Олександр Коваленко: Найкращий варіант для ЗСУ, якщо з Олешок виїде все цивільне населення
Фото: t.me/Kyrylo_Budanov_Officia Підпишіться на нас в Google додати зараз
Район окупованих Олешок на Лівобережжі Херсонщини зараз опинився у стані відносного затишшя завдяки гуманітарній місії зі спасіння мирних жителів. Але ця пауза може бути використана росіянами для перегрупування сил та підвозу боєприпасів у район Олешок, де вони зараз не мають оперативної переваги.
Як ворог може використати цю перерву в подальших бойових діях, чи фіксується там приховане накопичення сил і техніки та чому ворог панічно боїться створення українського плацдарму на цьому напрямку – ці та інші питання журналіст Коротко про задав військовому аналітику Олександру Коваленку.
Після завершення гуманітарної місії на цій ділянці фронту буде локальне загострення
Військовий експерт Олександр Коваленко. Фото: ФБ Alexander Kovalenko
– Яка зараз оперативна ситуація навколо Олешок і як росіяни можуть використати цю паузу для себе: перегрупуватися, підвести живу силу та боєприпаси?
– Зараз через гуманітарну операцію в Олешках обидві сторони дійсно дотримуються режиму тиші. Але одночасно росіяни без ризику для себе проводять ротацію, підвозять боєкомплект та матеріально-технічне забезпечення. Тобто вони накопичують сили та засоби і паралельно проводять розвідувальну діяльність, у тому числі за допомогою дронів.
Режим тиші їм у цьому сприяє, тому що ЗСУ не працюють по їхніх цілях. Але наше командування передбачало, що росіяни будуть робити саме такі кроки. Відповідно, ми робимо все те ж саме і також готуємось до будь-яких несподіванок, які можуть розпочатися після завершення режиму тиші та цієї гуманітарної місії.
– Які можуть бути несподіванки, буде загострення ситуації на цій ділянці фронту чи ні?
– Після завершення гуманітарної місії, безумовно, буде загострення, але воно матиме лише локальний характер. Насамперед противник інтенсифікуватиме десантні операції по херсонських островах, а також висаджуватиме десантні рейдові групи в острівному мікрорайоні Херсона – Корабел. Тобто це вони точно намагатимуться зробити.
Можливі також спроби десантування на наш, правий берег, але навряд чи їм це вдасться, оскільки зараз відсутня “зеленка”, і сховатися та закріпитися там їм буде дуже складно. Тому, найімовірніше, вони будуть сконцентровані виключно на двох моментах – це херсонські острови та район Корабел.
– Тобто великих наступальних операцій з їхнього боку не передбачається, так?
– Так, буде просто проходити інтенсифікація саме рейдової десантної діяльності.
Зараз немає всіх передумов для створення ЗСУ плацдарму в районі Олешок…
– А які загалом тактичні цілі росіян на цій ділянці фронту, чия перевага?
– На цій ділянці зараз іде лише дистанційна війна. Є їхні спроби десантування, але невдалі, бо ми працюємо по них дистанційно. Тобто Дніпро на цій ділянці є лінією оборони, і нам немає сенсу зараз висаджуватися на лівому березі. Це станом на зараз для нас безперспективно.
Росіяни намагаються висадитися на правому березі, але їм це також не вдається. Хоча можна окремо виділити ситуацію навколо Кінбурнської коси. Там нам у районі Покровського вдалося змусити росіян відійти від цієї зони на адміністративній ділянці Миколаївської області. І це можна вважати дистанційним результатом. Тобто там наших військ немає, але й росіяни там не можуть закріпитися, їм просто немає де тримати позиції. Тому зараз там сіра зона.
– А чому нам зараз невигідно десантуватися і створювати плацдарм на лівому березі?
– Бо для цього ще повністю не сформовані всі необхідні передумови. Це повне знищення логістики ворога по трасах М-17, М-14, ізоляція деяких інших зон від логістики, виснаження військ, дефіцит боєкомплекту та особового складу росіян тощо. Провести якусь велику наступальну операцію росіяни не можуть, але тримати оборону в них ще є ресурси.
– Що зараз є більшою перешкодою для створення плацдарму: ширина Дніпра, щільне мінування берегів чи тотальний контроль неба ворожими дронами?
– Безумовно, це мінування, дрони і наявність поки що достатніх сил та засобів у ворога. З деякими цими питаннями можна впоратися, як це показала операція ЗСУ “Вівальді”. Вона продемонструвала, як в умовах домінуючої чисельності військ та кількості дронів у ворога можна проводити наступальні операції. Але це сухопутний приклад.
У випадку з Херсонською областю головною проблемою є Дніпро. Бо коли починається десантна операція через річку, десант, який висаджується на іншому березі, опиняється якщо не в оточенні, то у дуже складному тактичному положенні без стабільної логістики підвозу живої сили та боєприпасів.
– Тобто плацдарм в Олешках – це перспектива на майбутнє, а не завдання на зараз?
– Так, безумовно, на зараз це зробити неможливо.
– Чи є сьогодні якісь безпосередні загрози саме для Херсона?
– Тільки повітряний терор та обстріли мирного населення. Ну і локальні спроби десанту диверсантів. Але знову ж таки це все контролюється Силами оборони України. І, на жаль, після завершення гуманітарної місії цей терор також відновиться.
…але росіяни цього панічно бояться
– Чи виконує Херсонський напрямок (зокрема район Олешок) свою роль у сковуванні російських резервів, не дозволяючи перекинути їх на більш гарячі ділянки фронту на сході?
– Так, це так і є. Ми бачимо, що побоювання російського командування угруповання військ “Дніпро” – генерала Теплинського – щодо вірогідного десантування ЗСУ в Олешках якраз і змушує росіян тримати там велике угруповання сил і не дає перекидати їх на більш гарячі ділянки на сході. Відповідно, це не дає можливості витягувати серйозні сили для підсилення 58-ї загальновійськової армії на Степногірському плацдармі.
– А яке приблизно чисельне угруповання росіян на Південному фронті та в районі Олешок?
– Загальна кількість угруповання військ “Дніпро” становить приблизно 125-130 тисяч особового складу. Але воно розтягнуте від Херсонської до Запорізької області по всій цій частині південної оперативної зони.
– Який для нас є найгірший та найкращий сценарій розвитку подій навколо Олешок?
– Для нас найкращий варіант – якби з Олешок взагалі виїхало цивільне населення, щоб росіяни не змогли прикриватися ним, як живим щитом. І це значно покращило б наші можливості щодо подальших операцій саме на лівому березі. Найгірший сценарій – якщо ця ситуація створить для росіян більше умов для атак вже безпосередньо по Херсону. Але навіть тоді вони матимуть лише ситуативну інтенсифікацію таких дій. Все одно це буде певний час підвищення терору та спроб атак по херсонських островах і по Корабелу. Це може бути найнегативніший варіант.
– А чому росіяни вимагають, щоб у межах гуманітарної операції в Олешках жителі спочатку переїхали в Крим, а тільки потім в Україну?
– Думаю, тому, що поки люди перебуватимуть на тимчасово окупованих територіях, росіяни проводитимуть фільтраційні дії або навіть щось більш глибинне. Наприклад, вербування з подальшою підривною діяльністю на нашій території. Я не відкидаю такої можливості.
Источник: kp.ua