Історія України сповнена боротьби за свободу і незалежність. Костянтин Олійник проявив справжню силу духу, відданість присязі та незламну віру в перемогу України. На жаль, воїн повернувся додому «на щиті». Йому навіки 30 років. Про це повідомляє Літинська селищна громада:
ВІДЕО ДНЯ
«Костянтин після закінчення школи продовжив навчання у Вінницькому коледжі. Працював на Літинському молочному заводі, де зарекомендував себе як сумлінний і наполегливий працівник. Проте в його серці жила більша мета — служіння Батьківщині. У 2016 році Костянтин підписав контракт зі Збройними Силами України, зробивши свідомий вибір стати на захист держави. Того ж року він вступив до Львівської національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Бувши курсантом, Костянтин не міг залишатися осторонь подій на сході України. Зробивши свідомий вибір, він став на захист Батьківщини. Бойовий шлях військовослужбовець розпочав ще за часів проведення операції Об’єднаних сил».
Повномасштабне вторгнення воїн зустрів поблизу міста Сіверськодонецьк, виконуючи обов’язки командира гармати у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Саме тут, під постійною загрозою, в умовах жорстоких боїв, він проявив мужність та витримку.
«Він був не лише вправним воїном, а й надійним товаришем, прикладом для інших, людиною, на яку можна було покластися у найважчу хвилину. У 2025 році Костянтин вступив до Харківського національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, прагнучи у мирному житті присвятити себе юриспруденції, служінню закону і справедливості», — повідомили у громаді.
РЕКЛАМА
Життєвий шлях захисника України обірвався 9 квітня 2026 року в районі населеного пункту Бугаївка Харківської області під час виконання чергового бойового завдання із захисту України. Командир гармати другої артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону Костянтин Олійник — приклад справжнього патріотизму, відваги та самопожертви.
Коли мешканці громади проводжали свого героя до вічного місця спочинку, здавалося, сама природа перебувала у жалобі. Небо затягнулося важкими сірими хмарами, і тихий дощ, мов сльози, падав на землю. Поховали бійця на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями та під триразовий залп почесної варти.
Раніше стало відомо, що солдат з Хмельниччини Володимир Романов повернувся додому «на щиті».
РЕКЛАМА
Джерело