Військовий експерт Іван Тимочко: Загроза з боку Білорусі є, і не тільки від Лукашенка

Фото: ALEXANDER NEMENOV/AFP via Getty Images

Президент Володимир Зеленський заявив, що Кремль розглядає кілька сценаріїв нападу на Україну або на одну з країн НАТО з боку Білорусі. І офіційно доручив Генштабу підготувати детальний план оборони на випадок можливого прориву з боку Білорусі. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський також підтвердив цю інформацію. Журналіст Коротко про дізнавався подробиці цієї загрози у військового експерта Івана Тимочка.

Ризики терористичних актів, диверсій і локальних боєзіткнень

Військовий експерт Іван Тимочко. Фото: ФБ Іван Тимочко

– Про що, власне, йдеться: про удар росіян з боку Білорусі чи задіяння саме білоруських військових у війні проти України?

– Зараз говориться про загрозу просто по факту. Ніхто не говорить про наявність необхідної кількості для удару у росіян, про їх підготовку до цього та готовність до атаки. Просто у нас люди у своїй свідомості переплутали реальну загрозу з потенційною і сприйняли це як факт, як даність. А власне загроза може передбачати собою як різного роду терористичні акти, диверсії, так і, скажімо, якісь локальні боєзіткнення. Це можуть бути як провокації пусками ворожих дронів з боку Білорусі, так і навіть провокації з використанням, наприклад, тих самих мігрантів, як це вже робила Білорусь проти Польщі. Це теж загроза і небезпека.

Але це не наявність факту, що противник уже все організував і готовий наступати. Ми зараз говоримо про потенційні ризики, вони є, і їх потрібно враховувати. Це і пояснює те, що ми перекидаємо до кордону з Білоруссю додаткові сили, щоб Росія не могла це використати. Загалом тут йде серйозна військово-політична гра. Але такого ризику, який був на початку війни, коли росіяни наступали на Київ, немає.

– Тоді давайте гіпотетично: чи є зараз у Путіна сили для повноцінного військового удару по Україні або проти якоїсь країни НАТО з півночі? Адже ми бачимо, що в нього зараз катастрофічно не вистачає людей на фронті.

– Чисто гіпотетично і на якихось інших планетах є життя, але на практиці поки що ми цього не виявили. Така ж ситуація і з можливостями Путіна для наступу з боку Білорусі. Гіпотетично ми можемо і маємо розглядати Білорусь як напрямок потенційної загрози чи вторгнення сил противника. Але щоб усе це відбулося, має збігтися низка факторів. Перше – це хоча б якась часткова мобілізація в самій Білорусі і збільшення військових контингентів росіян у Білорусі. Друге – розгортання російсько-білоруських сил на лінії кордону. Не просто прикордонники чи якісь допоміжні сили, а регулярні сили з вибудовуванням глибокої логістики та залученням авіації та бронетехніки.

Україна змушена укріплювати кордон

– Наскільки захищений у нас Білоруський напрямок, адже писалося, що весь кордон потужно замінований, плюс наші міцні лінії оборони та повітряні засоби ураження?

– Сам факт того, що це небезпечний напрямок, змушує ще більше укріплювати місцевість, будувати фортифікації, посилювати режим контролю та збільшувати кількість особового складу. Це ті чинники, які змушують нас докладати додаткових зусиль, навантажувати нашу логістику, економіку і війська. І потрібно пам’ятати, що Росія не змогла здійснити свій наступ у значно кращих для неї умовах.

– Як було на Сумщині?

– Саме так, як було на Сумському напрямку у 2022 році, де вона мала спільний кордон з Україною і мала сформовані плани наступів. Ворог там мав понад 60 тисяч особового складу і 10–15 тисяч резервів. І незважаючи на це, операція на Сумщині була провальною. А перекидати додаткові сили в 50–60 тисяч чоловік ще на якийсь напрямок для того, щоб проводити військову операцію – це складно. Крім того, Путін досі не може схилити Лукашенка до повноцінного вступу у війну. Бо немає впевненості, що білоруси самостійно підуть воювати, а не почнуть здаватися українцям чи не почнуть бунтувати в самій Білорусі.

Лукашенко між страхом розбурхати свій народ і Трампом

– Чому Лукашенко вперто противиться наміру Путіна втягнути його у війну?

– Тому що Лукашенко зараз петляє між своїм народом і Трампом, і аж ніяк не між Путіним. Він боїться, якщо вступить у війну, самі білоруси можуть збунтуватися. Адже вони не розуміють, навіщо їм воювати з Україною. Раніше Лукашенко тримав свій народ під контролем завдяки російським спецназівцям та силовим структурам, які зараз задіяні на війні в Україні. З іншого боку, він заграє з Трампом, тому що Америка зняла з Білорусі та її економіки низку санкцій. І країна стала досить непоганим, привабливим торговельним хабом навіть і для Росії. А втягування в якісь бойові дії означає для Лукашенка автоматично накликати на себе як реальний вогонь у відповідь з боку України, так і втратити для своєї економіки кращі умови і можливості. Крім того, він прекрасно розуміє, що географічно та територіально Білорусь не є тією країною, яка може мати таку стратегічну глибину. Адже протяжність з півночі на південь Білорусі – це лише 500 кілометрів, а це вже мізер для українських дронів та ракет.

– Тобто Путіну не вдасться втягнути у війну Лукашенка, і той буде «петляти» і надалі?

– А чого всі так зациклилися саме на Лукашенкові? Адже не факт, що Путін буде це робити руками Лукашенка. Достатньо змістити Лукашенка, і тоді більшість військового керівництва білоруської армії, а це генерали, які давно перевербовані спецслужбами РФ, перейдуть на його бік. Тому що вони розуміють, що зараз у 60-тисячній білоруській армії ніякої подальшої кар’єри не зроблять. Тоді як у двомільйонній російській армії є де розвернутися як у кар’єрному, так і у фінансовому плані.

Тож не треба акцентувати увагу саме на Лукашенкові. Де гарантія, що коли Путін ухвалить рішення наступати на Україну, той буде ще живим? І що це не буде робити, наприклад, син Лукашенка – Колінька під дулами російських автоматів? У нас щодо Лукашенка склалося виключно тунельне бачення, а ми маємо мислити ширшим спектром відносно Білорусі.

Тому що ця країна – це не тільки Лукашенко, який ледь не втопив свій народ у крові під час акцій 2020 року. Це також присутність там якоїсь частини російських військ. Це економічна залежність громадян Білорусі від Росії, багато хто з білорусів їде туди на заробітки. З іншого боку, це відносини з європейськими країнами, куди також їде багато білорусів. Це робота великої кількості розвідок різних країн у Білорусі: російської, європейської, української.

– Тобто не все так однозначно?

– Білорусь – це досить-таки велика суміш різних впливів і сфер. І одна справа, коли Лукашенко адміністративно контролює своє населення. Але якщо дійсно буде ухвалене рішення про вступ Білорусі у війну, тоді працюватимуть зовсім інші фактори.

Источник: kp.ua