударів по промислу (хоча були й інші суб’єктивні причини), ми отримали 8 мільйонів. У загальній сумі надходжень — майже 190 мільйонів гривень — це не так багато.
Головне — визначити правильні пріоритети й уміло розпоряджатися тим, що маєш.
Раніше «ФАКТИ» розповідали, як полтавець-військовий та його дружина відкрили майстерню з виготовлення кахлів ручної роботи.
На фото у заголовку: Микола Різник біла водозабору, де встановлені сонячні панелі
Фото надані Миколою Різником