У Києві, в Національному музеї історії України, відбулася презентація факсимільного видання рукописного Турівського Євангелія, яке створено в Києві у часи княжої Русі, у XI столітті. Зараз цей неоціненний рукопис зберігається у Вільнюсі, в Бібліотеці імені Врублевських Академії наук Литви. Керівниця проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину», директорка видавництва Ганна Горобець розповіла, що до цього було видано факсиміле одинадцяти старовинних українських книг. Тож Турівське Євангеліє — дванадцяте. Оригінали цих пам’яток зберігаються за кордоном.
— Зазначу, що близько 90 відсотків української рукописної спадщини знаходиться, на жаль, в країні-агресорці, — зазначила Ганна Горобець. — Дев’ять відсотків — в Європі, дещо є у США та лише близько одного відсотка — в Україні.
«Білоруські депутати звернулися в українське посольство: мовляв, як ми посміли видати факсиміле пам’ятки, яка, як вони вважають, „належить“ їхній країні»
Ганна Горобець (на фото у заголовку) стисло розповіла про всі дванадцять факсимільних видань старовинних книг, виданих на сьогоднішній день в рамках проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину». Виявляється, одне з них — факсиміле Лавришівського Євангелія XIII-XIV століть — викликало ледь не міжнародний скандал. Претензії надходили від депутатів парламенту білорусі. Це сталося ще до повномасштабної війни.
ВІДЕО ДНЯ
— Коли ми видали факсиміле Лавришівського Євангелія, до нас звернулося посольство України в Мінську, — каже Ганна Горобець. — Українські дипломати пояснили нам, що в білорусі цю пам’ятку вважають своєю. Президент лукашенко заявив, що це найдавніша з білоруських книжок і що слід добитися від польської сторони, щоб вона (Польща) її віддала (оригінал Лавришівського Євангелія зберігається у Кракові, в Бібліотеці Чорторийських. — Авт.). Забрати у поляків оригінал білорусам не вдалося, й вони почали добивалися, щоб їм передали хоча б копію. Польська сторона відмовила білоруській, а нам копію надала. Причому на безоплатній основі. І от коли ми видали факсиміле Лавришівського Євангелія, депутати парламенту білорусі звернулися в посольство України з офіційним запитом. Мовляв, як ми посміли видати факсиміле книги, яка, як вони вважають, «належить» їхній країні. Наш посол зателефонував мені, спитав, чи можемо приїхати в Мінськ і довести, що то українська писемна пам’ятка. Тож ми з науковцем Віктором Мусієнком (до речі, він з 2022 року служив у ЗСУ, звільнився з війська днями) поїхали в білорусь і провели презентацію факсимільного видання Лавришівського Євангелія, на яку прийшов міністр культури білорусі. Пан Віктор Мусієнко фактами довів, що цю рукописну книгу створено в Україні. Зокрема, він казав, що там (в тексті церковнослов’янською мовою. — Авт.) десь тисяча помилок, які могли зробити тільки носії української мови. Тож цю книгу переписували саме на території України.
Обкладинка оригіналу Лавришівського Євангелія (Фото з Вікіпедії)РЕКЛАМА
«Збереглося лише десять аркушів Турівського Євангелія»
Перед початком презентації факсимільного видання Турівського Євангелія Ганна Горобець дала інтерв’ю «ФАКТАМ».
— На яких умовах литовська сторона надала вашому видавництву можливість працювати з оригіналом Турівського Євангелія? — ставлю питання пані Ганні.
— На умовах безоплатної співпраці: гроші вони з нас не взяли.
РЕКЛАМА
— Як технічно була організована робота з оригіналом? Ваші фахівці поїхали в Бібліотеку імені Врублевських Академії наук Литви?
— Ні, не так. Було використано сучасні технології: литовські друзі виклали електронні копії аркушів Турівського Євангелія у хмарне сховище, і ми завантажили їх звідти. Все це офіційно — згідно з договором.
До речі, знаю, що зараз ще одна з українських організацій звернулася до Бібліотеки імені Врублевських Академії наук Литви з проханням попрацювати з іншою старовинною книгою, так для них це вже було не безплатно. Я сказала представникам цієї української організації, що слід було сказати мені та я попросила б литовських друзів. Адже все одно факсимільне видання тої книжки буде робити наша видавництво — ми маємо вже чималий досвід, тож зазвичай для підготовки факсимільних видань в Україні звертаються до нас.
— Маєте відповідне обладнання?
РЕКЛАМА
— Ні, адже у нас не друкарня, в видавництво — ми готуємо книги до друку.
— Скільки тривала робота з підготовки факсимільного видання Турівського Євангелія?
— Два роки. Тут слід сказати, що збереглося тільки десять аркушів цієї рукописної книги, тобто двадцять сторінок. Але це, я б сказала, дорогоцінні сторінки, адже вони XI століття — часів правління великого князя Ярослава Мудрого.
Один з аркушів Турівського Євангелія (Фото з Вікіпедії)
Для їх дослідження ми залучили науковців з декількох країн: трьох з України, двох з Литви та одного з Польщі. Кропітка наукова робота потребувала багато часу. Тому й вийшло, що для підготовки видання знадобилося два роки.
Наші кошти доволі обмежені, тож ми не мали можливості платити іноземним науковцям. Вони сказали на це: «Нам би по примірнику факсимільного видання». Відповіла їм: «Так я вам подарую три примірники».
— Який наклад цього видання?
— Сто примірників. Ми розповсюдимо їх по центральних наукових бібліотеках у кожному регіоні України та провідних музеях, як-от Національний заповідник «Софія Київська», Національний музей історії України, обидва Музеї книги і друкарства (в Києві і в Острозі). Це моя мрія — щоб у всіх областях країни був комплект наших факсимільних видань. Сенс у тому, щоб науковці на місцях мали доступ до факсиміле старовинних українських книг. Окрім того, ми даруємо наші факсимільні видання іноземним науковим центрам, бібліотекам і вченим. До речі, зараз ми завершуємо переклад англійською мовою Турівського Євангелія та його наукового дослідження. Плануємо видати цю книгу у червні-липні.
Факсимільне видання Турівського Євангелія видали накладом 100 примірників (Фото з фейсбуку)
— В яку суму вам обійшовся один примірник?
— Разом з авторськими гонорарами українським вченим — понад 3 тисячі гривень.
Читайте також: Мазепа зустрічався з королем Швеції у селі, де сталося диво: у Києві відкрилася виставка, експонат якої має до цього причетність
«У Софії Київській існував центр книгописання, і звідси книжки розповсюджувалися по інших містах княжої Русі»
Заступник генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» доктор історичних наук В’ячеслав Корнієнко, який взяв участь в дослідженні Турівського Євангелія, розповів:
— Це Євангеліє було створене у великокнязівському скрипторію (слово має латинське походження: scriptor — це писар), який розміщувався у Києві, в Софійському соборі.
Раніше вважалося, що Турівське Євангеліє написано десь в іншому місці. Скажімо, в Мінську заявляли, що це білоруська книга. Дехто з науковців трактував обережніше: мовляв, складно довести, що цей манускрипт було написано не в Турові (в цьому білоруському місті його виявили), але водночас важко спростувати, що він створений не там.
В’ячеслав Корнієнко: «Турівське Євангеліє створено у XI столітті в Києві, у великокнязівському скрипторію, який знаходився на території Софійського собору» (Фото автора)
Турівське Євангеліє виявили за часів російської імперії. За наказом попечителя навчального округу Білицького у Турів була направлена експедиція, яка мала на меті знайти свідчення того, що цей край «исконно русский». Турівське Євангеліє намагалися представити як доказ цієї тези.
Священник у церкві спробував приховати цю реліквію: поклав в ящик з вугіллям. Проте, мабуть, експедиція знала, де шукати — мала, як то кажуть, наводку. Тож «випадково» зайшла в приміщення, де було навалено усілякі речі, «випадково» зазирнула в ящик з вугіллям і так відшукала ці дорогоцінні десять аркушів. Потім їх відвезли у Вільно.
У XX столітті, під час Першої світової війни, коли російська армія відступала, під приводом порятунку культурних цінностей з Вільна вивезли бібліотеку та архів. Їх відправили в Рум’янцівську бібліотеку (нині російська державна бібліотека) в москві. Згодом, в період між двома світовими війнами, російська сторона поширювала чутки, що вивезені з Вільна рукописи згоріли. Для чого була потрібна ця легенда? Щоб Польща припинила висувати вимоги про повернення цієї спадщини. А після Другої світової війни Турівське Євангеліє (певно, й інші реліквії) повернули у фактично окуповану Радянським Союзом Литву.
У 1990-х роках, коли створилися національні держави, почалися дослідження, які мали на меті з’ясувати походження Турівського Євангелія. Тоді навіть російські науковці зазначали, що ця книга має виразні риси школи київського скрипторію. При цьому вони говорили, що невідомо, де саме працював переписувач над Турівським Євангелієм: можливо, в Турові, не виключено, що в якомусь іншому місці. Тобто знову ж таки створювалося підґрунтя для заяв про «спільну спадщину».
Важливий момент — оформлення цього Євангелія. Зазвичай стародавні рукописи мають гарне оформлення — в них присутні мініатюри. А в Турівському Євангелію їх немає. Але там дуже майстерно написані заголовні літери й заставки. Так от, найближчі аналогії цьому ми з мистецтвознавицею Поліною Яницькою знайшли в оформлені стінопису Софійського собору, який був джерелом натхнення для переписувачів книг.
Цей факт разом з українськими мовними особливостями Турівського Євангелія, які досліджував науковець Віктор Мусієнко, дали нам підстави зробити висновок, що його створено в Києві, у великокнязівському скрипторію. Слід зазначити, що польська колега, яке вивчала це Євангеліє, знайшла в ньому ознаки української мови. Підкреслю, що вона працювала абсолютно незалежно від нас.
Слід розуміти, що в Софії Київській існував центр книгописання, і звідси книжки розповсюджувалися по інших містах княжої Русі. І лише наприкінці XI століття з’явилися інші скрипторії, зокрема в Новгороді.
Тепер щодо твердження російської історіографії про те, що була єдина давньоруська писемна мова. Якщо вона існувала, то це була староукраїнська мова. Чому? Бо мовні норми задавали київські переписувачі. Тобто вони часто писали так, як говорили, тому наробили помилок при переписуванні книг церковнослов’янською мовою. А їхні новгородські колеги, переписуючи книги, створені в київському скрипторію, сприймали ці помилки як норму церковнослов’янської мови.
Доктор історичних наук Людмила Гнатенко, старша наукова співробітниця Інституту рукопису, яка також досліджувала текст Турівського Євангелія, зокрема, зазначила:
— Ідея спільної (з росіянами. — Авт.) писемної традиції не витримує критики, зокрема тому, що у XI столітті на місці московії були самі болота. Не може існувати традиції держави, якщо в той період її (держави) ще не існувало.
Людмила Гнатенко: «Ідея спільної (з росіянами. – Авт.) писемної традиції не витримує критики, зокрема, тому, що у XI столітті на місці московії були самі болота» (Фото автора)
Раніше «ФАКТИ» розповідали, як брехня про князя, який побудував Софію Київську, залишалася нерозкритою майже тисячу років.
На фото у заголовку: Ганна Горобець: «Один примірник факсимільного видання обійшовся нам у понад три тисячі гривень» (Фото автора)