За Маковієм іде наступне свято — Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), який православні відзначають 6 серпня (за новоюліанським календарем). Церква згадує подію явлення людям божественної природи Ісуса Христа. свято відоме східним слов'янам з давньоруських часів, коли в серпні відзначали дні врожаю, вшановували матінку-землю, дари якої допомагають створювати достаток в домі. Пізніше в храмах на християнську подію стали освячувати дари природи, коли дозрівало чимало городини і садовини. З IV століття свято є одним із 12 найбільших у церковному календарі, а на горі Фавор (де Ісус в оновленій подобі постав перед апостолами) відкрили храм, який прославляє Преображення Господнє.
Свято Преображення Господнього є пам’ятью про особливу подію
– Свято Преображення Господнього встановлено в пам’ять про особливу подію: згідно з Євангелієм, на горі Фавор Ісус постав перед апостолами Петром, Іаковом та Іоаном в оновленій подобі, — розповідає Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу наукової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові (Музею просто неба). — Його обличчя сяяло, а одяг зробився білим, як сніг. Саме на горі Спаситель дізнався, що помре на хресті і воскресне. Старозавітні пророки Мойсей та Ілія говорили з Ісусом про Його близький відхід. Раптово з хмарини почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайте!».6 серпня християни шанують день, коли в Галілеї учням відкрилася Його божественна природа, сила та слава як Сина Божого. За легендою, коли Ісус спустився з гори, він велів народу збирати плоди і освячувати їх.
ВІДЕО ДНЯ
Ікона Преображення Господнього
Церква встановила свято влітку, замінивши слов’янське язичницьке свято врожаю Спасом. І так повелося освячувати дари природи. З IV століття свято вважається третім після Різдва та Великодня і нагадує про те, що кожна людина може стати на шлях преображення і вдосконалення.
РЕКЛАМА
Нагадаю, що слово «Спас» є скороченням від слова «Спаситель», тож така назва трьох церковних свят серпня пояснюється тим, що на 1, 6, і на 16 серпня православна церква встановила свята, пов’язані з іменем Ісуса Христа: 1 серпня — Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього; 6 серпня — Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа; 16 серпня — Перенесення з Едеси у Константинополь Нерукотворного Образу Ісуса Христа на полотні.
Треба підкреслити, що народні назви й традиції трьох серпневих Спасів у ХІХ столітті відрізнялися в українців і росіян. Є суттєві відмінності: українці 1 серпня святкують Маковея (Перший Спас), а у росіян свято називається Медовий Спас; в українців 6 серпня просто Спас, Великий Спас (Другий Спас), в росіян — Яблучний Спас; в українців 16 серпня Третій Спас, післясвято Успіння, а в росіян — Хлібний Спас (закінчували жнива), Горіховий Спас (починали збирати лісові горіхи), Спас на полотні (торгували полотном «на зелених горах»). Відомі українські народознавці і етнографи не зафіксували назв «медовий» і «яблучний» щодо Першого та Другого Спаса відповідно. Також не описували і українських обрядів на Третій Спас (а у росіян він відзначався різноманітними обрядами).
На Спаса іще триває Успенський піст («Спасівка») до свята Успіння Богородиці (15 серпня). Але на честь свята можна вживати рибу та олію. До слова, існує цікава легенда про Успенський піст: наче Спасівка — продовження Великого посту. Колись Бог для Великого посту відвів дев’ять тижнів, а святі отці попросили Його зробити послаблення, аби людям витримати важкий період. Вирішив Бог зробити весною сім тижнів перед Великоднем і два тижні в кінці літа перед Успінням. Тому за народними віруваннями у Спасівку треба не відступати від суворого посту.
РЕКЛАМА
Освячення яблук, меду та хліба як вдячність природі
Традиційно на Спаса у церкві освячували дари природи: несли кошики з яблуками, сливами, грушами, медом, обжинковими вінками, різною городиною, приготованою їжею, а ще воду і спасівські свічки. Селяни вірили, що Богові угодна свічка, зроблена своїми руками. Їх заготовляли з воску. Вшановуючи городину і садові дари, люди могли вжити на свято трохи яблучного або виноградного вина, наливочки, приговорюючи: «Дай, Боже, щоб і на той рік вродило». Освячений обжинковий вінок розміщали посередині столу.
До церкви на освяту несли кошики з різноманітною городиною і садовиною
Богові угодна свічка-«трійця», зроблена своїми руками
Напередодні Спаса виготовляли свічки-«трійці», схожі на тризуб (як символ Бога Отця, Сина і Святого Духа). Їх прикрашали квітами материнки, чорнобривців, деревію, канупером. Першу свічку загортали в купальське або маковійське зілля. «Трійцю» на свято запалювали ще в церкві і несли додому. Не заходячи в хату, з нею хазяїн обходив господу (бджіл, сад), а потім уже направлявся в дім і запрошував родину до столу. Саме ці свічки мали бути в кожній родині як обереги від всіляких бід, напастей тощо. Спасівську свічку зберігали після свята під образами, використовуючи при потребі.
— З освячених на Спаса васИльків дівчата робили віночки, які клали в подушку жінці-покійниці, обвішували труну, також до церкви несли і чорнобривці (їх кидати в воду для купання малечі, а ще робили чай), — продовжує Ніна Главацька. — До Спаса деякі люди утримувалися від споживання яблук (фрукт не їли жінки, у яких померли діти і дівчата, які росли без матерів). Освячені продукти роздавали сиротам, дітям, близьким, зустрічним на вулиці, нужденним. Пригощаючи яблуком, приказували: «Здоровому тілу — здоровий дух!»
РЕКЛАМА
Після церкви родина сідала за стіл, до якого готували переважно борошняні та овочеві страви, а також рибу. На обід запрошувались родичі, куми, сусіді, також і самі гостювали. Обов’язково готувались пироги з яблуками і з медом. Бідним роздавали поминальні калачі, хлібці з яблуками. Відкушуючи вперше освячене яблуко, люди загадували свої бажання. А від смаку фрукту залежало, до чого готуватись: як кислий, то попереду чекають труднощі, солодкий — то до радощів.
Обжинковий вінок і «спасова борода»
Традиційно завершувалися жнива, а з останнього збіжжя плели обжинковий вінок (колосся освячували і розміщали посеред святкового столу), прикрашали його калиною. До свята випікали і першу хлібину з борошна нового урожаю. А на полі залишали частину нескошеною — «спасову бороду» (невеликі незжаті купки зернових для тваринок і птахів). Могли таку «бороду» ще й зав’язати стрічкою. Обряд має також назву «велесової», або «дідової бороди».
Кожен бджоляр за два-три дні до свята «підрізав бджоли» — робив ревізію і визначав, скільки меду взяти собі і скільки залишити бджолам на зиму. Мед на Спаса готували для освячення, наділяли солоденьким сусідів, вдів, сиріт та немічних людей.
«Братчина» — спільний обід між родинами, які хотіли покращити стосунки
На Спаса застосовували обряд «братчина» — спільний обід між родинами, які хотіли покращити стосунки. За столом кожен учасник клявся допомагати один одному, навіть опікуватися дітьми, якщо вони стануть сиротами. Після «братчини» звертались один до одного на «ви». Крім того, на «братчину» один господар приносив іншому бджолиний рій. Протягом літа сім'ї почергово доглядали за ним, а напередодні Спаса порівну ділили мед.
На свято ходили в гості до родичів, кумів, несли гостинці. Дотримувались засторог: не виконувати важкої роботи, не шили («Хто на Спаса шиє — до кінця днів сльози ллє»), не можна рубати, будувати, працювали в городі, лаятись, народжувати погані думки. На Спаса заборонялось виконувати будь-яку хатню роботу.
На Спаса також поминали померлих. За народною міфологією, мерці приходять на Страсний Четвер, Зелені Свята і Спаса. На Поліссі і Поділлі в ніч перед святом готували ритуальну вечерю — «діди», згадували померлих, а після вечері запалювали свічку й молилися. Крім того, залишали страву з ложками на краю печі, щоб уночі їли «діди».
Приказки, спостереження та застороги свята
Зі Спасом пов’язані приказки: «Прийшов Спас — бери рукавиці про запас „Як прийде Спас, то комарам урветься бас“, а як прийде Пречиста (15 серпня), то забере їх нечиста» «Спас — усьому час», «Спасівка — ластівка, а Петрівка — голодівка», «До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе», «Кусючий, як муха у Спасівку», «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло», «Будуть люди (з тебе), якщо мухи в спасівку не з’їдять».
Люди хотіли знати, яка погода очікується, адже від неї багато що залежало в житті селян:
- яка погода на Спаса, такою буде і Покрова;
- якщо день сонячний та безхмарний — осінь буде сухою, дощовий — мокрою;
- у Спасівку великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами;
- листя дерев на Спасівку пожовтіло — то до ранньої осені.
Не всюди в Україні свято відоме під назвою Спас. Скажімо, в Міжгірському районі, що на Закарпатті, його іменують тільки як Преображення. Тут не святять ані страв, ані овочів, хоч і святкують урочисто — проводять мирування: священик у церкві свяченою водою накладає мирянам хрестики на чолі.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про особливості Третього Спаса.