Макарівська громада на Київщині знову в скорботі через загибель на війні земляка. Олександр Кривенко — людина, яка ще до початку військової служби своїми вчинками доводила, що чужа біда для нього ніколи не була чужою. Але його життя, на жаль, обірвала велика війна. Бійцю було 40 років. Про це повідомляє Макарівський історико-краєзнавчий музей.
ВІДЕО ДНЯ
З юних років Олександр захоплювався спортом, займався боксом. Спорт сформував у ньому силу духу, витримку, дисциплінованість, наполегливість та здатність долати труднощі. Ці якості згодом стали невіддільною частиною його характеру та допомагали йому долати життєві випробування.
Упродовж багатьох років Олександр працював далекобійником. Відповідальність, працьовитість, чесність і надійність — саме так його характеризували люди, які знали його по роботі та життю.
Після одруження Олександр переїхав до Макарова. Тут створив родину, став люблячим чоловіком і турботливим батьком. Для своїх рідних він був людиною, на яку завжди можна було покластися. Добрим сином, надійним братом, людиною, яка не залишала близьких та інших людей у біді.
РЕКЛАМА
Коли у лютому 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Олександр не залишився осторонь. У перші дні великої війни він допомагав волонтерам евакуйовувати мешканців Макарова, ризикуючи власним життям заради порятунку інших. Під час цієї роботи отримав поранення в обличчя.
Пройшовши лікування, Олександр не відступив перед небезпекою. Він одразу повернувся до роботи та продовжив здійснювати далекі рейси, доставляючи гуманітарну допомогу людям, які її потребували.
Так було і в мирному житті, так стало і під час війни — Олександр допомагав там, де міг бути корисним.
РЕКЛАМА
У травні 2024 року він став до лав Збройних Сил України, взявши на себе відповідальність за захист держави. Солдат Олександр Кривенко служив старшим стрільцем аеромобільного відділення 77-ї окремої аеромобільної бригади.
7 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Берестове Куп’янського району Харківської області, Олександр Кривенко зник безвісти.
Для його родини почався надзвичайно важкий період. День за днем вони жили очікуванням, трималися за найменшу надію, вірили та молилися. Але очікування затягнулося на роки.
У серпні 2026 року було встановлено, що солдат Олександр Кривенко загинув у бою.
РЕКЛАМА
Для родини ця звістка стала страшним підтвердженням того, чого вони найбільше боялися. Надія на повернення живим змінилася болем непоправної втрати.
За словами земляків, Олександр був мужньою, доброю, відповідальною, самовідданою та надійною людиною. Його життєвий шлях свідчить про небайдужість до інших та готовність брати відповідальність тоді, коли це було найважливіше. Ще до того, як одягнути військову форму, він рятував людей, допомагав евакуйовувати мешканців Макарова, перевозив гуманітарну допомогу. А згодом свідомо став військовослужбовцем, розуміючи, що попереду можуть бути найтяжчі випробування.
Поховали Олександра Кривенка 15 серпня 2026 року на Алеї Слави на кладовищі у Макарові.
Раніше повідомляли, що на Волині попрощалися з прикордонником Віталієм Ксьондзиком, який загинув на Харківщині.