До 40-річниці аварії на Чорнобильській АЕС у Києві в просвітницькому просторі корпусу Національної гвардії України «Хартія» відбулась зустріч з радіологинею, співавторкою книги «Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі», кандидаткою біологічних наук Катериною Шавановою. Майже рік тому вона добровільно мобілізувалася до Другого корпусу НГУ «Хартія». До того працювала в Чорнобильській зоні в Інституті проблем безпеки атомних електростанцій НАН України. «Моя військова спеціальність хімік-дозиметрист, служу в підрозділі радіаційного, хімічного, біологічного та ядерного захисту», — розповіла Катерина.
Перед початком зустрічі вона відповіла на питання кореспондента «ФАКТІВ».
«Сорок років, які минули після аварії на ЧАЕС, замало, щоб судити про вплив радіації на тварин, які там мешкають»
— Як ви оцінюєте перспективу повернення людей в ті місця зони відчуження, які фактично являються радіаційно чистими? Там же є такі території? — ставлю питання Катерині Шавановій.
ВІДЕО ДНЯ
— Так, є. Проте Україна обрала стратегію використання тієї території — на ній знаходиться Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Правда, через війну ділянка державного кордону з білоруссю виведена зі складу заповідника: два кілометри від кордону з білоруссю — це вже не заповідник.
— В Чорнобильській зоні залишилися самосели?
— Зараз їх там мало — десь 20 людей.
РЕКЛАМА
— Зараз існує небезпека поступового розповзання радіація за межі зони відчуження?
— Дивіться: територія зони відчуження, окрім іншого, виконує роль буферної зони. Вона прекрасно справляється з цією цю функцію. І це підтвердилося у 2022-му: під час боїв на Київщині виходу радіоактивного забруднення за межі зони не було.
Читайте також: «Ми пролітали на вертольоті над зруйнованим реактором, і я побачив розплавлену багрову масу»
РЕКЛАМА
— В Чорнобильській зоні досі підвищений радіаційний фон?
— В певних місцях (на радіаційних плямах) фон підвищений.
— Який приблизно відсоток 30-кілометрової зони відчуження займають радіаційні плями?
– Щоб відповісти на це питання, треба оновити карту радіаційних забруднень. Бо на них могли вплинути переміщення військ, риття окопів в 2022 році. Останній раз цю карту склали давно (для цього використовували гелікоптери). Зараз постає завдання зробити карту радіаційного забруднення заново.
РЕКЛАМА
Катерина на ЧАЕС біля конструкції «Арка»
— В зоні зараз заповідник, там мешкає чимало тварин. Проживання на тій території вплинуло на стан їх здоров’я і тривалість життя?
— Поки що такого впливу не помітно. Слід розуміти, що 40 років, які минули після аварії на ЧАЕС, замало, щоб зібрати дані щодо впливу радіації на тварин, що там мешкають. Мають народитися і вирости ще декілька поколінь. Тоді, можливо, можна буде зроби об’єктивні висновки. А поки що немає достовірних даних про вплив радіаційного забруднення на здоров’я мешканців заповідника.
Що можна сказати напевно, то тваринам було б краще, щоб люди пішли з зони відчуження.
— В значній мірі це відбулося — людей там зараз небагато. Чи не так?
— Так, промислової, господарської діяльності майже немає. Діяльність проводиться на ЧАЕС. А в основному заповідник віддано тваринам. Ясна річ, там працюють єгері, співробітники заповідника (їх нині небагато — хтось виїхав, хтось мобілізувався).
— В якому режимі вони працюють? Це вахтовий метод?
— Так, зараз вахтовий. Раніше чимало працювали так: 4 дні на роботі, 3 — вдома. Зараз більшість в режимі — 15 днів працюєш, 15 — відпочиваєш. Бо багато хто мешкає в місті Славутич. Через війну дорога туди з Чорнобильської зони займає значно більше часу, ніж раніше.
На території зони відчуження створено заповідник, в якому прекрасно почуваються дикі тварини. На фото: копитні через брід переходять річку Уж
«На ЧАЕС для відновлення „Арки“, в яку влучив „Шахед“, залучають дрони»
— Спитаю про Чорнобильську АЕС. Що буде з рештками четвертого реактора ЧАЕС, який вибухнув в 1986 році? А також як планується вчинити в подальшому з великою кількістю радіоактивних відходів, які було зібрано і захоронено в зоні відчуження?
– Їх (радіаційні відходи) досі продовжують збирати. Щодо залишків енергоблока і ядерного палива, яке в ньому знаходилося: відомо, що «Арку» (новий безпечний конфайнмент — Авт.) було зведено над чорнобильським «саркофагом», щоб безпечно розібрати, а потім захоронити рештки четвертого енергоблока і ядерне паливо. Є план на наступні 100 років, як це зробити.
— Об'єкт «Укриття» побудували в екстремальних умовах в 1986 році? В якому він стані зараз?
– Це нестабільна конструкція, під якою знаходиться понад 90 відсотків ядерного палива зруйнованого реактора. Тобто в повітря після аварії 1986 року потрапило за різними оцінками від 4 до 6 відсотків ядерного палива. Решта знаходиться під «Укриттям». А над «Укриттям» побудовано «Арку».
— Як вплинуло влучання в лютому 2025 року російського дрона-камікадзе «Шахед» в «Арку»?
– Це відсунуло процес розбирання «Укриття» і залишків енергоблока. Важливо знати, що «Арку» побудували, зокрема, для того, щоб опади не потрапляли всередину об’єкту «Укриття». А після влучання «Шахеда» герметичність «Арки» порушено. Тож, найближчі роки підуть на відновлення герметичності цієї споруди.
Пробоїна в «Арці» через влучання «Шахеда». Фото зі сторінки Світлани Гринчук в Фейсбуці
Слід розуміти також те, що влучання безпілотника кардинально не вплинуло на стан радіаційної безпеки. Але сама конструкція «Арки», на жаль, порушена. Слід правильно її «залатати». Знаєте, ніхто, певно, не передбачав, що в ній проб’ють «діру». Роботи по відновленню «Арки» ведуться. Для цього, до речі, залучають дрони.
Але умови війни вносять свої корективи. Бо потрібні фахівці високої кваліфікації, які вміють працювати як на висоті, так і з радіоактивними речовинами. Таких професіоналів небагато. Значна частина їх — це іноземні спеціалісти. Приїхати до нас під час війни їм все ж проблематично.
Читайте також: «У ніч аварії я голими руками знімала форму з пожежників, доставлених із ЧАЕС. Тепер у мене немає відбитків пальців»
Заступник директора перед носом у окупантів встиг евакуювати з Чорнобильської зони співробітників інституту
— Коли почалося повномасштабне вторгнення, ви знаходились в Чорнобильській зоні відчуження?
— Ні, у Києві. Але там були мої колеги з Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України.
— Як окупанти з ними повелися?
— Наші встигли виїхати звідти до Києва. Тут слід сказати, що заступник директора нашого інституту брав участь в АТО. Вночі незабутнього 24 лютого 2022 року, почувши вибухи, він підняв серед ночі співробітників, забрав всі документи з відділу кадрів і вивіз людей з Чорнобильської зони. Їх (співробітників) тоді там було небагато, бо це відбувалося взимку, в наших приміщеннях в Чорнобилі не було опалення, тому більшість в той час працювали віддалено.
Зауважу принагідно, що на жодному ядерному об’єкті немає розписаного алгоритму, що робити у випадку війни. Зараз створюються відповідні протоколи.
Знаєте, до великої війни не вірилося, що, якщо почнеться повномасштабне вторгнення, у росіян вистачить «розуму» піти через Чорнобильську зону. Зараз ми знаємо, що вони не мали наміру лишатися там. Звідки це відомо? Після звільнення зони відчуження серед того, що лишилося після окупантів, знайдено документ, в якому погодинно розписано, як вони (російські війська) за три дні планували дійти до Києва. В документації вказані конкретні військові частини, що кожна з них і коли мала робити. Які з них повинні були йти в авангарді, які — в ар’єргарді, тощо. Тож затримуватись в зоні відчуження вони не збирались, проте застрягли неочікувано для себе. Певно, тому не одразу, а лише згодом в Чорнобильську зону приїхали їхні фахівці в галузі радіології. А спершу були просто військові. Вони багато чого наробили — не тільки копали окопів і наставили мін. Вони розтрощили лабораторії. Чомусь позабирали всі штани, які були в гуртожитку. Поцупили мікрохвильовки та електрочайники. Коли мої колеги повернулися в Чорнобиль після звільнення Київщини, виявилось, що футболки на місці, а штанів немає.
Майже рік тому Катерина Шаванова добровільно мобілізувалася до Другого корпусу Нацгвардії «Хартія»
— Співробітники Чорнобильської АЕС пережили окупацію станції і зони відчуження. Що з їх розповідей про той період, вас найбільш вразило?
– Мене здивувало і потішило, певно, те, що окупація зони відчуження тривала відносно недовго — 40 днів. Якщо чесно, ми думали, що загарбники там надовго окопаються, і буде дуже складно їх вибивати з радіаційно забрудненої території.
— Чималої шкоди можна наробити й за одну годину. Які пакості вчинили російські війська за 40 діб контролю ними зони відчуження?
– Вони рознесли лабораторії (мене, до речі, це не здивувало). За період окупації вимикалося охолодження сховища відпрацьованого ядерного палива. Одному з працівників станції довелося злити дизпаливо (як повідомлялося, зливав він його з військової техніки окупантів — Авт.), щоб заправити генератори — бо була потрібна електроенергія для системи охолодження ЧАЕС.
Щодо риття російськими солдатами окопів на території «Рудого лісу» біля Чорнобильської АЕС, то там ніхто з них (солдатів) не вмер: за місяць, як це нам не прикро, там неможливо набрати смертельну дозу опромінення (наразі немає «Рудого лісу» в тому вигляді, який він мав зразу після Чорнобильської аварії: загиблі від радіації сосни давно зрізали і захоронили, прибрали й верхній найбільш радіаційно забруднений шар ґрунту — Авт.).
Російський танк біля ЧАЕС. Фото 2022 року
Коли в кінці березня російські війська йшли з Чорнобильської зони, вони змусили представника адміністрації ЧАЕС підписати документ (мова йде про так званий «Акт приймання і передачі охорони Чорнобильської атомної електростанції» — Авт.) про те, що вони залишають станцію в тому стані, якому вона й була. Як відомо, полонених нацгвардівйців, які охороняли атомну станцію, окупанти тоді вивезли в росію. Цих хлопців поступово вдається повертати в рамках обмінів полоненими. Їх командир досі в російській неволі.
— В 2022 році багато говорилося про те, що під час окупації Чорнобильської зони росіяни вкрали джерела радіаційного випромінювання. Вони дійсно їх поцупили?
— Можу сказати за наш Інститут проблем безпеки атомних електростанцій. На щастя, у нас не зникло жодного з джерел радіаційного випромінення.
Раніше «ФАКТИ» розповідали, як на ЧАЕС вдалося запобігти набагато потужнішому вибуху, схожому на вибух водневої бомби.
На фото у заголовку: катастрофа на ЧАЕС у 1986 році
Фото з відкритих джерел