Великдень наближається. Рушник — один із його особливих атрибутів.
Великодні рушники, вишиті стрічками майстринею з міста Нововолинська Волинської області Валентиною Матвєєвою, зачаровують красою та вишуканістю. Вони — справжня ода святу.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» українська майстриня, володарка кількох Гран-прі міжнародних конкурсів з декоративно-прикладного мистецтва Валентина Матвєєва розповіла про секрети створення краси.
«У кожному стібку — спокій, віра і тепло душі»
– Великодній рушник має глибоке коріння в українській традиції та духовності, — говорить Валентина Матвєєва. — Його історія пов’язана з давнім звичаєм освячення великоднього кошика — символу свята Воскресіння Христового. Саме рушником накривають кошик або вистеляють його, створюючи особливий, урочистий простір для святкових страв. Рушник здавна символізує благословення та зв’язок поколінь. Орнаменти й кольори на ньому несуть глибоку символіку — життя, віру, відродження та достаток. Тож великодній рушник — це не лише краса, а й душа свята та сильний оберіг. У ньому тепло родинної пам’яті та віра, що передається.
ВІДЕО ДНЯ
Історія рушника пов’язана з давнім звичаєм освячення великоднього кошика — символу свята Воскресіння Христового
— Яке місце займають великодні рушники у вашій творчості?
РЕКЛАМА
– Першими моїми роботами були вишиті рушники на весілля донечки. Вони для мене особливі, бо наповнені любов’ю та материнським благословенням. Тоді я відчула натхнення продовжити цю традицію і почала створювати рушники на Великдень. Зараз це моє хобі. Великодні рушники особливі для мене тим, що поєднують традицію і моє власне бачення краси через вишивку стрічками.
— У чому особливість такої вишивки?
— Ця техніка дозволяє створювати об’ємні, немов справжні, квіти. Кожна квітка вишивається окремою стрічкою, а пелюстки формуються акуратно, щоб виглядали природно. У такій вишивці поєднуються давня традиція з сучасним мистецтвом. У кожному стібку — спокій, віра і тепло душі.
РЕКЛАМА
Квіти, вишиті українською майстринею Валентиною Матвєєвою, нагадують справжні
«Святковий рушник гарно виглядає на столі як центральний елемент композиції — у поєднанні зі свічкою, квітами чи гілочками верби»
— Яка тканина у основі рушника? Як підбираєте мереживо?
— Рушник можна вишивати на різних тканинах — це полотно, льон, габардин… Я обираю основу залежно від задуму: щоб тканина була водночас міцною, гарно тримала форму і підкреслювала ніжність вишивки стрічками. Щодо мережива, звертаю увагу на його фактуру, щільність і відтінок, щоб воно гармонійно поєднувалося з кольорами стрічок і не перевантажувало роботу. Мереживо додає виробу легкості, витонченості й святковості. Саме такі деталі створюють відчуття завершеності та роблять великодній рушник по-справжньому ніжним і вишуканим.
Мереживо додає рушнику легкості, витонченості й святковостіРЕКЛАМА
— Як прикрасити свято такими рушниками?
– Ними можна накривати або вистеляти великодній кошик, прикрашати святковий стіл чи навіть використовувати як серветки під паску й крашанки. Також рушник гарно виглядає на столі як центральний елемент композиції — у поєднанні зі свічкою, квітами чи гілочками верби. А ще його можна повісити у домі як декоративний акцент, щоб створити особливий святковий настрій. Такі речі наповнюють простір теплом, затишком і відчуттям справжнього свята.
— Чи доречно дарувати великодній рушник?
— Так. Великодній рушник — чудовий подарунок. Адже це не просто річ, а оберіг, у який вкладено працю, тепло і добрі побажання. Даруючи великодній рушник, можна доповнити його паскою чи крашанками. Такий подарунок виглядає щиро й символічно. Головне — дарувати від серця, адже рушник несе в собі частинку душі і стає пам’яттю на довгі роки.
За словами майстрині, її рушники нагадують, що традиції живі, а у домі завжди мають панувати світло, затишок і радість
— Там, де рушник, також зазвичай їжа та напої. Що робити, якщо на тканині залишились плями від продуктів харчування?
– Важливо діяти одразу. Не варто терти пляму, треба її обережно промокнути, потім випрати рушник у теплій воді з м’яким засобом. За бажанням можна додати у воду трохи оцту. Для виведення складніших плям добре допомагає легке замочування, але без агресивних засобів, щоб не пошкодити тканину та вишивку.
— Як краще зберігати такий рушник після свята? Якого догляду він потребує?
— Раджу зберігати вишиті великодні рушники у коробці, бажано в сухому місці, щоб вони не вбирали вологу та сторонні запахи. Прати такі вироби можна у теплій воді, додаючи м’який миючий засіб і трохи оцту для збереження кольору. Потім треба легенько відтиснути. Можна також загорнути у махровий рушник, щоб він увібрав зайву вологу, після чого добре струсити, розрівняти та дати висохнути. Після висихання святковий рушник можна попрасувати, але об’ємні квіти прасування не потребують — вони не мнуться і зберігають свою форму.
Валентина Матвєєва: «Для мене найбільша радість — знати, що мої роботи знаходять відгук в серцях людей»
«Природа, українські традиції і родинні свята дарують мені натхнення»
— У соціальних мережах стільки поціновувачів ваших робіт! Які відгуки були найцікавіші?
— Найцінніші для мене ті, в яких люди відчувають не лише красу, а й душу роботи. Часто кажуть, що мої рушники «теплі», «живі», що в них відчувається спокій і світло. Для мене найбільша радість — знати, що мої роботи викликають позитивні емоції і знаходять відгук в серцях людей.
— Які меседжі закладаєте у свої рушники?
– Це не лише краса. Кожен стібок, як я вже казала, несе тепло душі, віру, любов і надію. Мої рушники нагадують, що традиції живі, а у домі завжди мають панувати світло, затишок і радість. І навіть маленький рушник може стати оберегом щасливих моментів і частинкою родинної пам’яті.
— У чому черпаєте натхнення, вишиваючи великодні рушники?
– Його дарують природа, українські традиції і родинні свята. Кожна робота народжується з бажання передати тепло, радість і спокій, які наповнюють наші оселі на Великдень. Особливо мене надихають квіти, їхні форми й кольори, а також спогади про теплі моменти з рідними. Через вишивку стрічками я намагаюся втілити цю красу у кожному стібку, щоб кожен рушник приносив світло і радість у дім.
Раніше у «ФАКТАХ» майстриня Богуслава Юстина Голень розповідала про те, що її ажурні писанки — спроба перенести мереживні візерунки на яєчну шкаралупу.
Фото з альбому Валентини Матвєєвої