«Нам всім треба готуватися до автономного існування», — експертка з енергетики Ольга Кошарна

Попри героїчні зусилля енергетиків, ситуація в енергосистемі країни є надскладною. Що буде далі, не знає ніхто. Усі розуміють, що буде гірше, бо мета росіян, яку вони й не приховують, — зробити наше життя нестерпним.

Якщо у минулі роки ми вважали, що існування в режимі чотири години зі світлом, чотири в темряві це жах-жах, то тепер намагаємося пристосуватися до набагато довших інтервалів без благ цивілізації, оскільки в багатьох українців разом з електрикою зникають тепло й вода. І це при поки що плюсовій температурі на вулиці. А коли вдарять морози?

Про стан енергетичного сектора, найгірші сценарії, які на нас чекають, наслідки корупційних скандалів та про багато чого іншого «ФАКТИ» поговорили зі співзасновницею громадської організації «Антикризовий експертний ядерний центр України», кандидаткою хімічних наук, дуже авторитетною незалежною експерткою з питань ядерної енергетики та безпеки Ольгою Кошарною.

«Енергетичний терор продовжиться. Наскільки буде гірше, складно сказати»

— Пані Ольго, прем’єр-міністерка Свириденко днями написала, що «уряд працює над скороченням тривалості погодинних відключень світла й готує низку рішень, щоб перерозподілити споживання та спрямувати електроенергію для побутових споживачів». Ви різко прокоментували цей текст фразою «це рафінований популізм». Чому?

ВІДЕО ДНЯ

— Популізм в тому, що мається на увазі, що легше буде у вихідні. А це само собою зрозуміло, оскільки в суботу та неділю зменшується споживання, бо не працюють підприємства, офіси й т.д. Наприклад, минулої неділі в країні діяла лише одна черга, тобто світла у людей не було три години.

Щодо атак на енергетичну інфраструктуру, ми бачимо, що росіяни змінили тактику: вони тепер не розпорошено обстрілюють всю систему, а зосереджуються на якихось конкретних містах. Почали з прикордонних областей. На Харківщині, Чернігівщині, Сумщині постраждали теплоелектроцентралі. Пошкоджені Зміївська ТЕС в Харківській області, Трипільська в Київській, Добротвірська у Львівській, Бурштинська в Івано-Франківській, Ладижинська у Вінницькій, а Вуглегірська ТЕС, яка належить «Центренерго», — тепер на окупованій території. Були обстріли й магістральних трансформаторних підстанцій, через які видаються потужності Хмельницької, Південноукраїнської та Рівненської АЕС. Про це писали у відкритому доступі.

— Зеленський же сказав, що в Україні немає жодної «живої» електростанції, яка б не постраждала від російських ударів.

— Так. Тому у нас дефіцит генерації, її не вистачає.

І хоча ми зараз імпортуємо рекордно, але наша енергосистема технічно не може передати таку кількість електроенергії з західної частини країни в центр, наприклад на підстанцію, через яку йде постачання з Рівненської та Хмельницької АЕС на столицю, оскільки були пошкоджені магістральні трансформаторні підстанції «Укренерго». Таким чином ці АЕС деякий час працювали на пониженій потужності.

Тому розподіл по країні нерівномірний. У Львові може бути одна черга або взагалі без відключень, а у столиці жорстко, бо було, здається, понад двадцять влучань в підстанцію «Київська».

Зрозуміло, що терор продовжуватиметься. Наскільки буде гірше, складно сказати.

Тактика росіян дуже грамотна: наприклад, на одну теплоелектростанцію або навіть невелику трансформаторну підстанцію «Укренерго» вони спрямовують 30−50 шахедів, а потім п’ять-сім крилатих та балістичних ракет. А бетонні споруди другого рівня захисту удар балістики не витримують. Це захист від дронів та уламків ракет.

“На одну теплоелектростанцію або навіть невелику трансформаторну підстанцію «Укренерго» росіяни спрямовують 30-50 шахедів, а потім п’ять-сім крилатих та балістичних ракет», – розповіла Ольга Кошарна

Читайте також: «Це сигнал, що для кремля взагалі немає червоних ліній»: експертка з ядерної безпеки Ольга Кошарна про влучання в ЧАЕС

— В Одеській області оголошено надзвичайну ситуацію державного рівня. Письменниця Зоя Казанжи, яка мешкає в Одесі, написала: «Багато підстанцій постраждали не від прямого влучання, а від прильотів уламків. Певні конструкції та інженерні рішення могли б захистити хоч на якісь відсотки. Ми пам’ятаємо, як всі ці роки вели розмови про спорудження для захисту критичної інфраструктури. Мова йшла про мільярди. Звітували чиновники. Випрошували гроші у міжнародних партнерів. Рапортували й проводили нескінченні форуми й наради. Де все? Голі обʼєкти стоять, як прекрасні мішені для ворогів».

Чи є в нашій країні місто, де з захистом об’єктів енергетики більш-менш нормально? Тобто щоб по п'ятибальній системі хоча б трійка?

— Річ у тім, що у нас велика енергосистема, багато трансформаторних підстанцій, перш за все магістральних. Колишній очільник «Укренерго» Кудрицький роз’яснював, що вони свого часу визначили понад сто пріоритетних підстанцій і почали будувати захисні споруди. Але ж ще є дуже багато трансформаторів обленерго. А вони не займалися захистом. Чому? Тому що живуть з тарифу, який встановлює Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ). І в цьому кошторисі взагалі немає статті на будівництво захисних споруд. Тобто всі оці підстанції на 330 кіловатів, які належать обленерго та які є ключовими вузлами енергосистеми, не захищені (наприклад, було влучання в підстанцію у Славутичі).

— Ще раз. Чотири роки триває велика війна, а обленерго не заклали витрати на захист від ударів?

— Так. Споруд немає.

Державну частку цих обленерго колишній міністр енергетики Галущенко об'єднав в «Українські розподільні мережі». При цьому не сприяв будівництву розподіленої генерації. Мали втілити проєкт побудови об’єктів, які б дали додатково понад 400 мегаватів, однак він не підписав протокол про підсумки конкурсу, який пройшов у квітні 2025-го, бо йому не сподобалися переможці. Якби підписав, за пів року половина з них були б готові на Чернігівщині та Сумщині.

Він не лобіював збільшення тарифу, щоб побудувати захисні споруди навіть для державних обленерго, які були під його керівництвом. Взагалі нічого не робив. Лише просував тему закупівлі двох російських реакторів у Болгарії для добудови двох атомних блоків на Хмельницькій АЕС. Я дивуюсь, чому до цього часу Галущенку нема підозри.

— Одразу після кожного влучання починаються відновлювальні та ремонтні роботи. Що в нас з запасами обладнання для станцій, трансформаторів, інших розподільчих пристроїв?

— В «Укренерго» запаси є. Вони отримували щось через гуманітарну допомогу, щось купували через фонд підтримки енергетики, яким керує міністерство разом з секретаріатом міжнародного «Енергетичного співтовариства». А в обленерго, може, є якісь мінімальні запаси, але при такій інтенсивності обстрілів їх не вистачає. І грошей немає через відсутність закладання витрат у тарифи.

Читайте також: «Наслідки однієї атаки на підстанцію було видно за 25 кілометрів», — представниця «Укренерго» Людмила Єропкіна

— Наші атомні станції працюють зараз на повну потужність?

— Взимку АЕС, які розташовані на підконтрольній території, забезпечують майже 7800 мегаватів потужності, працюючи усіма дев’ятьма блоками. Добові потреби у нас десь 15−17 гігаватів, а якщо морози, думаю, десь 18. Пам'ятаю, що до повномасштабного вторгнення під час сильних морозів максимум виробництва був 25 гігаватів. Тобто того, що маємо зараз, недостатньо при всьому бажанні, це по-перше.

По-друге, у нас постраждали й гідроелектростанції, які підключалися в пікове навантаження й виробляли електроенергію. Пошкоджені й Дніпрогес, і Канівська ГЕС, а Каховську ГЕС ми втратили. А ремонтувати — це довга й дуже затратна історія. Про теплові станції я вже сказала, що там відбувається.

Тобто базова потужність 7800 мегаватів не врятує. Зрозуміло, що пошкоджені великі підприємства (маріупольські металургійні заводи, наприклад), які споживали багато, що населення України зменшилося через відтік людей за кордон. Чиновники озвучують офіційно, що споживання зменшилось на 30%. Але все одно зараз дуже тяжка ситуація.

І ще момент. В Україну як гуманітарну допомогу для об'єктів критичної інфраструктури було завезено багато мобільних когенераційних установок, які виробляють не тільки електрику, а й тепло. Загалом на 900 мегаватів. Але, на жаль, дуже мало їх встановлено, тому що органи місцевого самоврядування мають знайти гроші на проєкти приєднання їх до системи.

— Йдеться про які суми?

— Не займалася цим. Про це може сказати виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав Павлюк. Зараз намагаються допомагати громадам громадські організації. «Екодія», наприклад, займається сонячною енергетикою. І міністерство мало б сприяти цим процесам. Проводити якісь вебінари, розробляти типові проєкти, шукати гроші тощо. Однак Галущенко був зайнятий іншими справами. І жодної відповідальності.

От дивіться. Якби було 900 мегаватів від мобільних когенераційних установок плюс якби побудували ці додаткові об'єкти на 400 мегаватів, це вже 1300, тобто потужність одного атомного блоку.

«У нас постраждали й гідроелектростанції, які підключалися в пікове навантаження й виробляли електроенергію. Пошкоджені й Дніпрогес, і Канівська ГЕС, а Каховську ГЕС ми втратили»,- розповіла Ольга Кошарна

— Окупанти періодично розповідають про плани знову запустити в експлуатацію Запорізьку АЕС. Це реально?

— Масовані обстріли південних об'єктів енергетичної інфраструктури 13 грудня призвели до втрати постачання електроенергії для власних потреб ЗАЕС від Об’єднаної енергетичної системи України. Це вже дванадцятий блекаут на станції, попередній був після обстрілу 6 грудня.

І 6-го, і 13-го через коливання в електромережі спрацювала автоматика та вимкнулися обидві основні лінії — 750 і 330 кіловатів. Зараз їхня робота відновлена. Коли 23 вересня нібито була пошкоджена остання зовнішня лінія електропередачі, вони працювали на дизель-генераторах майже місяць.

А 4 вересня там був перший заступник керівника путінської адміністрації кирієнко, який на виробничій нараді сказав: «Готуйте енергоблоки до режиму генерації». І окупанти збудували там нову лінію до Енергодару. Планували приєднати ЗАЕС до російської енергосистеми. Але в ніч з 6 на 7 жовтня, напередодні дня народження путіна, зненацька були дуже серйозно пошкоджені трансформаторні підстанції на лінії Молочанськ — Мелітополь — Генічеськ.

Росіяни витратили два тижні, щоб оцінити пошкодження. Зрозуміли, що це надовго, тому погодилися (точніше, їх примусили) відремонтувати лінію, щоб електроенергія для внутрішніх потреб йшла з Об'єднаної енергосистеми України. Це по-перше.

По-друге, тема ЗАЕС якимось дивним чином з'являється в цих «мирних» переговорах. Росіяни ще навесні, щоб затягнути процес, вкинули наратив про те, що «три блоки хай працюють на Україну, а три блоки — на росію». Це технічно неможливо, тому що наша енергосистема синхронізована з європейською.

А законодавчо це який вигляд матиме? В персоналу будудуть які ліцензії — українські чи російські? Хто буде нести відповідальність за ядерну шкоду, якщо вона, не дай Боже, станеться?

Читайте також: «З кожним днем окупації збільшуються ризики аварії на ЗАЕС», — експертка Ольга Кошарна

Зараз США запропонували спільний формат управління Запорізькою АЕС, і усі обговорюють цю ідею. А яким чином це буде реалізовано? В резолюціях Генеральної асамблеї ООН про ядерну безпеку чітко сказано, що ЗАЕС — це власність України. Генеральна конференція МАГАТЕ теж вважає її українським об’єктом. Тобто США мають намір порушити Статут ООН та міжнародні конвенції?

На ЗАЕС неможливо навіть один енергоблок вивести на потужність, тому що там води нема. Станція не може працювати. Це небезпечно. Росіяни намагалися легалізувати, що це їхня власність, і планували її приєднати (у них же дефіцит електроенергії й в Краснодарському краї, і в анексованому Криму), щоб вивести хоча б на половину потужності — 600 мегаватів — один енергоблок. Води на це, може, й вистачило б. Також в їхніх планах, і вони писали про це в МАГАТЕ, — побудувати насосну станцію на річці Конка. Але ознак, що вони щось будували, нема. Ані на знімках з космосу, ані Greenpeace, який теж спостерігає за всім, цього не бачить. Вони ж виявили цю нову лінію. Наші намагалися в червні пошкодити її, але недопрацювали. Тому росіяни у вересні пробували ще раз приєднати. Не вийшло.

«Ми витримаємо і ці випробування», – Ольга Кошарна про найгірші сценарії, які на нас чекають взимку

«Епоха Міндіча та Галущенка продовжується»

— Так званий «Міндічгейт» сколихнув країну. НАБУ й САП розслідують багатомільйонні схеми в «Енергоатомі», в них фігурують Галущенко, бізнесмен і друг Зеленського Міндіч, посадовці Міністерства енергетики. Минув місяць. Якісь кардинальні зміни відбулися в цих структурах? Ви прокоментували: «Знову імітація бурхливої діяльності уряду та спецслужб».

— Юристи кажуть, що складно зібрати докази. Думаю, що йдеться про Галущенка.

В нашій країні фігуранти гучних корупційних скандалів спокійно виходять на волю під захмарні застави. «Викупили» же влітку віцепрем’єр-міністра Чернишова за 120 мільйонів гривень. За Фурсенка, виконавчого директора з безпеки «Енергоатому», який був бухгалтером «бек-офісу» (він на записах проходить як «Рьошик»), внесли 95 мільйонів. Гроші 24 листопада сплатила приватна компанія «Варус Сінерджі» зі статутним капіталом 100 тисяч гривень. Це дані з відкритих джерел. Тобто заплатили з общака, а зробила це фірма «рога і копита».

При цьому Державна служба фінансового моніторингу не виявила жодних підозрілих фінансових операцій, які б здійснювали фігуранти справи «Мідас». Її очільник Пронін з жовтня 2023 року по грудень 2024-го обіймав посаду голови Полтавської облдержадміністрації. НАБУ розслідує можливі зловживання на будівництві фортифікацій під час його керівництва.

Я не здивуюся, якщо «викуплять» і колишнього радника Галущенка Миронюка (там застава 126 мільйонів), який фактично керував Міненерго після того, як Галущенко став міністром юстиції, і всіх інших.

Тобто отака історія. Чому все так відбувається, тяжко сказати. Хоча насправді все на поверхні.

Читайте також: «Ми допомагаємо росії заробляти нафтодолари, які потім прилітають до нас у вигляді ракет та шахедів», — експерт Михайло Гончар

— Крісло міністра енергетики вільне з 19 листопада. Охочих обійняти цю посаду немає. Нещодавно почула коментар на кшталт «така відповідальність і таке навантаження, а якщо не красти, то що там робити?» Чи є реальні кандидати?

— Обов'язки міністра виконує Некрасов. Він намагається сподобатися журналістам і експертам, нібито засуджує Галущенка й демонструє у спілкуванні якусь відкритість.

Наскільки я знаю, охочих дійсно нема. І навряд чи з’являться після свят. Гадаю, тимчасово виконуючий обов'язки міністра так і залишиться.

— На вашу думку, епоха Міндіча та Галущенка закінчилася? Чи the show must go on — далі буде?

— Буде. Вони побудували мережу, яка, наче спрут, запустила свої мацаки в усі енергокомпанії.

Досі виконує обов’язки голови правління «Енергоатому» колишній генеральний директор Рівненської АЕС Ковтонюк, який теж фігурує на цих плівках Міндіча.

До речі, чомусь взагалі не згадується президент «Енергоатому» Котін, який через два дні після стрімкого звільнення (воно сталося 25 серпня цього року) разом із сім'єю опинився у Відні. Це стовідсоткова інформація з моїх джерел.

Виконавчий директор з правового забезпечення «Енергоатому» Сергій Пушкар у вересні нібито за конкурсом став членом НКРЕ. Рідний брат Миронюка Дмитро зараз очолює юридичний департамент НКРЕ. До цього він працював керівником апарату Окружного адміністративного суду Києва, в нього були теплі стосунки зі скандальним суддею Вовком.

Родич Тимура Міндіча, Леонид Міндіч, був затриманий у червні цього року, коли намагався перейти кордон.

Щоб ви розуміли, основи цих схем заклав зрадник Деркач, який нещодавно отримав звання героя росії. У 2006−2007 роках він був президентом «Енергоатому». З ним у мене завжди була справжня вендета. «Енергоатом» так боровся проти мене, що заносив гроші у ЗМІ через відділи реклами, щоб не публікували ані колонок, ані статей. Відтоді фейсбук — це мій ЗМІ.

Вотчина Деркача — це Сумщина. Тому в енергетиці багато вихідців звідти.

Генерал СБУ Гончаров, який свого часу очолював головне управління СБУ в Сумській області, досі працює в «Енергоатомі». Олег Бояринцев був депутатом Сумської міської ради, він багаторічний помічник Деркача, який контролював Сумщину. Його останнє місце роботи — виконавчий директор з персоналу «Енергоатому». Він у січні 2023 року виїхав у відпустку в Чехію й в Україну більше не повертався.

Я не впевнена, що той же Некрасов не людина Деркача, тому що він у 2020 році, коли призначили цю камарилью, був радником Галущенка, який тоді був віцепрезидентом «Енергоатому». Ба більше, свою кар'єру Некрасов теж починав у Сумах.

Люди Галущенка очолюють і державне підприємство «Гарантований покупець», і акціонерне товариство «Оператор ринку». Це ключові гравці на ринку електроенергії.

Знаю ще, що Шаранич, який очолював головне управління Міністерства внутрішніх справ у Закарпатській області, а потім був радником Котіна, подавав свою кандидатуру в Міністерство юстиції на конкурс на посаду першого заступника начальника департаменту з питань виконання покарань. Не знаю, пройшов чи ні. Це людина Деркача й Медведчука. Тобто він за Галущенком в Мін'юст пішов, розумієте?

Тому прямо кажу, що ця епоха продовжується.

Але що приємно: Кабмін враховує мої пропозиції, які я озвучую своїм впливовим джерелам, а вони спілкуються з урядом. Я наполягала, що представники держави в наглядових радах енергетичних компаній теж мають проходити через конкурс. А мої колеги-експерти казали: «Це нереально. На це ніхто не піде. В нас Милованови та Лещенки будуть вічно сидіти в цих наглядових радах». Однак днями вийшло розпорядження, що представники держави будуть проходити конкурс.

А взагалі треба було починати не з наглядової ради «Енергоатому», яка не працювала, а призначити тимчасовий кризовий менеджмент. Щоб вичистити з мережі всіх поплічників Деркача, а потім вже без поспіху, спокійно обирати наглядову раду. Це головне, на мою думку. Але вони почали з наглядової ради. Це була істерична реакція Кабміну на події. Зараз триває відбір, люди подають свої кандидатури.

— Мета ворога — залишити нас взимку без світла, тепла, газу й води. Зрозуміло, що в роботі енергосистеми дуже багато складових, однак перш за все її стан залежить від інтенсивності ворожих атак, а вони, без жодного сумніву, будуть лише наростати. А якщо ще додати те, що Міненерго майже не готувалося до зими, то не дивно, що фахівці малюють апокаліптичні сценарії. Вже зараз прогнозують, що при мінус десяти градусах киянам, наприклад, зможуть давати світло на дві години на добу. Чи є в нас надія, що система не ляже надовго?

— Прогнози — це не мій коник. Однак можу сказати, що нам всім треба готуватися до автономного існування.

Ми маємо протриматися до березня. Навесні, коли запрацюють сонячні електростанції, буде легше. Передбачаю навіть, що ми будемо експортувати електрику вдень в Молдову та сусідні держави, як робили це влітку. І «Укренерго» навіть обмежувало роботу сонячних станцій, щоб збалансувати енергосистему. Хоча гроші з ринку за невироблену електроенергію вони зобов'язані давати виробникам.

Яскравий приклад блекауту — Одеса, де у багатьох абонентів четверту добу немає світла (ми розмовляли 16 грудня. — Авт.). Одещину бомблять з весни. Там пошкодили й маленькі підстанції — 330 та 110 кіловатів Одеської обленерго (це ДТЕК), і підстанції «Укренерго».

Тому ми маємо готуватися до гіршого. На відміну від нашого уряду, який заспокоює: «Ми працюємо, і світла у вихідні буде більше». А насправді — тому що споживання у вихідні зменшується.

— Казанжи навела класну цитату з одеських пабліків про силу та стійкість містян: «В Одесі здаються тільки квартири». Насправді це слоган про всю Україну.

— Звісно. Ми витримаємо й ці випробування. Але, на жаль, в нас багато ідіотів. Наприклад, я днями їхала в автобусі. Одна пасажирка обурювалася: «Ми сидимо без світла, а уряд експортує електроенергію». Я їй кажу: «Я в енергетиці працюю, немає взагалі такого». — «Ні, вони експортують». Розумієте?