Не так давно «ФАКТИ» розповіли, як у ХІХ століття дивом було врятовано барельєф Архістратига Михаїла — небесного покровителя Києва, який показали в Національному музеї історії України. І ось історія іншого історичного раритету, який, на жаль, було знищено. Причому вже у нинішньому сторіччі. Про це розповів дослідник історії Києва Аркадій Третьяков на презентації своєї нової книги «Бессарабський ритий ринок.
– У 2013 році я видав книгу «Бессарабская площадь», — розповів «ФАКТАМ» Аркадій Третьяков. – А у новій книзі йдеться саме про історію проєктування та будівництва Бессарабського критого ринку, про людей, які там працювали, створювали умови для функціонування нового для того часу (початок ХХ сторіччя) закладу торгівлі.
«Бессарабський ринок було побудовано за ініціативи і на кошти мільйонера і мецената Лазаря Бродського»
— Чому саме в тому місці — на Бессарабській площі — утворився ринок? — ставлю питання Аркадію Третьякову.
ВІДЕО ДНЯ
– Спочатку цей ринок знаходився на місці сучасного Майдану Незалежності. Але наприкінці 80-х років ХІХ століття міська влада вирішила його звідти перенести на Бессарабку, тим паче, що певна торгівля на той час там вже була.
Аркадій Третьяков: «Бессарабський критий ринок» — п’ята в серії книжок про знакові будівлі та історичні вулиці Києва”. Фото автораРЕКЛАМА
Одразу після перенесення ринку на Бессарабці торгували з землі або з возів, на яких селяни привозили свій товар — лавок, столів не було. Поступово інфраструктура розбудовувалася, відкривалися невеличкі крамниці.
На Бессарабській площі в ті часи (друга половина ХІХ-початок ХХ століть) не було ані асфальту, ані бруківки. Тому в негоду пройти по ринку не забруднивши грязюкою взуття було неможливо. Це відвертало покупців, передусім дам, тож за дощової погоди та під час відлиги вони на Бессарабський ринок воліли не ходити.
— Чи дійсно, що в ХІХ столітті та на Бессарабці закінчувалися межі Києва?
РЕКЛАМА
– Так було приблизно до середини ХІХ століття. Там, де починалася вулиця Велика Васильківська (колишня Червоноармійська), стояв шлагбаум на в’їзді у місто. А в 1830-х почалася забудова Хрещатика і Великої Васильківської. Тож поступово Бессарабка перестала були окраїною Києва.
До речі, в першій половині ХІХ століття на перетині нинішніх вулиці Великої Васильківської та бульвару Шевченка ще існувало лютеранське кладовище. Та місцина знаходиться на схилі. Через таку особливість дощі поступово розмивали поховання. Траплялося, що людські кістки виносило на Хрещатик. Міська влада врешті вирішила прибрати звідти цвинтар. Між іншим, в історичній частині Києва де не почнеш копати, натрапиш на кістки — майже всюди в ті чи інші часи були поховання.
Бессарабський ринок в радянські часи. Фото з відкритих джерел
— Селянам зручно було везти свої товари на Бессарабку?
РЕКЛАМА
– Так, адже саме на цю київську окраїну йшов шлях, яким в нашу столицю везли фрукти, овочі, вино аж із Бессарабії. Власне на цьому ґрунтується одна з двох версій походження назви Бессарабська площа.
— Одна версія назви пов’язана з Бессарабією. А яка інша?
— Така, що назва цієї площі походить від слова «бесараб». Так в минулі століття називали безпритульних, босяків, дрібних злодіїв. Вони концентрувалися саме там — на Бессарабці. Ясна річ, ринок приваблював їх можливістю щось поцупити у продавців і покупців. Тож ця друга версія походження назви площі також має вагомі підстави.
Тут доречно сказати, що на Бессарабський ринок також щодня приходили так звані поденні робітники — люди, які за скромну платню наймалися виконувати ту чи іншу роботу.
Бессарабський ринок
— Бессарабський став першим критим ринком в Україні?
– Так, в Україні перший. Але в російській імперії — четвертий. На час його побудови в 1912 році криті ринки вже працювали в Санкт-Петербурзі, москві та Варшаві (частина Польщі, як і України, в ті часи були під російською окупацією — Авт.). Бессарабський ринок був побудований за проєктом саме варшавського архітектора — Генріха Гая. Спершу цей архітектор побудував критий ринок у Варшаві.
Зауважу, що моя книга містить 110 ілюстрацій. Чимало. Але в ній немає фотографії або портрета Генріха Гая. Я доклав багато зусиль, щоб його знайти. На жаль, мені це не вдалося. І я звернувся за допомогою до аташе по культурі посольства Польщі в Україні. Вона, в свою чергу, попросила сприяння в пошуках портрета у відповідних інстанцій в себе на батьківщині. Проте, й у Польщі ані фотографії ані портрета Генріха Гая відшукати не пощастило. Певно, жоден не зберігся.
— Що стало поштовхом для побудови критого ринку на Бессарабці?
– Його було побудовано за ініціативи і на кошти мільйонера і мецената купця першої гільдії Лазаря Бродського (його називали «цукровий кроль», бо він заробляв саме на цьому продукті). Бродський помер у 1904 році під час лікування в Швейцарії. За іронією долі смерть «цукрового короля» настала через цукровий діабет. Один з пунктів заповіту Бродського — надати 500 тисяч рублів на будівництво критого ринку на Бессарабській площі. Це була величезна сума: півмільйона царських рублів дорівнюю приблизно 60 мільйонів доларів в наші часи.
Виділивши гроші, Бродський поставив умову: 12,5 відсотків від прибутків Бессарабського критого ринку мало йти на потреби єврейської громади Києва. Але міська дума вирішила, що це їй не вигідно.
Збереглися автентичні ворота ринку. Фото з сайту toursdekiev.com.ua
Варто сказати, що за своє життя Бродський дав кошти на будівництво великої кількості будівель в Києві: КПІ, Театру оперети, лікарні на бульварі Шевченка (тоді — Бібіковський бульвар), єврейського початкового училища (на сучасній вулиці Антоновича, зараз в тому будинку — один з корпусів Інституту електрозварювання імені Патона), тощо.
— Чому Лазар Бродський вирішив побудувати стаціонарне приміщення саме для Бессарабського, а не якогось іншого з київських ринків?
– Бо близько звідти на вулиці Шота Руставелі знаходилися дві синагоги: синагога Бродського і друга — купецька, яка розміщувалася в будинку, в якому зараз кінотеатр «Кінопанорама». На тій вулиці в часи російської імперії селилися переважно євреї. Мені вулиця Шота Руставелі рідна — я прожив на ній 50 років. І написав окрему книжку про її історію.
— Повернімося до заповіту Бродського. Я так розумію, якимось чином вдалося знайти компроміс з міською владою і це дозволило спрямувати 500 тисяч рублів мецената на будівництво критого ринку на Бессарабці?
– Так. Ідею компромісного варіанту запропонував духівник Бродського, юрист Авраам Гольденберг: місто має випустити облігації на суму 560 тисяч рублів. Ці облігації куплять нащадки Бродського. За виручені таким чином кошти має бути побудований ринок. Міська влада погодилась на цей варіант.
В архіві мені трапився документ міської влади, в якому перелічені та описані 30 проєктів критого ринку, які було подано на конкурс. Переміг проєкт польського архітектора Генріха Гая, про якого ми вже згадували. Він отримав за перемогу в конкурсі премію у дві тисячі рублів.
Генріх Гай повідомив, що не зможе бути в Києві для нагляду за будівництвом, хоча цього вимагали правила. Довелося призначити місцевого інженера-будівельника Михайла Бобрусова для нагляду за зведенням будівництва критого ринку.
Барельєф «Молочниця». Фото з сайту toursdekiev.com.ua
«В мене є традиція: коли відправляю текст книги в друкарню, наступного дня сідаю за написання нової»
— В якому році почалося будівництво?
– У 1910-му. Воно тривало два роки. Освячення відбулося третього липня 1912 року. Тоді в середині ринку розмістили ікону Архістратига Михаїла. В радянські часи її зняли і в наш час вже ніхто не знав, де вона поділася. І от коли готувалися відзначити 100-літній ювілей, адміністрація ринку звернулася до Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» з проханням надати якусь давню ікону, щоб помістити на місці забраної більшовиками. В результаті фахівці заповідника знайшли в своїх фондах ту саму ікону Архістратига Михаїла, яка колись висіла в Бессарабському ринку. ЇЇ повернули на те ж місце на стіні, де вона знаходилась раніше.
Більшовики прибрали з Бессарабського ринку ікону, але через багато років її вдалося знайти і повернути на попереднє місце. Фото з відкритих джерел
Обов’язково слід сказати, що фасад ринку прикрашають барельєфи — «Молочниця», «Риби», «Селянин з волами»… Цікаво, що на барельєфі «Молочниця» зображено те, як в ті часи носили глечики з молоком — їх нанизували по декілька штук на коромисло і так несли на плечі. Барельєфи, як й автентичні ворота із зображеннями гусей, зберіглися.
— У 1912 році ринок оснастили холодильною установкою для зберігання продуктів?
– Так, оснастили. Тут буде доречно сказати, що в ті часи взимку в підвали київських будинків возили лід з Дніпра — для зберігання продуктів. А в Бессарабському критому ринку все ж вирішили поставити холодильну установку. Її виготовили в Ревелі (нині Таллінн) на машинобудівному заводі підприємця Франца Круля. Знову ж таки було проведено конкурс на поставку холодильника і перемогла пропозиція цього заводу.
Холодильна установка ринку. Щоб занести в підвал її колесо, довелося розібрати частину стіни. Фото з відкритих джерел
Холодильну установку виготовили і доставили до Києва, коли будівля Бессарабського ринку вже була споруджена. Майже все обладнання холодильника по частинам змогли занести в підвал ринку, але величезне махове колесо (воно є частиною установки) не вдалося туди перемістити.
— Як вирішили цю проблему?
— Довелося розібрати стіну і лише після цього колесо занесли в підвал.
— Цей холодильник працює досі?
— Ні. У 2000-х роках цю установку, яка мала величезну історичну цінність, розібрали і здали на металобрухт. Якби я знав про ці наміри, то завадив би. Адже за законом її слід було передати до Державного політехнічного музею при КПІ.
— Бессарабський критий ринок захищається державою?
— Так, його офіційно визнано пам’яткою архітектури республіканського значення. До речі, у 2012-му урочисто відзначили 100-річчя ринку. Я брав участь в організації святкування.
— Це правда, що в минулі часи біля Бессарабського критого ринку знаходився фонтан?
– Так, фонтан там був. Він називався «Моряк» (власне, його зробили ще раніше, коли там навіть не було ринку). Тривалий час фонтан був непоказним, навіть занедбаним: текла тоненька цівочка. В чашу, в яку лилася вода, перехожі кидали сміття. Але після Другої світової війни, в 1946 році в рамках відбудови Хрещатика на місті «Моряка» спорудили красивий презентабельний фонтан «Лотос». Я жартома називаю його «бродячим». Річ у тім, що коли було прийнято рішення зробити на Бессарабці підземний перехід, фонтан заважав будівництву. Тож його перенесли в парк «Хрещатий». Проте й там він не прижився, бо в тому місці вирішили спорудити Арку дружби народів, яку в народі називали «Ярмо дружби з росією» (зараз ця споруда називається Арка свободи українського народу). Тож фонтан вчергове переїхав — його встановили на Хрещатику біля входу в Пасаж. Він знаходиться там понині.
Фонтан «Лотос» раніше знаходився біля Бессарабського ринку, а зараз — навпроти входу в Пасаж. Фото з відкритих джерел
Додам, що в старі часи на Бессарабській площі, окрім фонтану, знаходився ще й цирк підприємця Жермена Бретона.
Тепер щодо моєї нової книги. В 2022 році я вирішив написати серію книжок, присвячених окремим знаковим будівлям та історичним вулицям Києва. Перша була про будівництво Міського театру, друга — про вулицю Бассейну, третя — про костел святого Миколая. Нинішнього року я встановив своєрідний рекорд — випустив дві книжки: «Київ на листівках початку ХХ століття» і ту, що презентую сьогодні — «Бессарабський критий ринок».
З цим ринком мене багато що пов’язує. Зокрема те, що раніше я працював директором одної фірми, офіс якої знаходився в одному з приміщень цього ринку. Я брав участь в підготовці святкування його 90-річчя, а потім і 100-ліття. Один зі співробітників ринку сказав мені, «Аркадій, ви зібрали стільки матеріалів про історію нашого ринку, що маєте написати книжку». Мене ця ідея зацікавила, і я дійсно написав книжку «Бессарабская площадь» (вона російською мовою). Після того знайшов ще багато архівних матеріалів про Бессарабський ринок, і це дало підстави написати нову книгу.
— Продовжите серію книжок про історію київських вулиць та будівель?
– Так. У мене є традиція: коли відправляю текст книги в друкарню, наступного дня сідаю за написання нової. Тож зараз я вже займають іншою книгою. Поки що не буду казати, чому вона присвячена. Планую видати її наступної весни.
Раніше «ФАКТИ» писали про те, що у Києві показали реліквію, яка дивом збереглася після запеклої битви.
На фото у заголовку Бессарабський ринок став першим критим ринком на території України