Різдво Христове (або Різдво Господнє чи просто Різдво) — одне з найвеличніших і найзнаменніших урочистостей річного святкового циклу українців. У святі тісно переплетені ритуалізовані дійства, що пов’язані з давніми хліборобськими культами, та християнські символи. Різдво — одна з найбільших подій у християн і присвячена появі Ісуса, якого Марія зачала від Святого Духа. Перші згадки про святкування народження Ісуса з'являються у середині IV століття. В Україні святкується з середньовіччя.
Головною обрядодією свята здавна було колядування
— Після Божої служби перед Різдвом наші предки збиралися на Святвечір, щоб разом повечеряти й поздоровити один одного з появою Ісуса, — розповідає Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (у Пирогові). — Святкова служба проходила і вночі. А зранку родичі після церкви вітали членів родини, які не залишали домівки: «Христос народився!», а у відповідь чули: «Славімо його!»
ВІДЕО ДНЯ
В народних традиціях Різдва живуть обрядодії, які пов’язані з цим святом. Після спільної молитви всі розговлялись. Піст закінчився і вже можна було їсти скоромне, яке готувалось раніше (але не подавалось на Святвечір): ковбаси, голубці, запіканки, смажені гуски-кури, свинину, а ще пироги, вареники з різною начинкою, заготовлені овочі тощо. На свято не снідали доти, поки не збереться вся родина після церкви, чекали, поки трапезу благословляв господар. Вся родина намагалася збиратися разом, ходили на кутю до родичів, кумів, вводночас не забували й предків. Наступний день за Різдвом — День Марії, жінки особливо шанували її і не завантажували себе роботою в цей час. Здавна вважали, що Різдво оберігало рід, а як свято пройде, таким і рік буде.
Серед різдвяних атрибутів з другої половини XIX ст. на території сучасної України набувають популярності ялинки. Ще на початку XX ст. українські селяни особливе місце в оселі відводили Дідуху (снопу від жнив), але на Святвечір в домівках заможних українців вже прикрашали хвойне дерево. Сьогодні ж в нашому побуті частиною свята стала саме ялинка (природна або штучна).
Традиція прикрашати на Різдво оселю ялинкою в Україні існує з початку ХХ століттяРЕКЛАМА
Головною обрядодією свята здавна було колядування. Колядники — «рокові» (від слова «рік») гості, вісники добра. Їх чекали з нетерпінням і щедро віддячували за різні побажання. Дітей, зокрема, обдаровували яблуками, горішками, книшами (спеціальними маленькими хлібами), бубликами. Вірили, чим більше колядників, тим щедрішим буде рік.
Читайте також: Коли в Україні колядують та кому це можна робити
В народній інтерпретації колядники — посланці від предків. Саме тому, щоб усе добре велося, вони мають побувати в кожній хаті і одержати хоч якусь матеріальну віддяку. Це запорука зв’язку поколінь і вшанування пам’яті рідних, що вже відійшли у вічність.
РЕКЛАМА
Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували за різні побажання
На більшості території України колядують на свято зранку. Подекуди бувало і на Святвечір, і після обіду на Різдво. Колядки лунали від Святого вечора до Щедрого (31 грудня), або й до Водохреща (6 січня). Склад колядницьких ватаг бував дуже різним: дівочі (колядували увечері на Різдво, як стемніє, і в хату не заходили), парубочі, чоловічі, мішані, дитячі (заходили до хати). Священники закликали колядників не обминати ані хворого, ані бідного, ані вдови, ані сироти. На Покутті діти бігли колядувати вже на Святий Вечір; на колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та на Гуцульщині по хатах ходили в перший день Різдва (після Богослужіння), на Західному Поділлі — зранку на другий день свят. Першими колядували діти — вдосвіта на Різдво, поки темно, бо сутінки — магічний час. Колядували, як правило, хлопчики, оскільки на великі свята першими до хати мають зайти представники чоловічої статі («полазники»), які ощасливлять хату і її господарів. Вони колядували по одному й гуртами, співали дитячі колядки й проказували віншування.
У різдвяно-новорічній обрядовості хлопчик-полазник — дух щедрого бога Ладо й достатку. Втілений в образі «благовісника» — маленького хлопчика, він приносить родині щастя. В перший день Різдва полазники ходять до схід сонця вітати родичів чи найближчих сусідів зі святом. Вважалося, що до хлопчиків щедрий бог найбільш прихильний.
Колядували часто з різдвяною виставою — вертепом
— В перший день Різдва, надвечір, колядували парубки, — пояснює Ніна Главацька. — Ватага колядників з п’яти осіб: «Береза», «Звіздоноша», «Дзвонар», «Міхоноша» та «Запасний» (має завдання допомагати «Міхоноші»). Такі колядники прямують до хати і колядують перед образами. Дорослі парубки колядували з восьмикутною зіркою — знаком Різдва Христового і водночас це астральний символ новонародженого Сонця. Рідше колядували з семи- й шестикутною зіркою. На Заході України зіркам часто приділяли більше уваги — їх робили великими й багатопроменевими.
РЕКЛАМА
Колядували часто з різдвяною виставою — вертепом. Вертепи могли бути лялькові, актори носили від хати до хати «шопку» — одно- або двоповерхову скриньку, в якій розігрувалася вистава з багатьма діючими особами. Сюжет присвячений появі на світ Ісуса, якого народила від Святого Духа Марія (донька Анни та Йоакима, нащадка ізраїльського царя Давида). Марія, заручившись з теслею Йосипом з Назарету, прибула з ним до Віфлеєму. В печері, де свята родина зупинилась на ночівлю, Марія і народила Сина. Янгол сповістив про це пастухів, а Віфлеємська зірка вказала мудрецям зі Сходу про цю подію. Волхви прийшли в Єрусалим розпитати у царя Ірода про юдейського царя, чим і стривожили Ірода (боявся приходу Месії). Мудреці за допомогою світла зірки знайшли печеру з немовлям. Волхви прийшли до Ісуса з дарами (золотом, ладаном і смирною) — на знак того, що Христос стане Царем, першим серед священників, а помре на хресті. Ірод велів вбити всіх немовлят до 2-х років. Попереджена янголом, свята родина втекла до Єгипту, де перебувала до смерті Ірода. Христос був врятований.
Сюжет шопки був присвячений появі на світ Ісуса
Зараз переважають костюмовані вертепи, в яких традиційний сюжет про народження й переслідування Христа творчо переплітається з сучасними суспільними та політичними подіями.
Колядування (особливо дорослими) відбувалося за таким сценарієм: отримавши дозвіл, провіщали добру звістку про народження Христа. Потім, як годиться, звеселяли співами й танцями дім і віншували, за що обов’язково отримували винагороду, щоб побажання збулося: «За цим віншуємо вас, чесний та величне панство, усім добром, усім гараздом, що собі у Господа Бога жадаєте та думкою думаєте, щоб так воно і сталося! Поможи вам, Боже, ці свята мирно одпровадити та других у радості й веселості щасливо діждати, а нам, колядникам, ласкаві будьте не за зле мати, що у ваш чесний та величний двір повернули. Поверни до вас, Господи Боже, ласкою своєю небесною на цілий рік і вік! Сим вас віншуємо, а самі усім чесним та ґречним низько кланяємося. Здорові будьте, в гаразді оставайтеся!»
Господарі гордилися, як до хати завітало багато колядників, адже це сприяло багатству, прибуткам і благополуччю в родині в наступному році
З давніх-давен у народі існував звичай бажати одне одному й господарям щастя-здоров'я, всяких статків у хаті та родині. Старовинні колядки різні — християнського характеру, про небесні світила, створення світу. Колядки призначались для дорослих і дітей. Окремо виділялись дівочі колядки, були співи для хлопців, гадзинь, вдовиць, навіть для покійника і т. д. Наприклад, на Поліссі відомі колядування для худоби (волам). Господарі гордилися, як до хати завітало багато колядників, адже це сприяло багатству, прибуткам і благополуччю в родині в наступному році. Між колядками, щедрівками та засівалками є суттєва різниця. Колядки зазвичай виконують на Різдво, щедрують напередодні Нового року, а засівають вже в перший день Нового року. В колядках в основному релігійна тематика, а щедрують, бажаючи добробуту і багатого врожаю (Маланка зі щедрівками прийде 31 грудня — на Щедру кутю). Засівалки схожі на щедрівки, однак їх співають вранці на свято святого Василя (1 січня — «сію-вію, посіваю») і обсипають зерном хати родичів та сусідів.
Традиційно на свято не можна було відмовляти в допомозі, милосерді, не віддячити колядникам, бити посуд (це до сварки в домі), різати худобу, брати і давати в борг (бо буде щастя витікати з хати). Свято треба зустрічати охайними, тож не слід ходити в старому і брудному одязі.
А якщо справляли весілля на Різдво, то це було запорукою щасливого сімейного життя. Якщо у вікно на свято постукав птах — невдовзі з’являться гарні новини. Куплена на Різдво річ прослужить довго.
Для хліборобів було важливим мати прогнози на врожай, від якого залежало життя і добробут родини. Тож спостерігали, що відбувалось в природі. Якщо сонячний день — бути врожаю на хліб, сніг піде — гарно вродить озимина, без морозу та снігу, то Великдень може бути холодним і навіть під сніг. Запримітили, який день на Різдво, такий і на Петра. Яскравий місяць на безхмарному небі — до значного похолодання. Як свято випадає на молодий місяць, то чекай неврожайного року. На Різдво багато бурульок — вродить ярина, особливо ячмінь. Дивились на дату Різдва: на який день тижня воно випадає, в такий же в липні слід починати жнива.
Читайте також, що треба зробити у Щедрий вечір 31 грудня, напередодні Нового року, щоб здійснилися святкові побажання миру, здоров’я й добробуту.
На фото в заголовку: Українське Різдво. Фото: згенеровано ШІ, Телеграф